Невелике польське містечко Скерневиці (Skierniewice), за 60 кілеметрів від Варшави, привернуло увагу до себе небуденною подією. Тут 9 листопада відкрили пам’ятник, присвячений героям, які визволяли польські земля від більшовицької навали.
На Вокзальній площі Скерневиць зустрілись польський маршал Юзеф Пілсудський, голова Директорії Української Народної Республіки Симон Петлюра, прем’єр-міністр Угорщини Пал Телекі та військовий радник штабу польської армії, а згодом – президент Франції Шарль де Голль.
Пам’ятник у Польщі в Скерневицях під назвою «Перед Варшавською битвою – Скерневиці 1920-2020». Він вшановує народи, які підтримали польську армію в боротьбі проти більшовиків 1920 року. У скульптурній композиції: маршал Юзеф Пілсудський, голова Директорії УНР Симон Петлюра, прем’єр Угорщини Пал Телекі та військовий радник штабу польської армії, а пізніше президент Франції Шарль де Голль. 9 листопада 2020 року
Ця цікава скульптурна композиція, автор якої відомий польський митець, професор Краківської академії мистецтв Кароль Бадина, привертає увагу виразною мовою жестів і вільним розташуванням постатей, які немов запрошують вас до діалогу.
Один з героїв пам’ятника – Симон Петлюра, родом із Полтавщини, батьки дали синові ім’я Семен, яке згодом, вже визначивши свої життєві пріоритети, Петлюра змінив на Симон, на честь героя-визволителя Симона Болівара (1783–1830). Він був дбайливим учнем Полтавської духовної семінарії, а також дуже любив співати, найбільше – пісню на слова Тараса Шевченка «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?»
Симон Петлюра: «Ми не пропадемо, коли на Кубані, до якої Петербург вживає найбільших русифікаторських заходів, панує українська пісня!»
Та особливо молодого Симона Петлюру вразили українські народні пісні, які на Кубані збирав Олександр Кошиць. «Ми не пропадемо, коли на Кубані, до якої Петербург вживає найбільших русифікаторських заходів, панує українська пісня!» – зазначив Петлюра. А історик Федір Шербина із захопленням згадував про науковий хист Симона, коли той вивчав архівні матеріали Кубанського козацтва.
Молодий історик Симон Петлюра активно зайнявся також громадськими справами, які згодом визначили його головну життєву мету і всю подальшу долю. «Нема становищ більш почесних і менш почесних, а є тільки більш відповідальні і менше відповідальні», – наголошував Симон Петлюра, з головою пірнувши до справ видавничих, політичних, громадських.
Поліція стежила за молодим українським активістом, у 1903 році його вперше заарештували. Тоді також сформувалась його головна життєва мета: «Тільки міць, єдність та тверде непохитне устремління до повної незалежності і свободи може бути нашим побратимом».
Він засновує Кубанську обласну організацію Революційної української партії, Українську республіканську армію. На Всеукраїнському військовому з’їзді в 1917 році Петлюру обирають головою Генерального військового комітету, згодом – генеральним секретарем у військових справах.
Головний Отаман армії і флоту Української Народної Республіки Симон Петлюра в місті Кам’янець-Подільському
Формування української армії Петлюра поставив своїм найважливішим завданням, адже більшовицька влада з незалежністю Української держави не змирилась.
Одним з важливих кроків на цьому шляху було укладення 21 квітня 1920 року українсько-польського союзу.
Зліва направо: командувач 2-ї польської армії генерал Антоній Лістовський, головний отаман військ і флоту Армії УНР Симон Петлюра та полковники українського війська Володимир Сальський і Марко Безручко під час війни із більшовицькою Росією. Бердичів, 1920 рік
У вагоні потягу Симон Петлюра (ліворуч) і Юзеф Пілсудський. Вінниця, 1920 рік
А українсько-польське звільнення Києва від більшовиків 9 травня 1920 року належить до важливих подій у боротьбі за українську незалежність. Його головним героєм став Симон Петлюра.
Українські і польські війська в Києві на Хрещатику після звільнення міста від більшовиків, 7 травня 1920 року
Парад українських і польських військ у Києві на Хрещатику після звільнення міста від більшовиків, 9 травня 1920 року
Почесна польська варта в День польського війська біля пам'ятника воїнам УНР у Варшаві, 15 серпня 2017 року
Історик Артем Папакін зазначає: «З українського боку, це була остання спроба домогтися незалежності: спираючись на союзників-поляків, звільнити українські території від Червоної армії й відновити владу Української Народної Республіки. З боку Польщі це була спроба перемогти головного ворога – Червону армію, з якою поляки воювали на той час вже понад рік. Українці були союзниками, які мали допомагати їм на своїй землі боротися проти більшовиків».
Пам’ятник Симонові Петлюрі на польський землі – це немов би зустріч зі союзниками.
Оксана Пеленська – дослідниця, співробітниця Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: 1920 рік. Україна і Польща уклали військовий союз проти більшовицької Росії ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: 100-річчя Варшавської угоди проти Росії: чому «Пакт Пілсудського-Петлюри» підписали не вони ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Українську Кубань брутально русифікували»