Вибори і протести в Білорусі: як реагує Україна?

Вибори президента в Білорусі та значна розбіжність між офіційним підрахунком голосів та підрахунками опозиції спричинили масові протести в білоруських містах. Про застосування силовиками травматичної зброї, про півтори сотні затриманих та про безліч поранених повідомляють правозахисники. Свої заяви щодо цих подій зробили представники української влади, опозиції та низка експертів. Причому ідеться не лише про заклики не вдаватися до насильства та забезпечити політичні права і свободи білорусів, а й про бачення подальшого розвитку подій: як в самій Білорусі, так і в регіоні. Радіо Свобода зібрало різні українські реакції на події в Білорусі.

Жителі Мінська, Бреста, Гродна та інших міст надвечір 9 серпня вийшли на вулиці після того, як ЦВК Білорусі оголосила про перемогу чинного президента Олександра Лукашенка, який керує країною вже чверть століття.

Протистояння тривало до глибокої ночі: в деяких містах і містечках білоруські силовики відмовилися від силового протистояння. Однак у Мінську та в інших великих містах країни відбулися сутички: міліція застосувала травматичні засоби та затримала понад 150 осіб, повідомляють правозахисники. Вони згадують і про безліч поранених.

Олександр Лукашенко (який виграв вибори за попередніми даними ЦВК та програв – за даними опозиції) звинуватив у протестах в Білорусі «ляльководів» з-за кордону.

«Одна з ліній цих ляльководів – Чехія. Сьогодні вже з Чехії управляють нашим об'єднаним штабом, де, вибачте мене, сидять ці овечки, нічого не розуміючи, що від них хочуть... Вони продовжують насідати, продовжують вимагати: виводьте людей на вулицю і ведіть переговори з владою про добровільну здачу влади», – сказав Лукашенко.

Перебіг виборів у сусідній Білорусі та протистояння на її вулицях вже вранці 10 серпня прокоментував президент України Володимир Зеленський. Білоруси нині визначають вектор свого подальшого розвитку, вважає Зеленський. Він закликав сторони протистояння в сусідній країні не вдаватися до насильства.

«Далеко не всі в країні згодні з оголошеними попередніми результатами виборів. А, як відомо, будь-яка легітимність виникає виключно із суспільної довіри. Виключно з довіри. Сумніви ж у таких масштабах – це пряма дорога до насильства, до конфлікту, до суспільного протесту, що наростає. Що ми зараз, на превеликий жаль, і спостерігаємо, – зазначає Зеленський. – Безумовно, ми закликаємо наших сусідів до максимальної толерантності, терпимості та відмови від вуличного насильства. Закликаємо до максимально відкритого, нехай і складного, діалогу. Тому що лише широкий діалог дасть змогу забезпечити громадянам Республіки Білорусь вихід з важкої кризової ситуації й чесно обговорити подальші кроки та формати громадської взаємодії. Тільки взаєморозуміння між усіма сторонами здатне зберегти незалежність країни та забезпечити її подальший рух до свободи та демократії».

Україні аж ніяк не байдуже, що відбувається з її найближчою сусідкою, та чи буде вона «по-справжньому незалежною і демократичною країною з сильною економікою», заявив президент України.

Заява українського президента є в цілому правильною, однак варто висловлювати консолідовану позицію з іншими демократичними сусідами Білорусі, наголошує директор Інституту світової політики Євген Магда.

«Позиція Зеленського в принципі є правильною, тому що відкрито підтримувати Олександра Лукашенка резону немає. Зеленський по суті солідаризувався з президентами Литви та Польщі. Але було б краще, якби вони виступили разом, у форматі «Люблінського трикутника»: разом, а не у форматі «2+1», висловив свою думку Євген Магда.

Згодом міністри закордонних справ країн Люблінського трикутника – України, Польщі та Литви – Дмитро Кулеба, Яцек Чапутович і Лінас Лінкявічюс – оприлюднили звернення через події в Білорусі, де тривають протести через результати президентських виборів. Україномовну версію звернення оприлюднило МЗС України.

«Ми глибоко стурбовані ескалацією ситуації в Білорусі після президентських виборів і закликаємо владу утриматися від застосування сили та звільнити всіх затриманих минулої ночі. Повага до основних свобод та прав людини, включаючи демократію та верховенство права, є необхідною для подальшого розвитку незалежної та суверенної Білорусі, яку ми повністю підтримуємо», – йдеться в заяві.

З критикою подій у Білорусі також виступили уряди Литви та Польщі. Водночас вони закликали об'єднану Європу реагувати на ситуацію офіційно, зокрема – скликати позачерговий саміт Європейської ради.

Не залишилися осторонь і частина українських опозиційних партій. Зокрема, партія «Європейська солідарність» (яку очолює попередній президент України Петро Порошенко) так само, як і Зеленський, говорить про право білорусів на вільні демократичні вибори, про неприпустимість насильства і про те, що влада країни має бути легітимною, а відтак – вести діалог із громадянським суспільством. Але в заяві «ЄС» є ще одна теза – це високий ризик російської агресії проти Білорусі, про захист якої має подбати також і цивілізований світ.

«У цей складний час суттєво зростає загроза для суверенітету та територіальної цілісності Білорусі, адже, як неодноразово доведено, російський агресор б’є тоді, коли сусідня країна є найбільш ослабленою і вразливою, – ідеться в заяві партії. – Наразі вкрай важливо не допустити ситуації, за якої для Мінська єдино можливим шляхом залишилося б опинитися в обіймах Москви, плани якої щодо майбутнього білоруського народу більш ніж очевидні. Закликаємо міжнародну спільноту залишатись пильними щодо можливих агресивних дій Кремля і бути готовими дати їм належну відсіч».

Проти насильства влади Білорусі проти її громадян та за демократичні вибори в цій країні виступила інша опозиційна партія – «Голос».

«Ми закликаємо владу Білорусі припинити напади на мирних протестувальників та забезпечити проведення чесних, прозорих демократичних виборів в державі. Ми закликаємо всіх поважати право білорусів обирати, як саме вони хочуть жити, розвиватися у своїй суверенній державі», – заявляє партія. Про це говорить і її лідерка Кіра Рудик.

Показовим є і те, що деякі парламентські партії на ранок після нічного протистояння в Білорусі не відреагували на нього. Так, не зробила ніяких заяв про це «Батьківщина».

Тим часом депутат фракції «Слуга народу» Олександр Дубінський та депутат партії «Опозиційна платформа – За життя» Вадим Рабінович опублікували ідентичні дописи у соцмережі «Фейсбук».​

Скріншоти однакових дописів оприлюднив «Центр протидії корупції». «Тут одне з двох: або у Дубінського і Рабіновича один smm-ник на двох, або обидвом спустили одну методичку», – йдеться в повідомленні.

Згодом, Дубінський написав у фейсбуці, що Рабінович вкрав його пост без посилання на авторство. «Вадим Рабинович вкрав мій ранковий пост про Білорусь без посилання на авторство. Прошу його вказати і надалі дотримуватися авторського права», – написав Дубінський.

Тим часом на події в Білорусі відгукнулося українське громадянське суспільство. Протести відбулися, зокрема, під посольством Білорусі в Україні та на майдані Незалежності в Києві.

Визнають чи не визнають?

Українські експерти уповні не довіряють ані рейтингам, які приписує собі чинний президент Білорусі Олександр Лукашенко, ані даним, які наводять щодо підтримки влади білоруські опозиціонери. Про це, зокрема, сказав у розмові з Радіо Свобода Євген Магда. Також він наголошує, що опозиція, на його думку, не очолила масові протести в країні, що наразі грає на користь Лукашенка.

«Ситуація – передбачувана. Я не вірив у тезу опозиції про те, що Лукашенко має рейтинг 3%, ані в те, що він набрав 80% (попередні дані ЦВК Білорусі – ред.) за підсумками виборів. На жаль, в Білорусі грає принцип: важливо не як голосують, а як рахують. Також під час виборчої кампанії Лукашенко успішно розіграв карту ЧВК «Вагнер». Я вважаю, що це був сигнал і Заходу, і частині білоруських виборців про те, як буде розвиватися ситуація. На користь Лукашенка зіграла і телефонна розмова з Зеленським (про можливу видачу «вагнерівців» Україні). Пізніше була розмова з Путіним. Тож Лукашенко ефективно, як для себе, маневрував на президентських виборах», – вважає політолог.

Чи визнають інші країни ці вибори демократичними та якою мірою вважатимуть за можливе мати справу з Лукашенком, як президентом Білорусі? Євген Магда вважає показовими у цьому плані привітання Олександра Лукашенка з перемогою, які вже пролунали.

«Очільник Китаю Сі Цзіньпін виграв змагання з Володимиром Путіним (президентом Росії), першим привітавши Лукашенка з перемогою. І це досить цікава заявка, оскільки відносини Мінська та Пекіна нині звертають на себе неабияку увагу», вказує політолог.

Український та білоруський аналітик Ігар Тишкевич, експерт програми «Міжнародна і внутрішня політика» Українського інституту майбутнього, в розмові з Радіо Свобода згадує про чотирьох найбільших геополітичних гравців, чиє визнання/невизнання виборів у Білорусі гратиме найбільшу роль. Ідеться про Китай, США, Росію та Євросоюз.

«Китай, а саме лідер країни Сі Цзіньпін, першим зреагував, привітавши Олександра Лукашенка з перемогою на президентських виборах. Для цієї країни така реакція непритаманна: зазвичай Китай довго вичікує. Китай продемонстрував свою зацікавленість та свою присутність у Білорусі. І Росія, щоб не втратити свій політичний вплив, була змушена реагувати. І тут показово, що «дельта» між привітаннями Сі Цзіньпіна та Володимира Путіна – дві години. Отже, в Кремлі, щойно отримали інформацію з Китаю, і одразу ж зреагували. Визнання виборів Китаєм, можна сказати, підвищує межу терпіння Сполучених Штатів. Імовірно, США не визнають вибори в Білорусі демократичними, але заплющать очі на частину порушень і продовжать з нею співпрацю. ЄС для України гравець дуже знаковий, але для Білорусі – найменш впливовий з усіх перерахованих; його позиція значною мірою корелюватиметься з позицією США, за умови, що вони не накладуть санкцій на Білорусь та продовжать співпрацю з нею», – прогнозує Тишкевич.​

Що далі?

Протести у Білорусі є масовими та потужними, однак навряд чи вони призведуть до суттєвої корекції тих результатів голосування, про які вже повідомив офіційний Мінськ, припускає Євген Магда. Він озвучує і причини цього.

«Мені не дуже подобається бути провісником негативних новин, але я думаю, що протест у Білорусі «видихнеться». Протести є, вони потужні, але не мають лідера. А Лукашенко не боїться протестів без лідера. Він має досвід протидії таким протестам, у нього бували і складніші ситуації. Основна кандидатка від опозиції, Світлана Тихановська, зайняла, я сказав би, «вегетаріанську» позицію. Вона сама одягнула на себе обладунки «кандидата надії». Але ввечері 9 серпня, після закриття дільниць, вона пішла в інформаційний затінок. На політичній авансцені залишається тільки Лукашенко», – констатує Магда.

Також він закликає не екстраполювати політичний досвід України та українські реалії на Білорусь, в якій, на його думку, ситуація дуже відрізняється від української, зокрема і від обставин, які мали місце під час обох Майданів.

Інший український політолог, Володимир Фесенко, пригадує в цьому контексті певну схожість українського та білоруського лідерів, які прийшли до влади у 1990-х: Олександра Лукашенка та Леоніда Кучму. Але визнає: їхня доля склалася зовсім по-різному.

«Олександр Лукашенко став «останнім диктатором Європи», безперервно править своєю країною. Президентство Леоніда Кучми було дуже неоднозначним, але за владу він чіплятися не став (хоча йому пропонували сценарій «третього терміну»). Під час Помаранчевої революції Кучма зіграв важливу стримувальну роль, не дозволивши використовувати силу проти учасників протесту. Олександр Лукашенко також ризикує зіткнутися з політичною кризою за підсумками нинішніх президентських виборів. Але на цих виборах він, на відміну від Леоніда Кучми у 2004 році, безпосередній учасник. І буде боротися за утримання влади в своїх руках. Питання – якими методами, і як все це позначиться на ситуації в Республіці Білорусь?» – зауважує експерт.

На думку Фесенка, тут вирішальною є відмінність не між політичними лідерами, а між двома державами, яка з роками дедалі посилюється. Україна не тільки «не Росія» (цитуючи відомий вислів Кучми), але і не Білорусь. Але і Білорусь – не Україна. Наш північний сусід є під набагато більшим впливом Росії. І це авторитарний режим, неадекватний нинішньому часу і обставинам, який не сприймається значною частиною білорусів, але все ще сильний. Днями Білорусь, можливо, зіткнеться з політичною кризою, подібною до кризи в Україні в кінці 2004 року. Але ситуація в Республіці Білорусь напевно буде розвиватися інакше, ніж тоді в Україні», – прогнозує Фесенко.

Зі свого боку, український та білоруський аналітик Ігар Тишкевич бачить два варіанти розвитку подій, які залежать від того, які верстви білоруського суспільства долучаться до протестів.

«На протести вийшли представники середнього класу та молодь. На жаль, вони хаотичні та нескоординовані, бо штаби альтернативних кандидатів дистанціювалися від них. Та ж сама опозиційна кандидатка Світлана Тихановська, вибачте за грубе слово, сьогодні «зливає» протести. Тому влада йде за сценарієм придушення протестів, і вони триватимуть до трьох тижнів. Ключове запитання: чи візьмуть у протестах інші групи населення, зокрема – працівники білоруських підприємств? Якщо так, то тоді влада отримає серйозні проблеми», – прогнозує Тишкевич.

Водночас він припускає, що спочатку Лукашенко вдасться до репресивного сценарію, але потім упродовж одного чи півтора року, погодиться на видимість демократичних перетворень у країні.

«Ми спостерігатимемо створення такого собі «демократичного заповідника». Олександр Лукашенко спробує погратися з контрольованим підвищенням ролі політичних партій, і, можливо, зі свободою слова – але це також відбуватиметься під його контролем», – припускає аналітик.

9 серпня відбулися вибори президента Білорусі. Центральна виборча комісія повідомила, що, за попередніми даними, чинний президент Олександр Лукашенко набирає 80,08% голосів. Його основна опонентка Світлана Тихановська – 10,09%.

Результати виборів викликали протести в білоруських містах. За даними правозахисників, затримані щонайменше 150 людей.

Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький закликав провести позачерговий саміт Європейської ради через події в Білорусі.