Провідні підприємства Білорусі або страйкують, або роблять попереджувальні страйки, чи погрожують страйками, вимагаючи відставки очільника країни Олександра Лукашенка після, як вони вважають, сфальсифікованих виборів президента 9 серпня, а також силового придушення мирних демонстрацій минулого тижня по цілій Білорусі. Страйки промислових гігантів є відмінною рисою білоруських протестів у порівнянні з іншими новими незалежними державами, де відбувалися революції. Також ці страйки вибивають козир у Лукашенка, який завжди вихвалявся, що є «захисником робітничого класу».

Тисячі робітників білоруських підприємств по цілій країні нині страйкують або є на попереджувальних страйках, вимагаючи відставки Олександра Лукашенка, який, зі свого боку, сказав робітникам у Мінську: «інших виборів не буде, поки ви мене не вб’єте».

У понеділок, 17 серпня, робітники різних підприємств – зокрема Мінського тракторного заводу та Електро-технічного заводу – пішли організованими колонами до Мінського заводу колісних тягачів (МЗКТ), куди прибув Лукашенко на зустріч із робітниками, які від кінця минулого тижня страйкують.

В колоні робітників можна було бачити плакати: «Ніяких переговорів – тільки відставка!», робітники також скандували «Віримо! Можемо! Переможемо!»

Мінськ 17 серпня 2020 року

«Ви говорите про несправедливі вибори та хочете провести чесні? Я відповідаю на це запитання. Ми провели вибори. Інших виборів не буде, поки ви мене не вб’єте», – заявив Лукашенко.

При цьому, як повідомило державне агентство «Белта», він закликав здійснювати перерозподіл владних повноважень у країні через конституційний процес, а не через вуличні акції.

«Ніколи ви від мене не дочекаєтеся, щоб я під тиском щось зробив! Їх (виборів) не буде. Тому що не буде ні МЗКТ, ні МАЗу, ні БелАЗу, за пів року ми знищимо все», – сказав Лукашенко.

Працівники МЗКТ розповіли виданню TUT.by, що Лукашенко не вийшов поспілкуватися з усіма співробітниками, а виступив у цеху «перед групою обраних».

Робітники зреагували на Лукашенка вигуками «Відставка!» та «Йди!»

Треба зазначити, що біля Заводу колісних тягачів виступила представниця штабу одного з опозиційних кандидатів Марія Колесникова, сказавши: «26 років влада принижує усіх нас. Дякую вам за солідарність, що ви сьогодні прийшли... Ми будемо вимагати відставки колишнього президента і кожен день будемо довбати, довбати, довбати… Тільки відставка колишнього президента заспокоїть людей».

Робітники на це відреагували вигуком «Молодець».

Робітники Мінського заводу колісних тягачів на страйку

«Головне те, що стихійний протест почав оформлюватись організаційно: на заводах створюються страйкоми. І це виводить страйк на зовсім інший рівень, за якого влада втрачає контроль над ситуацією на підприємствах», – пояснює оглядач Білоруської служби Радіо Свобода Сергій Наумчик.

Не лише Мінськ

Робітники заводу БелАЗ у Жодіно, що неподалік Мінська, пригрозили почати безтерміновий страйк, якщо не буде виконано вимог їхнього страйкового комітету, що їх передано керівництву заводу. Серед вимог «белазівців» – звільнення політв’язнів, відставка Лукашенка і нові вибори.

Робітники Неполоцького нафтопереробного заводу «Нафтан», а також підприємств «Білоруськалій» у Солігорську на південь від Мінська також висунули подібні вимоги. Страйкують робітники Металургійного заводу в Жлобіні, а також робітники «Белшини» в Бобруйську та станкобудівного заводу «Атлант» в Барановичах...

Робітники Мінського автомобільного заводу, який випускає МАЗи, беруть активну участь в маршах у Мінську вже кілька днів.

Треба зауважити, що йдеться про флагманів білоруської промисловості. «Нафтан» є ключовим для стратегічної галузі білоруської економіки – нафтопереробки. БелАЗ випускає найбільші у світі автомобілі, які працюють у видобувних кар’єрах майже на всіх континентах.

Білоруські автівки-велети БелАЗи знають на всіх континентах

Так само білоруські трактори відомі далеко за межами країни. В Білорусі немає вугледобувних шахт, натомість соляні шахти «Білоруськалію» роблять цю кампанію однією з найбільших у світі виробників калійних добрив…

Тут є ще один аспект. Лукашенко понад чверть століття будував Білорусь в радянському стилі, відбудовуючи Білоруську РСР, спираючись в тому числі і на підтримку робітників, захисником інтересів яких він себе подавав. Вся ідеологема Лукашенка була також: проти мене виступають якісь маргінали націонал-демократи, «майдануті», а я спираюсь на підтримку вірного мені робітничого класу та селян-трудівників… Зараз цей наратив страйками і страйкомами зламано.

Як каже, мінський оглядач Валерій Карбалевич, відхід від режиму все нових структур і підприємств може призвести до того, що «Лукашенко виявиться полководцем без армії».

Страйкуючі робітники нафтопереробного комплексу «Нафтан» у білоруському Новополоцьку. 14 серпня 2020 року

Історичні паралелі

Активна участь робітників в акціях протесту, страйки на заводах – зокрема на підприємствах-флагманах білоруської економіки дещо відрізняє протести в Білорусі від Помаранчевої революції в Україні 2004 року, чи Революції гідності 2013-14 років, так само відрізняє і від Революції троянд в Грузії 2003 року чи революції в Киргизстані, чи порівняною недавньої революції у Вірменії. Ніде – окрім Білорусі – робітники і страйки промислових підприємств не відігравали такої визначної ролі.

Це, на думку американсько-шведського економіста Андерса Ослунда, радше наближає білоруський протест до страйків у Польщі часів зародження «Солідарності» Леха Валенси як ватажка антикомуністичних протестів.

«Продовжую дивитись вражаючі відео з Білорусі. Це виглядає більше як Польща 1980 року коли була сформована «Солідарність» (я був у Шчецині), аніж Помаранчева революція у Києві (я був там) і зовсім не так, яким був мілітаризований Майдан. Виглядає, що на чолі страйкуючі робітники», – написав у твітері Ослунд.

Страйк на «Білоруськалії». Солігорськ, 17 серпня 2020 року

Що далі?

Якщо білоруські протести будуть успішними, тоді перед новою Білоруссю постане серйозна проблема – не допустити рейдерського захопленням чи потрапляння в руки корумпованих олігархів тих підприємств, робітники яких активно виступили проти режиму Лукашенка.

Також є ще більша небезпека – що стратегічні білоруські підприємства можуть опинитися в руках російських олігархів, – зазначає Андерс Ослунд

«Білоруська економіка після Лукашенка. Найбільша стурбованість – як приватизувати великі підприємства щоб їх не купили росіяни…» – пише він.

Як зауважив економіст у статті для Project Syndicate, російська компанія «Уралкалій» давно вже хоче отримати контроль над «Білоруськалієм», російські нафтові гіганти «Роснефть» та «Лукойл» давно вже придивляються до двох великих нафтопереробних заводів Білорусі, серед яких нині страйкуючий «Нафтан».

«Беручи до уваги ці ризики, найкращим варіантом, ймовірно, буде приватизація більшості підприємств у формі індивідуальних акцій, які мають отримати нинішні працівники», – зазначає Андерс Ослунд.