Радіо Свобода у рубриці #МояІсторія розповідає історії людей, на життя яких вплинула пандемія коронавірусу COVID-19. Це – лікарі, які рятують життя і ризикують своїм; пацієнти, які борються із недугою; родичі тих, хто інфікувався і захворів; малі підприємці, які рятують свій бізнес чи навіть відкривають під час епідемії нові можливості.
Одеський шкільний вчитель Дмитро Жданов захворів на пневмонію ще у вересні. Хвороба проходила стабільно важко, а наприкінці місяця стало відомо, що він у комі. В жовтні лікарі привели його до тями, фактично витягли з того світу. Тільки завдяки волонтерам йому знайшли місце в обласній лікарні, яка теоретично не приймає ковідних пацієнтів з Одеси. В попередній лікарні не вистачає лікарів і медичного персоналу, каже Жданов – його кілька разів нудило кров’ю, але ніхто не підходив. Одесит збирається зі силами, щоб поскаржитися на лікарів і поки одужує вдома. В інтерв’ю Радіо Свобода він розповів, як потрапив в лікарню на «сортування», як тільки другий ПЛР-тест дав позитивний результат, і до яких ускладнень призвів «ковід».
Одеські школи потрібно тримати на дистанційному навчанні до кінця року, каже вчитель географії і координатор громадської ініціативи «Odessa Incognita» Дмитро Жданов. Ще в серпні він наголошував на необхідності не створювати можливі осередки COVID-19, у вересні захворів на пневмонію, а пізніше в нього виявили COVID-19. Більше тижня Дмитро пролежав в коматозному стані. «Вони не стали записувати це як кому», – каже він Радіо Свобода і розповідає про провали в пам’яті. Свій досвід в лікарні №5, де в Одесі сортують можливих хворих на «ковід» він реконструює по скріншотам листувань з мобільного та аудіозаписам – сам майже нічого не пам’ятає.
Сьогодні Жданов каже, що без дистанційного навчання в школах захворювань на COVID буде ще більше. «В березні дистанційне навчання, напевно, можна було не запроваджувати, а ось зараз – вже потрібно. В нашій школі вже четверо вчителів хворіли «ковідом». Хворіти можуть і діти, або не хворіти, але переносити вірус», – каже Жданов. На його думку шкільне дистанційне навчання сьогодні можна буде компенсувати скасуванням весняних канікул, запровадженням шестиденного навчання в другому семестрі або навіть продовженням навчального року на червень.
Дмитро Жданов
«Можливо дистанційне навчання потрібне не в усіх школах, але в Одесі це однозначно потрібно, – каже Жданов, – школи переповнені і вони можуть бути джерелом спалахів коронавірусу». Сам він відчув перші симптоми 12 вересня – з’явилась субфебрильна температура, сильна слабкість і постійна втома. 14 вересня Жданов пішов до сімейного лікаря, той відправив вчителя на комп’ютерну томограму легень.
«КТ показало двобічну пневмонію із ефектом «матового скла». Температура була невисока, виражених симптомів не було, тільки кашель і втому. Сатурацію я перевіряв кожного дня, вона була 98-99. Отже ніяких передумов того, щоб відбулось пізніше не було», – каже Жданов. В нього є група інвалідності за неврологічними показниками, є хронічні захворювання.
Невдалий досвід лікування в міській лікарні
16 вересня він вперше викликав швидку, але та не приїхала – сказали, що на легкі випадки не прибувають. За словами Дмитра, тільки 18 вересня йому завдяки волонтерам вдалось домогтись приїзду швидкої допомоги, сатурація на той момент була 80%. Як писала пізніше засновник благодійного фонду «Корпорація монстрів» Катерина Ножевнікова, через технічні проблеми Дмитра доправили не до Обласного клінічного медичного центру, із яким волонтер домовилась, а до міської лікарні №5. В одному з її відділень одеситів сортують: ковідних із підтвердженим діагнозом відправляють насамперед до міської інфекційної лікарні, а зараз і до інших лікувальних закладів, що взялись за «ковід»; тих, в кого діагноз не підтвердився, до звичайних лікарень. При цьому пацієнти перебувають разом. Як розповідали Радіо Свобода і Дмитро, і інші пацієнти 5-ї лікарні, палат із ізольованими боксами вони не бачили, хоча чекали на ковідний діагноз.
«Те, що я буду розповідати про цю лікарню, це з того, що я писав в телефоні Катерині Ножевниковій, і з відео, яке вона записувала. Тому що в мене після коматозного стану є часткова втрата пам’яті. Я не пам’ятаю декілька днів, хоча був повністю в свідомості. Я навіть не можу пригадати, як за мною приїхала швидка, тільки як її викликали», – говорить Дмитро.
Він стикнувся і з серйозною нестачею персоналу, і з хамським ставленням медичних працівників. Одному лікарю доводиться допомагати кільком десяткам пацієнтів, говорить Жданов, і покликати його майже неможливо.
«Дуже хамське ставлення медперсоналу. Коли я почав блювати кров’ю і покликав на допомогу, на мене накричали, ображали і нічого не зробили. Потім стало ще гірше. Після того, як я шість разів блював кров’ю, почали щось робити», – розповідає пацієнт. Жданов планує звертатись із скаргами в міський департамент охорони здоров’я і вимагати відповідати за такі дії.
Проте на його думку, головну провину несуть ті, хто вирішили «закрити» лікарню №3 . Про це раніше говорили одеські волонтери. З лікарні звільнялись лікарі, вона не отримувала повного фінансування. Там є апаратура, але немає достатньо персоналу, розповідає пацієнт.
В другій лікарні Жданова витягали з-за межі
20 вересня його за допомогою волонтерів Ножевнікової та Олександра Бабіча перевели до Одеської обласної лікарні. Як писала сама волонтерка, допоміг їм і колишній керівник обласного департаменту охорони здоров’я Сергій Калинчук.
«Я взагалі не пам’ятаю, як мене перевозили. Тільки як доставили в реанімацію і поклали на ліжко. І потім я прийшов до тями вже ближче до жовтня. В мене був набряк однієї з легень, і як мені потім казали, лікарі реанімації не давали спочатку ніяких шансів на одужання. Вони зробили неймовірне, мені дуже пощастило із ними», – розповідає Жданов. Волонтери з «Корпорації монстрів» частково замінили собою міністерство охорони здоров’я, принаймні в Одеській області, впевнений він.
Наступні тижні вчитель має сидіти вдома через послаблений імунітет та загальну слабкість. Мають відновитись м’язи та внутрішні органи. В лікарні йому давали настільки багато ліків і вони були таки сильнодіючі, що зараз йому прописали тільки спокій. Організм має впоратись із тромбозом, через який впав зір, та побороти інсулінорезистентність – під час активної фази хвороби в Жданова був переддіабетний стан і йому кололи інсулін. Наступний знімок легень він буде робити через півтора місяці, щоб перевірити динаміку одужання.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: В Одеській області планують створити три лабораторії для тестувань на «ковід». Одна майже готова«Взагалі не пам’ятаю перших днів в обласній лікарні – мені казали, що припиняли працювати нирки. Перші дні я був на апараті штучної вентиляції легень, потім мене перевели на кисневу маску, а потім – на кисневий концентратор. На кисні я «просидів» десь місяць. В обласну лікарню я поступив 20 вересня, а відправився додому аж 15 жовтня. 24 вересня там мені зробили повторний тест на «ковід» і він виявися позитивним. А ось третій тест, 2 жовтня, був негативний», – розповідає Жданов. Отже або в приватній лабораторії, де він робив перший ПЛР-тест, помилились, або він підхопив COVID-19 в лікарні №5 під час перебування із іншими пацієнтами із можливим «ковідом» в спільній палаті.
Радіо Свобода звернулось до міського департаменту охорони здоров’я із запитом щодо лікування Дмитра Жданова в лікарні №5. В департаменті пообіцяли надати всю інформацію після перевірки. Радіо Свобода додасть відповідь представників місцевої влади після її надання.