Рік паризькому саміту: як Україна і Росія виконували домовленості

Метеовежа Донецького аеропорту під час боїв за ДАП у жовтні 2014 року.

9 грудня відбувся Паризький саміт «нормандської четвірки» – Ангели Меркель, Емманюеля Макрона, Володимира Зеленського та Володимира Путіна. У річницю домовленостей, найвагомішим результатом яких став масштабний обмін полоненими у грудні 2019-го, Україна та Росія обмінялись заявами: Кремль висловився проти нового саміту, мотивуючи це нібито невиконанням домовленостей попереднього з боку Києва, а Київ закинув, що Кремль блокує узгодження політичних пунктів врегулювання у ТКГ. Радіо Донбас.Реалії коротко систематизує, як виконувались сторонами досягнуті рік тому домовленості.

Отже, рішення «нормандського саміту» передбачало:

1. Невідкладні заходи зі стабілізації ситуації в зоні конфлікту

Малось на увазі:

  • повне та всеохопне припинення вогню
  • розробка та імплементація оновленого плану з розмінування
  • узгодження трьох додаткових ділянок розведення до кінця березня 2020 року

Що є:

Нове всеохопне перемир'я було підписане 27 липня. З цього моменту Україна впровадила у свій лексикон термін «провокативні неприцільні обстріли». Штаб ООС щоразу акцентує, що не відкриває вогонь у відповідь на такі обстріли.

За три місяці відтоді російські гібридні сили здійснили таких неприцільних, а також прицільних, обстрілів 322.

Було вбито обстрілами або снайперами 4 військовослужбовців.

Також фіксувались підходи ДРГ до українських позицій і запуски безпілотників.

Угруповання «ЛДНР», підконтрольні Росії, на своїх ресурсах періодично стверджують, що умови тиші порушує українська сторона.

Воєнна ситуація за останній місяць Заборонені міни, збільшення кількості обстрілів та ДРГ на Світлодарській дузі: листопад на Донбасі

Ділянки розведення були узгоджені не до кінця березня, а значно пізніше, восени 2020 року. Але їх навіть не три, а чотири – Слов’яносербськ, Петрівка і Нижньотепле у Луганській області та Григорівка – у Донецькій. А рамковий план дій з розмінування узгодили у ТКГ 2 вересня. Це 19 ділянок.

2. Звільнення та обмін утримуваних осіб, за формулою «всіх на всіх», починаючи з «усіх встановлених на всіх встановлених», при розумінні, що міжнародним організаціям, включно з Міжнародним комітетом Червоного Хреста (МКЧХ), буде надано повний і безумовний допуск до всіх утримуваних осіб.

Що є. За рік із часу саміту відбулось два обміни полоненими: великий у грудні 2019-го там малий у квітні 2020-го. На волю повернулись 85 українців. Окупаційним адміністраціям були передані 135 людей.

Зустріч звільнених у Борисполі

Водночас, у тюрмах окупованої частини Донбасу залишаються більше ніж 200 незаконно утримуваних громадян. У жовтні Україна передала російській стороні в ТКГ список полонених, яких би хотіла звільнити. Список не оприлюднювався, проте відомо, що є особи, котрих окупаційні адміністрації не підтверджують по кілька років , хоча достеменно відомо, що вони перебувають у полоні. Наприклад, як Валерій Матюшенко, Станіслав Боранов, Євген Ставцев та інші.

Більше на цю тему в ефірі:

3. Досягнення протягом 30 днів домовленості в рамках Тристоронньої контактної групи про нові пункти пропуску через лінію розмежування, виходячи передусім з гуманітарних критеріїв.

Традиційно протягом всіх років війни російська сторона вимагала відкриття КПВВ у Щасті, і у 2020-му Україна погодилась на це (хоча раніше військові експерти наголошували, що це небезпечно через панівну висоту російських гібридних сил у цьому районі та наявність Луганської ТЕС).

Разом з тим, усі роки конфлікту Україна наполягала на відкритті КПВВ у Золотому. Він давно збудований, але пропуск з протилежного боку не відкривали. Обидва пункти перетину спробували запустити одночасно 10 листопада, однак російські гібридні сили не відкрили жоден зі свого боку. Вони аргументували це тим, що пропуск у Щасті має бути відкритий для транспорту, а не лише пішоходів (КПВВ розташований на мосту через Сіверський Донець).

Розбір ситуації з КПВВ Що не так із заявами МЗС Росії про КПВВ на Донбасі?

4. Заходи з імплементації політичних положень Мінських угод. Це сформульовано так: «Сторони висловлюють зацікавленість у досягненні домовленостей у рамках «нормандського формату» і Тристоронньої контактної групи щодо всіх правових аспектів особливого порядку місцевого самоврядування (особливого статусу) окремих районів Донецької та Луганської областей – як вказано в Комплексі заходів з виконання Мінських домовленостей від 2015 року – з метою забезпечення його функціонування на постійній основі. Вони вважають за необхідне інкорпорувати «формулу Штайнмаєра» в українське законодавство згідно з версією, узгодженою Н4 та Тристоронньою контактною групою».

Що є. Увесь цей час Росія наполягає на черговості виконання пунктів Мінських угод «вибори – контроль над кордоном». Це порядок, запропонований формулою Штайнмаєра.

Україна виступає проти проведення виборів до передачі контролю над кордоном та відобразила це у власному плані врегулювання конфлікту, запропонованому через ОБСЄ Тристоронній контактній групі. Росія його відкинула, запропонувавши свій із протилежною послідовністю дій та пунктами, що мали б змінити українську Конституцію.

Про два плани Росії не сподобався український план по Донбасу. «Мінську» кінець?

Зараз фракція «Слуга народу» внесла до Верховної Ради проєкт продовження закону про «особливий статус» часів Петра Порошенка. Він пролонгується щороку майже автоматично. У цьому законі прописана уся схема особливого урядування в ОРДЛО, однак умовою його вступу у дію є відновлення контролю над усім українсько-російським кордоном.

5. Наступна зустріч впродовж чотирьох місяців стосовно політичних та безпекових умов, серед іншого – для організації місцевих виборів.

За рік нова «нормандська зустріч» не відбулась. У річницю саміту Росія висловилась проти нового саміту на даному етапі, голова ж української делегації у ТКГ Леонід Кравчук заявляв, що Київ розраховує на таку зустріч до кінця 2020 року.

Про перспективи нової нормандії Путін хоче, щоб західний світ вибачався перед Кремлем – Цимбалюк