(Рубрика «Точка зору»)
За останні 10 років безліч процесів і процедур переведені в інтернет, тому голосування онлайн – це цілком логічний розвиток. Коли прийде час електронних виборів в Україні та чи будуть вони безпечними? Ці теми проаналізовано в цій публікації.
До волевиявлення «у пару кліків» – пару кроків
З одного боку, вибори онлайн набагато зручніші, ніж похід на виборчу дільницю і черги за бюлетенями. А під час карантину це ще й наражатися на можливу небезпеку. А з іншого, під питанням залишається безпека даних і кількість користувачів інтернетом в Україні.
Зараз в Україні проживає понад 34 мільйони виборців (станом на 31 липня 2020 року, з урахуванням тимчасово окупованих територій), а загальна кількість користувачів інтернету – близько 26 мільйонів осіб (станом на 1 січня 2019 року, без урахування тимчасово окупованих територій). Не вдаючись в деталі, вже бачимо розрив приблизно у 8 мільйонів осіб, які не мають доступу до інтернету або просто не користуються ним.
За наявності електронного цифрового підпису, в «Кабінеті виборця» змінити місце голосування можна за лічені хвилини
Водночас наразі ми маємо деякі «онлайн-нововведення» у виборчому процесі. Наприклад, цьогоріч через інтернет можна змінити місце голосування на місцевих виборах. Перевіряли – система працює. Потрібно тільки вказати місце реєстрації, обрати місце для голосування, вказати підставу та підписати електронним цифровим підписом. Установа перевіряє вказані дані та дозволяє (або забороняє) змінити місце голосування. Раніше ця процедура займала багато часу, через що деякі виборці взагалі не голосували. Тепер же, за наявності електронного цифрового підпису в «Кабінеті виборця», змінити місце голосування можна за лічені хвилини. Наступні вибори покажуть, хто скористався цією можливістю саме через інтернет.
Міжнародний досвід
Системи інтернет-голосування широко використовуються в США, Великій Британії, Ірландії, Швейцарії та Естонії. Вперше її випробували в деяких штатах США під час проведення обов'язкових виборів 2000 року, аби виборці за кордоном також могли проголосувати. Відтоді близько 10 країн експериментували із застосуванням цієї технології.
Естонія стала першою країною, яка використала інтернет-голосування на загальнонаціональних виборах. Впровадження відбувалося поступово: для початку законодавчо ввели електронний підпис і цифрові посвідчення особи – ID-картки, споряджені кодом і мікрочіпом, що містить візуальні дані на картці, а також двома цифровими сертифікатами, призначеними для перевірки особи власника картки та надання цифрових підписів. Ці ID-картки схожі й на наші ID-паспорти, які почали видавати у 2016 році. Щоправда, вони є далеко не в кожного виборця.
Для успішної імплементації такої технології потрібна потужна база електронного доступу до державних послуг,
Сьогодні Естонія залишається єдиною країною світу, що використовує інтернет-голосування під час проведення загальнодержавних виборів. Австралія, Вірменія, Канада, Панама, Швейцарія та США дозволяють голосування онлайн у певних територіальних округах або для окремих категорій виборців. Є й такі країни, що після пілотних випробувань відмовилися від ідеї впровадження інтернет-голосування. Зокрема, це Індія, Франція, Нідерланди та Іспанія.
Як показує досвід, для успішної імплементації такої технології потрібна потужна база електронного доступу до державних послуг, щоб для громадян це було звичною практикою. Також важливо не робити цей спосіб голосування обов’язковим, а залишити паперові бюлетені як альтернативу.
Питання безпеки
Припустимо, що через 5 років у кожного буде смартфон і можливість підтвердити особу онлайн. Але чи зникнуть механізми для фальсифікації результатів? На жаль, технічна можливість «підкрутити» результати буде завжди. І більшість країн, що відмовилися від інтернет-голосування, зробили це саме з міркувань безпеки та для збереження суспільної довіри до виборів.
В Естонії, яка з 2005 року запровадила електронне голосування, можна змінювати свій вибір аж до закінчення голосування
В Україні вже зараз ми бачимо, що державні послуги не є цілком відкритими. Ми не знаємо, як побудовані їхні системи захисту. Яскравим прикладом є застосунок «Дія», який запустили нещодавно. Фахівці, які займаються цифровою безпекою, мають багато питань до цього застосунку та порталу загалом.
В Естонії, яка з 2005 року запровадила електронне голосування, можна змінювати свій вибір аж до закінчення голосування. Це можна зробити й на виборчій дільниці. Тоді електронний голос анулюють, а відданий на папері зарахують.
Звісно, за таких умов можуть з'являтися «онлайн-гречкосії», які за винагороду проситимуть проголосувати за конкретного кандидата. Можуть з’явитися і ті, хто продаватиме свій онлайн-голос: зроблять скріншот із підтвердженим голосом за потрібного кандидата, отримають винагороду і спокійно повернуться змінити свій вибір на користь кандидата, якого щиро підтримують.
Який вихід? Наприклад, незалежний аудит і контроль, паралельне голосування на незалежному громадському сайті. Тоді можна буде порівняти результати голосування. З останнього — приклад паралельного підрахунку голосів у Білорусі, де виборці голосували на дільниці, фотографували бюлетень з позначкою та відправляли на платформу незалежного підрахунку голосів через месенджер.
Висновки
Очевидно, що для повноцінної реалізації системи електронного голосування в Україні потрібно багато ресурсів, передусім коштів і часу для підготовки. Успішним цей процес стане тоді, коли всі виборці зможуть проголосувати онлайн, а їхні голоси можна буде чесно підтвердити та перевірити. Якщо ж врахувати недовіру громадян України до державних і приватних сервісів щодо зберігання персональних даних, швидкість впровадження інфраструктурних рішень: 4G, рідерів ID-карток у державних установах, інтернет в міському транспорті тощо, онлайн-голосування стане масовим не скоро. Якщо взагалі це трапиться найближчим часом.
Павло Бєлоусов – експерт з цифрової безпеки громадської організації «Інтерньюз-Україна», консультант Школи цифрової безпеки DSS380
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода