Останні 10 років культурне життя Одеси влітку не можна було уявити без Одеського міжнародного кінофестивалю. В минулому році саме там відбулися українські прем’єри таких різних стрічок, як «Додому» Нарімана Алієва, яка до цього брала участь в Канському міжнародному кінофестивалі, і «Паразитів» Пон Джун Хо, яка пізніше отримала «Оскар» в номінації «найкращий фільм». До Одеси приїжджали Джон Малковіч, Рутгер Хауер, Пітер Грінуей, Майкл Найман, Іванна Сахно та інші кінозірки. Цього року через пандемію COVID-19 кінофестиваль перенесли в онлайн – навіть без вуличних подій організатори обіцяють багато цікавого, в тому числі новий тип програми «Візії». Фестиваль відбуватиметься з 25 вересня по 3 жовтня. Радіо Свобода спитало програмного директора фестивалю, які стрічки можуть здивувати кіноманів.
Одеський міжнародний кінофестиваль, звісно, був не першим, а можливо й не останнім арт-заходом, що змінив формат своєї роботи. Зокрема виключно в онлайні свою програму оголосив цього року Каннський кінофестиваль. Відомий усім професіоналам та фанатам кіно фестиваль в Локарно демонстрував фільми в онлайні. Деякі фестивалі, наприклад, Венеціанський чи фестиваль в Торонто, серйозно обмежили свої офлайн-заходи.
Майже всі стрічки Одеського кінофестивалю цього року будуть демонструвати на офіційному сайті . Кількість переглядів та глядачів кожного фільму обмежена, тому треба буде купувати квитки чи абонементи. Також в онлайні пройдуть церемонії відкриття і закриття, голосування і нагородження переможців.
Втім деякі спеціальні покази відбудуться «в реальному житті». Зокрема, 2 жовтня просто неба на Потьомкінських сходах в Одесі покажуть фільм «Der Golem, wie er in die Welt kam / Голем: як він прийшов у світ» 1920 року. Німа стрічка вважається одним з характерніших зразків експресіонізму в кінематографі.
Кіно будуть показувати під музику ізраїльського композитора Бетті Оліверо в аранжуванні Ґюнтера А. Бухвальда. «Саундтрек» буде грати камерний оркестр Одеської філармонії. Втім подивитися кіно і послухати музику можна буде і на сайті.
Ще одним офлайн-заходом стане концептуальна ретроспектива «Одеські незалежні: вільне кіно 1990-х» – подивитись п’ять фільмів одеських режисерів можна буде в київському Довженко-Центрі, на «Сцені 6» з 26 вересня до 7 жовтня. В онлайні показів не буде. Це вже п’ята подібна ретроспектива від Центру і друга, присвячена одеській темі, розповів директор центру Іван Козленко. За його словами це перша спроба осмислити та концептуалізувати одеське незалежне кіно.
«Вільне кіно», як вони самі себе називали. Ці режисери зникли з кіноісторії, залишились авторами одного, інколи двох фільмів. По-перше, вони перебували в тіні Кіри Муратової, яка значною мірою й інспірувала їхню творчість, а по-друге, їхня творчість припала на дуже складний період розвитку української незалежності, розпаду СРСР, «перебудови», – пояснює Козленко.
Раніше в Довженко-центрі відбувалася ретроспектива київського кіно цього ж періоду – з 1988 по 1994 роки. Режисери в той час отримували державне фінансування, але їх вже не контролювали радянські цензори.
В цій спеціальній програмі покажуть «Дорогу в парадиз» Юрія Белянського, «Крамницю «Рубінчик і...» Юрія Садомського, «Кульгаві увійдуть першими» і «Пустелю» Михайла Каца і «Людину К» Сергія Рахманіна. Із цими режисерами свого часу працював відомий одеський джазовий музикант і викладач Юрій Кузнецов (1953-2016) і скульптор Михайло Рева.
Спеціальні програми кінофестивалю: про жінок і про нове бачення світу
«Концепція формування програми залишається незмінною: представити найкращі зразки арт-мейнстріму для українських глядачів. Втім кожного року ми готуємо спеціальні програми, що відображають віяння часу. Цього року це ретроспектива «Жінки-піонерки кіно» і програма «Візії», – говорить Радіо Свобода програмний директор ОМКФ Антельм Відо.
До програми ретроспективи «Жінки-піонерки кіно» увійшли фільми: «Природна: невідома історія Аліс Ґі-Блаше» Памели Б. Грін – документальна стрічка про першу жінку-режисерку; «Віднесена припливом» – один з фільмів цієї режисерки 1916 року; «Сигарета» – фільм 1919 року французької режисерки-авангардистки Жермен Дюлак; «Олівія» – перший відверто лесбійський фільм французької режисерки Жаклін Одрі; «Ідеальна кандидатка» – фільм першої жінки-режисерки з Саудівської Аравії Хаїфи аль-Мансури, який номінувався на головну нагороду Венеціанського кінофестивалю (2019); «Жінці про жінку» – український науково-популярний фільм Євгенії Григорович, який був знятий у 1931 році на Одеській кіностудії. Коментувати останню стрічку буде куратор Довженко-Центра Олександр Телюк.
Програма «Візії» зібрала, за словами Відо, фільми, яких виокремлює сильна особистість автора та нове бачення світу, оригінальність та зухвалість візуальних рішень.
В програмі «Дванадцять тисяч» Надеж Требаль (Франція, 2019), «Тламес» Еладін Слім (Туніс/Франція, 2019), «Тягар бути народженим» Зандри Вольнер (Австрія/Німеччина, 2020), «Жовта тварина» Феліпе Браґанса (Бразилія/Португалія, 2020), «Любовна трилогія: Оголена», «Любовна трилогія: Скутий» і «Любовна трилогія: Відроджена» Ярон Шані (Ізраїль/Німеччина, 2018-2019), «Сплетіння» Міноса Ніколакакіса (Греція/Велика Британія, 2019) і «Ісаак» Юргіса Матулявічюса (Литва, 2020)
В міжнародній конкурсній програмі беруть участь два українських фільми
Конкурсна частина ОМКФ як завжди складається з міжнародної програми, національної програми і програми документального кіно.
На участь в міжнародну програму надіслали майже тисячу заявок, з яких команда відібрала дюжину найцікавіших. Два з них – українського виробництва. Це «Атлантида» Валентина Васяновича про майбутнє зони бойових дій на Донбасі, і фільм «Невидимий» латвійського режисера Іґнаса Йонінаса, в якому грає український актор і режисер Олександр Ігнатуша. Він розповідає про чоловіка, який відволікається від рутини і тіні минулого завдяки телевізійному танцювальному проекту в Литві. Світова прем’єра «Атлантиди» відбулась на венеціанському кінофестивалі в 2019 році, де він отримав премію в номінації «Горизонти». На ОМКФ відбудеться його українська прем’єра.
Також в конкурсній програмі представлені стрічки «На абордаж» Гійома Брака; «Звірі, які чіпляються за соломинку» Кім Йон-Хуна; «Служителі» Івана Остроховського; «Ти помреш у 20» Амджажа Абу-Алала; «Арабський блюз» Манеля Лабіді; «Материнство» Маури Дельперо; «Добровільний рік» Геннера Вінклера і Ульріха Колера; «Вечеря в Америці» Адама Регмаєра; «Палке кохання» Фабріса дю Велза; і «Товариш Дракуліч» Марка Бодзсара.
Журі міжнародної програми очолив відомий композитор Говард Шор – в різні роки він співпрацював із Девідом Кронебергом («Муха»), Мартіном Скорсезе («Банди Нью-Йорка») і Пітером Джексоном («Володар перснів»). Також до журі увійшли українська акторка Лариса Руснак, португальська акторка Жоана Рібейру, ісландська акторка і режисерка Хальдора Ґерхардсдоттір і французький актор і режисер Серж Аведікян. Останній у 2013 році зіграв головну роль в біографічній драмі «Параджанов» спільного виробництва України, Франції, Вірменії та Грузії. Фільм був визнаний найкращим в національній програмі ОМКФ-2013.
Переможця в міжнародній програмі визначають глядачі. Він отримає статуетку «Золотий Дюк» і 3 тисячі євро. Решту призів присуджує журі – найкращий фільм (1500 євро), найкращий режисер/режисерка (1000 євро) і найкращий актор/акторка (1000 євро).
Судити національну програму буде режисер фільму «Додому»
В національній конкурсній програмі беруть участь сім повнометражних фільмів. Присуджувати гран-прі (50 тисяч гривень) знову ж таки будуть глядачі, а журі обиратиме найкращу короткометражку (25 тисяч гривень), найкращого режисера/режисерка (25 тисяч) і найкращого актора/акторку (20 тисяч). Також фільми отримують приз глядацьких симпатій (25 тисяч) і приз кінокритиків FIPRESCI.
До журі національної програми увійшли режисер Наріман Алієв («Додому», «Числа»), режисерка Карла Сімон (Іспанія), генеральний директор Венеційського міжнародного тижня кінокритики Джіона Надзаро (Італія) і голова індустрійної секції Роттердамського кінофестивалю Маріт ван ден Елсхаут (Нідерланди). Всі фільми конкурсної програми – українські прем’єри.
Змагатись будуть документальний фільм Єгора Трояновського «Бєс» про викрадення і ймовірне вбивство добровольця у 2014 році на Донбасі; мультфільм «Віктор_Робот» Анатолія Лавренишина про пошуки ремонтника для штучної зірки; чорно-біла стрічка про сімейні негаразди «Мій милий дім» Сергія Сторожева; стрічка «Totul nu va fi bine / Не все буде добре» Адріана Пірву і Олени Максьом про життя «чорнобильського» покоління, представник якого – головний герой фільму; документальний фільм-спогада «Поміж кадрами» Анастасії Тихої про стосунки актора і викладача Тараса Денисенка і його студентів; спільний українсько-австралійський фільм «Родина» Джейдена Стівенса, про чоловіка, який наймає акторів грати його родичів; і «Урсус. Кавказький бурий ведмідь» Отара Шаматаєва про переплетені долі грузинського кінорежисера, українського каскадера і канадської захисниці диких тварин.
8 фільмів на конкурс документального кіно відбирали зі 150 заявок
В конкурсі Європейського документального кіно цього року беруть участь вісім повнометражних фільмів. Як розповів куратор конкурсу Сергій Буковський, вони відбирали зі 150 заявок ще з березня.
«Ми розуміємо, що ОМКФ – фестиваль для глядачів і шукали такі фільми, які будуть глядацькими, але зможуть в собі поєднати сильну авторську складову. В умовах глобалізації і стандартизації є ризик, що ми дивимось якісне кіно, але воно по суті однакове. Ми обирали фільми, де є інший кут зору, є інша точка зору», – пояснив він.
В журі документалістики увійшли українська режисерка Ірина Цілик, креативний директор Празького міжнародного кінофестивалю «Febiofest» Микола Нікітін і сирійська журналістка-документалістка Ваад Аль-Катіб.
Змагатися за статуетку «Золотий Дюк» і 1500 євро будуть фільми про табори «Азову», інтеграція біженців, досвід переживання Голокосту, життя дівчини із інвалідністю та інші.
«Sommerkrieg / Воєнні канікули» (2019), Моріц Шульц (Німеччина, Україна)
Двоє дітей, одна війна, один табір. Жасмін (Аня) і Яструб (Микита) живуть в Україні, де триває війна та дедалі більшої популярності набувають націоналістичні ідеї. Вони їдуть у табір «Азов». Там вони стають маленькими солдатами та справжніми патріотами – це саме те, за чим вони приїхали, але залишаються вони з іншої причини.
«La terre de Gevar / Земля Ґеварa» (2020), Кутайба Баргамджі (Катар, Франція)
Ґевар родом із Сирії, нещодавно він оселився із родиною у передмісті Реймса і вирішив інвестувати гроші в оренду земельної ділянки, щоб вирощувати овочі. Режисер Кутайба Баргамджі фільмує родину упродовж року – як вони обживаються на новій землі, яка часто постає проти сподівань пари.
«The Pageant / Конкурс краси» (2020), Ейтан Іпекер (Ізраїль, Німеччина, Туреччина, Франція)
Від 2011 року в Хайфі відбувається незвичний конкурс краси. Конкурсантки – це жінки, які пережили Голокост. У розпал цього яскравого дійства, що фінансується християнською організацією Євангелістів, особисті травми учасниць лишаються так само глибокими. Це документальний фільм про те, як пов’язані між собою пам’ять, політика і видовище.
«Orkesterin edessä / Перед оркестром» (2020), Анна-Карін Ґренрос (Фінляндія)
Академія імені Сібеліуса у Фінляндії – це навчальний майданчик для майбутніх зірок оркестрового диригування. Що потрібно для того, щоб керувати оркестром, і у кого є цей хист?
«The Prophet and the Space Aliens / Пророк і прибульці» (2020), Йоав Шамір (Австрія, Ізраїль)
Фільм розповідає про Раеля, який після сумнівної зустрічі з іншопланетянами, що призначили його «останнім пророком», стає засновником і провідником найбільшої у світі космологічної секти. Історія цього пророка нашого часу та його амбітних намагань освоїти нові території задля пошуку вірних послідовників порушує багато питань стосовно природи релігії як такої.
«Las hermanas de Rocinante / Сестри Росінанта» (2020), Александра Кауфманн (Німеччина, Швейцарія)
Коли в Іспанії спалахнула економічна криза, тисячі господарів покинули своїх коней. Група дівчат збирається довкола однієї вершниці, щоб подарувати нікому не потрібним тваринам шанс на життя. Це кінематографічний роман про дитинство на лоні природи та першу зустріч зі смертю.
«Chci tě jestli to dokažeš / Хочу тебе, якщо наважишся» (2019), Даґмар Смржова (Чехія)
Фільм про боротьбу відважної молодої жінки Яни з обставинами. Попри інвалідність, вона прагне влаштувати своє життя якнайкращим чином.
Завжди чи не найбільшу увагу у пересічних глядачів викликає програма «Фестиваль Фестивалів» – українські прем’єри стрічок-призерів світових кінофестивалів. Саме там свого часу показували «Паразитів» Пон Чжун Хо, «Біль і славу» Педро Альмодовара, «Донбас» Сергія Лозниці та інші. Цього року в цій категорії демонструють такі стрічки:
- «Мартін Іден» П’єтра Марчелла (найкраща чоловіча роль на Венеціанському кінофестивалі-2019);
- «Ялда» Массуд Бакші (приз журі на фестивалі «Санденс»);
- «Ласкаво просимо до Чечні» Девіда Франса (приз глядацьких симпатій на Берлінале-2020);
- «Ікар. Легенда про М’єтека Коша» Мацея Пепшиці (7 нагород кінофестиваля в Ґдині);
- «Вулиця Пустельна 143» Хассена Ферхані (найкращий молодий режисер фестивалю «Локарно»-2019);
- «Серпнева діва» Хонаса Труеба (спецвідзнака і приз критиків на фестивалі у Карлових Варах-2019);
- «Жахлива Іванна» Іванни Сладеновіч (спецвідзнака журі на фестивалі в «Локарно»-2019);
- «Фантастична казка Марони» Анки Даміан;
- «Знедолені» Ладжа Лі (Приз журі Канського кінофестивалю-2019);
- «Кров пелікана» Катрін Ґеббе (програма Венеціанського кінофестивалю-2019);
- «Мабуть, це рай» Еліа Сулеймана (Спеціальна відзнака і приз FIPRESCI Канського кінофестивалю-2019);
- «Мальмкроґ» Крісті Пую (нагорода у секції «Зустрічі» Берлінале-2020);
- «Мати» Родріґо Сороґоєн (Найкраща акторка, програма «Горизонти» Венеціанського кінофестивалю -2019).
Крім стрічок в онлайні також будуть відбуватися творчі зустрічі та майстер-класи. В цьому році їх проводитимуть голова журі міжнародної конкурсної програми Говард Шор, шведський режисер Рой Андерссон, український режисер Роман Балаян та польська режисерка Аґнєшка Холланд. Ці заходи будуть безкоштовними – потрібно тільки зареєструватись.
Українська прем’єра фільму Сєнцова відбудеться в онлайні, на ОМКФ
І нарешті секція спеціальні покази – вона складається лише з трьох фільмів. Перший – біографічна документальна стрічка «Кубрик про Кубрика» Ґреґорі Монро. Фільм базується на матеріалах кінокритика Мішеля Сімента, який надав творцям доступ до інтерв’ю із Кубриком, які француз брав протягом 30 років.
Другий – ізраїльський фільм «Останній кінопоказ у Бухаресті» Люди Бокен про хлопчика, який пережив Другу світову війну, переїхав до Ізраїлю, а потім вирушив на пошуки вбивця свого батька.
І нарешті третій фільм – «Номери» Олега Сенцова і Ахтема Сеітаблаєва. Світова прем'єра фільму відбулась на Берлінському кінофестивалю 2020 року в секції спеціальних показів. В український прокат стрічка має вийти в листопаді 2020 року, а прем’єра відбудеться саме на Одеському кінофестивалі. Цей фільм знімали поки Сенцов ще сидів в Росії за ґратами. Кримчанин написав п’єсу давно, восени 2018 році отримав державну підтримку і обрав співрежисера дистанційно, листуванням. Це історія про ув’язнене суспільство, яке намагається побороти свої страхи та отримати свободу, говориться в офіційному описі фільму.
«У світі «Номерів» все підпорядковується суворій системі й верховному правителю – Нулю. Десять героїв вже звикли бігти по колу та робити все відповідно до книги Правил. У них немає можливості вибирати як жити й кого любити. Але життя змінюється з появою нового жителя, якому не відомі чинні закони. Це руйнує спокій пасивної влади. Раптово непохитна віра Номерів розколюється на шматки. Вони хочуть самостійно вирішувати свою долю, отримати імена і створити новий світ, де будуть панувати їхні закони. Номери відмовляються від старої системи, але чи буде нова краща за попередню?»
Що варто подивитись? Відповідає програмний директор фестивалю
Радіо Свобода спитала Антельма Відо, який брав активну участь у відборі стрічок, що варто подивитись справжнім фанатам кіно, які шукають незвичне кіно, нові виразні засоби мови кінематографу.
1. «Жовта тварина» (2020), Феліпе Браґанса, програма «Візії».
Бразилія, 2017 рік. Збанкрутілий режисер Фернандо вирушає на пошуки привидів минулого своєї сім’ї. Гнаний жахливими спогадами про свого діда та духом таємничого чоловіка з Мозамбіку, він має віднайти власну ідентичність, відпустити минуле та усвідомити чи можливе кіно у нинішній культурній та політичній ситуації його країни.
«Браґанса кличе глядача в захоплюючу подорож із збанкрутілим режисером Фернандо. Наповнена елементами фантастики і гумору ця провокаційна трагікомедія багато в чому нагадує всесвіт Мігеля Гомеша і фільм Марен Аде «Тоні Ердманн». Але вона веде власне особливе дослідження, занурюючись в колоніальне минуле Бразилії і порівнюючи його з нинішньої соціополітичною ситуацією в країні», – говорить Відо.
2. «Ласкаво просимо до Чечні» (2020), Девід Франс, програма «Фестиваль фестивалів»
З максимальною відкритістю та прагненням зберегти анонімність, цей документальний фільм показує негласні звірства, із якими стикаються ЛГБТ-активісти у Чечні. Вони працюють під прикриттям, рятуючи людей від насилля: надають їм безпечне житло і візи, щоб вберегти від переслідувань.
«Документальний фільм «Ласкаво просимо до Чечні» – це потрібне розслідування і гучна заява про те, що відбувається в Чечні з ЛГБТ-спільнотою. У минулому журналіст, а сьогодні режисер Девід Франс звик братися за найактуальніші теми. У 2017 році з колонки Маші Гессен в «The New Yorker» він дізнався про звірства, що відбуваються в Чечні, і почав своє дослідження питання про хиткі кордони гуманізму і жорстокості, від яких нерідко залежать людські життя. Важливе свідчення про події, що відбуваються в Чечні, отримало приз Тедді і приз глядацьких симпатій секції «Панорама» 70-го Берлінале», – розповідає програмний директор ОМКФ.
3. «Сплетіння» (2019), Мінос Ніколакакіс, програма «Візії»
Міський лікар Панос переїздить у віддалене село, щоб допомагати місцевій громаді. Він миттєво закохується у відлюдницю Данаю, яка живе окремо від громади через дивне захворювання шкіри. Панос вирішує понад усе вилікувати дівчину, і виявляє, що Даная - не безпомічна принцеса, якою він її вважав, а час грає проти них обох.
«Останнім часом грецька і римська міфології пережили відродження в кінематографі. До таких фільмів, як «Портрет дівчини у вогні», де вгадується історія Орфея і Еврідіки, «Маяк» з його відсиланням до Протея і Прометея, приєднався повнометражний дебют Міноса Ніколакакіса «Сплетіння». Режисер вільно адаптував історію Аполлона і Дафни, додав таємничості і вийшла грецька страхітлива казка, місцями абсурдна, з чорним гумором, яка частково нагадує роботи режисерів грецької «нової хвилі» – Йоргоса Лантімоса і Бабіса Макрідіса, - але при цьому відрізняється власним стилем і оригінальністю», – характеризує фільм Відо.
4. «Жінці про жінку» (1930), Ївга (Євгенія) Григорович, програма «Ретроспектива: Жінки-піонерки кіно»
Науково-популярний фільм про будову та особливості жіночого організму, рекомендації щодо поведінки жінки у повсякденному житті, зокрема під час вагітності та в післяпологовий період.
«Просвітницький документальний фільм Євгенії Григорович вийшов в далекому 1930 році. У ньому популярно і доступно розповідалося про те, що, як свідчить слоган, кожній жінці потрібно знати – тобто про особливостям жіночого організму і його прояви. Це один з перших українських фільмів, який був повністю знятий саме жінкою-режисером. І через десятиліття він виглядає дуже свіжо, як у візуальному плані, так і в тематичному», – вважає Відо.