Дружба яких народів? У Кропивницькому досі на стелі височіє бетонний «орден Дружби народів»

(Рубрика «Точка зору»)

День Конституції у Кропивницькому ми відзначили встановленням державного прапора на стелі з бетонним «орденом Дружби народів», який височіє над однойменною площею. Власне, саме це неподобство ми намагалися прикрити, спільно з іншими активістами Руху опору капітуляції, організувавши цей захід.

Хто не в курсі, орден Дружби народів – це орден СРСР, заснований Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1972 року в ознаменування 50-ліття утворення СРСР.

Скульптура містить в собі символіку комуністичного тоталітарного режиму – герб СРСР. Її перебування у публічному просторі на площі – це пропаганда та публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, що підпадає під статті 3 та 4 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Оскільки площа названа на честь цього радянського ордену, вона теж підлягає декомунізації. Але навіть якби орден тут був ні до чого, все одно виникають запитання: «Якої дружби? З яким народом? З ворожою Росією?» Поки Росія буде окупантом, поки російські війська вбивають наших громадян – ніяка дружба з нею не можлива!

Однак наявність такого топоніму не лише у Кропивницькому, а і в багатьох інших містах – це акумульована ідея шостого президента Зеленського, який буцімто бачить «мир в очах Путіна».

Декомунізація, відповідно до закону, повинна була б завершитись ще у 2015 році, однак у Кропивницькому міська влада майже нічого не демонтувала. У нас досі не замінили таблички з назвами перейменованих вулиць, у нас досі стоять аварійні радянські пам’ятники та монументи, і досі посеред площі стоїть ця радянська зірка із серпом та молотом, яка символізує дружбу з Росією. І це на шостому році війни! Що це? Саботаж?

На жаль, 5 років тому ми не дотиснули, обійшлися половинчастими заходами, не лише в питанні декомунізації, а і в питаннях багатьох інших реформ, і сьогодні пожинаємо плоди – спробу реваншу антиукраїнських сил.

Чому ми зібралися на цій площі саме на День Конституції? Бо українська Конституція потребує нашого захисту. Влада на чолі із Зеленським, як виглядає, порушує Конституцію, замість того, щоб її захищати. Вони узурпують владу, саботують євроатлантичну інтеграцію, дозволяють розкрадати Україну олігархам і здають наші національні інтереси ворогу – Росії, яка окупувала частину української території.

Чим ми можемо відповісти? Ми маємо відкинути всі чвари, відкласти з’ясування стосунків і знову об’єднатися заради перемоги над спільним ворогом – Москвою та її прислужниками.

Дмитро Сінченко –​ голова ГО «Асоціація політичних наук»

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода