- Американський журнал Forbes розглядає питання безпеки України через призму осучаснення української електромережі.
- Іспанське видання Europa Press пише про загрозу поширення коронавірусу для населення, враженого конфліктом на сході України.
- Вебсайт Atlantic Council розмірковує над загрозою збільшення впливу Віктора Медведчука для державної безпеки України.
Американський журнал Forbes вміщує матеріал «Україна не може протистояти Росії без сучасної електромережі».
Автор статті – фахівець з питань енергетики та безпеки Аріель Коен пише, що Україна потерпає від російської агресії вже 6 років, Крим окуповано і анексовано Москвою, а донбаським регіоном на сході України керують проросійські сепаратисти.
Коен нагадує, що президент Росії Володимир Путін у документальній стрічці «Росія.Кремль.Путін», яку нещодавно було показано, заявив, що деякі колишні республіки СРСР нібито «взяли собі історичні терени Росії», коли Радянський Союз припинив існування.
Відтак, з огляду на це багато хто побоюється, що все це може призвести до наступних спроб Росії відхопити у своїх сусідів на зразок України, Казахстану, Білорусі, і можливо країн Балтії шматки їхньої нинішньої території.
Видання вказує, що нині Путін має рекордно низькі показники популярності у Росії напередодні проведення референдуму з питання конституційної реформи, результати якого можуть залишити президента Росії при владі аж до 2036 року.
Коен нагадує, що останнього разу, коли Путін мав подібні низькі показники популярності, він анексував український Крим, що знов тоді підняло його рейтинг. Відтак, зауважує автор, нова геополітична авантюра кремлівського керівника цілком можливо вже перебуває на стадії планування.
Forbes зазначає, що традиційним важелем тиску на Україну з боку Москви завжди були газопостачання. Проте Україна радикально зменшила свою залежність від російського газу, що стало доволі позитивним обертом ситуації для Києва.
Тепер на перший план виходить постачання електрики з Росії в Україну. З причини застарілості системи енергетичної інфраструктури в Україні та підвищених потреб в електриці, команда президента Володимира Зеленського вирішила імпортувати дешеву електрику з Росії у жовтні 2019 року.
І от лише у травні 2020 року українське керівництво зрештою зрозуміло всі політичні та економічні наслідки подібного кроку. Найближчі союзники України у Європі – Польща і держави Балтії – чітко виступають проти імпорту Україною електрики з Росії та Білорусі.
Врешті решт, як пише Аріель Коен, цей імпорт таки було припинено.
Автор додає, що одним з наріжних каменів європейської інтеграції України постає від’єднання енергосистеми України від Росії до 2022 року, і послідовна інтеграція її до європейської системи до 2025 року. Це розглядається як ще один крок до незалежності від Росії.
Наступним завданням у цьому плані має стати подолання застарілості української електромережі радянського зразка. У той сам час, як наголошує автор, перепоною на цьому шляху постає те, що електрика в Україні і надалі розглядається не як товар, який продається, а як «засадниче громадське надбання», що є цілковито хибною концепцією радянських часів.
Насамкінець Аріель Коен пише, що загроза безпеці України надходить, що ззовні, то й зсередини самої країни. Для того, аби краще захистити Україну від зовнішньої загрози, включно з російським реваншизмом, Київ мусить відремонтувати, модернізувати і лібералізувати свою систему постачання і розподілу електроенергії.
Без сучасної, надійної і конкурентоздатної електромережі та бізнес-орієнтованої тарифної структури Україна залишатиметься вразливою до економічного занепаду, а також до енергопостачального примусу Кремля.
Твіт: «Україна не може протистояти Росії без сучасної електромережі»:
Періодичне видання Іспанії Europa Press публікує статтю «Висувається застереження, що тисячі людей у східній Україні заразяться Covid-19, якщо війна триватиме».
В статті наводиться оцінка представників Норвезької ради біженців, які вказують, що населення певних районів східної України зазнає великої небезпеки зараження коронавірусом через брак доступу до чистої води і погіршення санітарної ситуації у регіоні на додаток до обстрілів цивільних теренів і відсутності змоги вільно пересуватися.
Все це, на думку голови відділу України Норвезької ради біженців Ани Поврзеніч, лише поглиблює гуманітарну кризу, виснажуючи і без того втомлене конфліктом місцеве населення.
За словами Поврзеніч, місцеві родини постають перед великими випробуваннями, намагаючись задовольнити свої засадничі потреби у харчах і медикаментах.
Іспанське видання додає, що згідно з нещодавнім дослідженням Норвезької ради біженців, більш ніж три чверті всіх опитаних родин у зоні конфлікту мають великі проблеми звести кінці з кінцями. 82% респондентів, які мешкають на Донеччині та Луганщині, повідомили, що дедалі вищі ціні на харчі та предмети гігієни негативно вражають їхнє щоденне життя.
На додаток, із запровадженням карантину, доходи місцевого населення зійшли нанівець, і лише третина з усіх мешканців отримала якусь гуманітарну допомогу протягом останніх двох місяців.
Europa Press пише, що План гуманітарного реагування України на 2020 рік отримав лише 15% фінансування. Також видання вказує, що фахівці, які працювали над покращенням доступу до санітарних установ населення регіонів конфлікту у східній Україні, припинили свою роботу, коли минулого місяця було оголошено про можливі обстріли. Внаслідок цього тисячі людей не мають доступу до чистої води, що дедалі ускладнило завдання підтримання належних рівнів гігієни.
Іспанське видання далі наводить слова 60-річної мешканки містечка Красногорівка на ім’я Людмила, яка каже, що вода у регіоні є забрудненою, що становить загрозу поширення дизентерії, холери, туберкульозу та коронавірусу.
За даними Норвезької ради біженців, 1,4 мільйони осіб в Україні нині є переміщеними, а ще 3,4 мільйони людей потребують негайної гуманітарної допомоги у ході довготривалого збройного конфлікту на сході України.
Насамкінець іспанське видання зазначає, що План гуманітарного реагування України потребує 225 мільйонів доларів через ускладнення ситуації, пов’язаної з поширенням коронавірусу.
Твіт: «Висувається застереження, що тисячі людей у східній Україні заразяться Covid-19, якщо війна триватиме»:
Вебсайт американського дослідницького центру з питань міжнародної політики Atlantic Council публікує матеріал «Росія тихо окупує інформаційний простір України».
Його автор – Тарас Кузьо, дослідник Інституту закордонної політики Університету Джонса Гопкінса та викладач Києво-Могилянської академії, зазначає, що шестирічне військове вторгнення в Україну Володимира Путіна не спромоглось розвернути курс Києва на віддалення від Росії, проте кремлівський керівник явно не визнав своєї поразки.
Гібридна війна проти України залишається у самому серці російської закордонної політики. На додаток до цього, як вказує Кузьо, існують ознаки подальшого наступу Росії на українську інформаційну сферу.
Однією з цих ознак постає перебирання Кремлем непрямого контролю над ключовими медіа гравцями України для того, аби повернути прихильність української громадськості до Москви.
Кузьо наводить приклад найближчого союзника Путіна в Україні –прокремлівського політика Віктора Медведчука.
У ході журналістського розслідування програми «Схеми», з’ясувалось, що Медведчук має 24,66% акцій популярного телеканалу 1+1. Все це показує, значно більшу впливовість Медведчука в українських мас-медіа, аніж вважалось раніше.
Останнім часом Медведчук, як пише Кузьо, розбудував доволі простору медіа-імперію, придбавши через своїх помічників та партнерів телеканали NewsOne, 112 та ZIK. Вся ця повзуча окупація українського інформаційного простору не пройшла непоміченою.
Експрем’єр України Арсеній Яценюк нещодавно нарікав, що країні загрожує втрата контролю над внутрішнім інформаційним полем з причини дедалі більшого безпосереднього російського впливу.
Atlantic Council зазначає, що вибір Медведчука, як «командувача» російського медіа-наступу в Україні підкреслює значущість цього завдання для Росії.
Навіть з цілої групи проросійських політиків і бізнесменів України, ніхто з них не є таким максимально наближеним до Путіна, як Медведчук.
Кузьо нагадує, як 2017 року поважний британський часопис Financial Times повідомляв, що багато хто вважає Медведчука агентом Путіна в Україні.
Кузьо також посилається на автора книги «Вся кремлівська рать. Всередині двору Володимира Путіна» Михайла Зиґаря, який писав, що ще раніше, Медведчук цілком поділяв українофобську точку зору офіційної Москви.
Ба більше, у своїх особистих заявах, Медведчук цілковито відверто висловлює свою прокремлівську позицію. В інтерв’ю Бі-Бі-Сі торік він визнав, що ставиться негативно до більшості українців, які розглядають Росію як агресора.
Він також неодноразово звинувачував українське керівництво у «примітивній русофобії» та «антиросійській істерії».
За умов того, що нинішній президент України Володимир Зеленський явно не поспішає кинути виклик Медведчукові, виглядає на те, що улюблений українець Путіна і надалі відіграватиме роль неофіційного посла Росії в Україні.
Насправді, як пише Кузьо, Медведчук ніколи не був таким впливовим, яким він є нині. Наслідки зростання впливу Медведчука для державної безпеки України виглядають загрозливо і очевидно.
У час, коли Україна якчимдуж намагається захистити себе від російської агресії, важко уявити, як підсумовує автор, щось більш руйнівне аніж те, коли найближчому союзникові Путіна дозволяють створити медіа-імперію в Україні.
Цілий час з 2014 року інформаційна арена була вирішальним фронтом російської гібридної війни проти України. І саме у Медведчукові Москва можливо врешті знайшла ключ для остаточної своєї перемоги.
Твіт: «Під час наступу Росії 2014 року у Криму та східній Україні, сили Путіна поставили собі за пріоритет захопити телерадіомовну інфраструктуру і забезпечити аби українські телеканали було усунуто з ефіру»: