Документальний фільм Корнія Грицюка «Поїзд Київ-війна» виходить у всеукраїнський прокат 12 листопада. Прем’єра стрічки відбулась у серпні на 49-му кінофестивалі «Молодість».
Про що фільм?
Події розгортаються у поїзді рейсу 126, що поєднує Київ з прифронтовою Костянтинівкою. Щодня після дванадцяти з половиною годин шляху поїзд прибуває до містечка, у декількох кілометрах від якого починається «сіра зона», а ще далі – окупована територія. Це фільм про реальних людей, які кожного дня курсують цим поїздом «між миром і війною» та, часто, прямують на блокпости до ОРДЛО.
Контингент поїзда досить різноманітний: військові, волонтери, переселенці, жителі окупованих територій і люди, чия доля якось пов'язана з Донбасом. Часто світогляди цих людей діаметрально протилежні. Попри це, вони мусять провести 12 з половиною годин разом, сперечаючись про те, що ж насправді відбувається в країні.
«Зранку, здається, ніхто й не згадує, що ще вчора був у мирному Києві. Близькість окупованого Донбасу – це і російські гроші, якими можна неофіційно розрахуватися навіть тут, у поїзді. Деякі працівники залізниці живуть у «самопроголошених республіках». Зараз вони обслуговують пасажирів, а потім, разом і з ними, через блокпост їдуть додому, де рублі більш потрібні ніж гривні»
Що кажуть автори
Режисер Корній Грицюк – колишній донеччанин. Під час зйомок фільму він не раз ділився з Радіо Донбас.Реалії, що хотів би, або фільм став початком діалогу.
«Я залишив свою позицію за кадром, намагався слухати і бути просто віддзеркаленням тих історій, які глядач потім побачить у фільмі. У мене не було мети когось в чомусь переконати. Потім, вже коли я монтував, то думав, що це якийсь «треш», що ми так спокійно про це розмовляємо», – каже Корній.
Саундтреком до фільму стала поезія Жадана «Їй 15» із музикою «Лінії Маннергейма»
Після кінофестивалю Kharkiv MeetDocs, де фільм демонструвався у жовтні 2020 року, режисер додає: «Багато реакцій таких, що дивитися важко, але дивитися потрібно, щоб у нас не опускалися руки щодо подій, які відбуваються на сході України».
Коордінаторка проекту Наталія Ісаєва-Урбан вважає, що проект несе соціальну місію – показує, як можна збудувати всеукраїнський діалог і взаєморозуміння.
«Необхідно показати людям, що для діалогу не потрібні посередники в особі політиків чи ЗМІ, потрібно вчитися слухати і розуміти одне одного, подорожувати Україною, цікавитися історією і культурою своєї держави», – вважає вона.
А пасажири?
– До Росії позитивно ставлюсь. Вважаю, що ми одна нація. І цей наш період в масштабах історії колись запишуть «двома рядками» про цей наш інцидент, – каже герой стрічки.
– Росія – агресор, якого в світі ще немає. Це тільки маленькі хлопчики не розуміють, – міркує інший.
– Ну як можна ставитися до Росії? Це наш ворог. Спільний ворог. Я якось на Кремлі ще повішу українсько-грузинський прапор, – слова грузина, що їде у Костянтинівку.
«Я живу на хуторі, у нас висіли вишиті рушники. У бабусі було 2 книги – «Кобзар» і Євангеліє. Потім почалась індустріалізація і руйнація української культури, якісь насмішки над українцями. Школи перевели на російську мову. Я відчувала себе приниженою»
– Ми хочемо, щоб був мир і тільки мир, хто «вони» будуть – Україна чи Росія – нам неважливо.
– Як ставишся до Путіна? – запитує режисер в одного з молодих хлопців.
– Як до Гітлера. Спочатку була Грузія, зараз – Україна. Потім буде ще якась країна. Він буде робити все, що захоче».
– Як до лідера. Путін – лідер, – реагує сусід по купе.
Де дивитися
З 12 до 18 листопада фільм буде у кіонтеатрах міст Київ, Львів, Одеса, Харків, Дніпро, Херсон, Полтава, Суми, Чернігів. На Донбасі стрічку покажуть у Маріуполі.
Допрем'єрний показ – 11 листопада у «Кінопалаці» на Коперника у Львові.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ – ТУТ