26 листопада в український прокат виходить стрічка Ірини Цілик «Земля блакитна, ніби апельсин» про родину, яка мешкає в місті Красногорівка поблизу лінії фронту, та знімає про це любительстке кіно. Фільм отримав нагороду за режисуру на головному фестивалі незалежного кіно у світі Sundance, а також у Національному та Міжнародному конкурсі на українському фестивалі документального кіно DocudaysUA. 29-го серпня стрічка Цілик закриває Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість».
Про що фільм
Фільм розповідає про жінку з Красногорівки, яка виховує доньок (одна з яких навчається фотографії, про що писало Радіо Донбас.Реалії). Поки команда Цілик знімає родину, триває війна, а вони під керівництвом однієї із доньок – студентки Київського університету ім. Карпенка-Карого (де вчилася і сама Цілик) – знімають власний фільм про життя у місті, з якого видно Донецьк. Родина сперечається про художні методи майбутнього фільму – очевидно, аби відволіктися від того, що відбувається навколо.
Фільм порушує теми, які вже зачепив данець Саймон Леренґ Вілмонт у стрічці «Віддалений гавкіт собак» – дитинства під час війни, солідарності, людяності. Також треба відзначити роботу оператора «Землі...» В'ячеслава Цветкова, який із любов'ю показав пейзажі та побут маленького містечка на Донбасі.
Зйомки відбувалися у Красногорівці, Кураховому, Авдіївці Донецької області (всі міста наближені до лінії зіткнення), а також у Києві.
Кадр з фільму
Вперше в кіно в Україні
«Ми отримали величезну хвилю відгуків від українських глядачів під час показу нашого фільму на Docudays UA. І все ж було трохи не по собі від розуміння, що люди дивляться його з ноутбуків», – каже режисерка. Після тріумфу на Санденсі та прем'єри у Європі на Берлінале почався карантин, і подальші покази по світу було скасовано. Українські глядачі могли подивитися кіно Цілик обмежену кількість разів і тільки один день в онлайн-форматі на 17-му фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA.
Чому така назва
Це цитата з вірша поета-сюрреаліста Поля Елюара, яка, за словами режисерки, передає сюрреалістичну суть балансування героїв між паралельними вимірами війни та миру.
«Скажімо, коли ми знімали дітей з Авдіївки, були різні ситуації. Коли вони дивилися на заняттях фрагменти з фільму Бертолуччі, одночасно було чути звуки обстрілів, і вони зовсім не звертали на них увагу. Такий контрапункт народжував дуже химерні відчуття від реальності, в якій вони перебувають щодня», – пояснювала Цілик Радіо Донбас.Реалії.
Хто зняв фільм
Ірина Цілик – українська письменниця та режисерка. «Земля блакитна, ніби апельсин» - її перша повнометражна робота. Серед її кількох попередніх ігрових та документальних короткометражок найвідомішою є «Помин»: нарис за власним оповіданням про жінку, яка продає хату батьків у селі. Стрічка була в національному прокаті та на кількох європейських кінофестивалях.
Стрічку «Земля блакитна, ніби апельсин» створено у копродукції України, Литви та Нідерландів.
(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите).