Доказова база незаконного вивезення коштовностей з України в Росію поповнилася новими свідченнями, інформує газета «День». Видання нагадує, що Софія Київська та Києво-Печерська лавра – дві скарбниці України, передусім у духовному значенні. Не менш цінними є реальні скарби, котрі зберігаються в обох пам’ятках.
На жаль, частину коштовностей, котрі по праву належать Україні, були вивезені до Росії. Більшовицька влада привласнювала тодішнє церковне майно на потреби «батьківщини», – нагадують газетярі. Після розпаду Радянського Союзу повертати добровільно вивезені з України цінності ніхто не збирався.
Видання переконує, що зараз українська влада не надто активно працює над поверненням національної спадщини додому, хоча приводів для цього дедалі більшає.
Нещодавно з’явилася інформація від науковців про ідентифіковані експонати з ризниці Софійського собору в Державному історичному музеї Росії. «Понад півсотні срібних та золотих виробів зараз перебувають у Москві, а мали би бути в Києві», – наголошує газета. Для Міністерства культури та інформаційної політики відкриття вчених мали б стати приводом для детальних розслідувань та початку процесу репатріації вивезених експонатів. Натомість – тиша.
Бракує політичної волі – про це незалежно один від одного написали «Дню» історик Тетяна Євсеєва та археолог Тимур Бобровський у своїх матеріалах про вивезення скарбів із Софії Київської та Києво-Печерської лаври до Москви.
Предмети з ризниці Софійського собору в Києві, які були вивезені з України до Росії й нині перебувають у Державному історичному музеї Росії
Газета пропонує читачам обидва тексти. Тетяна Євсеєва описує в деталях процес вивезення коштовностей з України у 1920-1930-х роках. Тимур Бобровський ділиться результатами ідентифікації предметів із Софійської ризниці – учений зіставив архівні фото зі світлинами експонатів у московському музеї.
Заголовки публікацій – «Упізнані скарби Софії» та «Iсторичний грабунок Лаври».
Дописувач газети «День» Ігор Лосєв у статті «Політика самоліквідації» виступає проти скорочення Збройних сил України на 40 тисяч осіб. «Панове, якщо хтось забув, триває війна, на наших кордонах постійно збільшується наступальне угруповання російських військ. І в цей момент починається черговий етап ліквідації української армії шляхом її доведення до повної небоєздатності», обурюється дописувач. «Припиніть провокувати Путіна на широкомасштабне вторгнення в Україну, не спокушайте його слабкістю й самороззброєнням нашої країни», – пише автор.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Скорочення чи оптимізація: якою має бути українська армія, щоб адекватно протидіяти агресії РосіїЄ фундаментальні істини військового мистецтва, зазначає публіцист. Вони зокрема проголошують: щоб той, хто обороняється, мав шанси на успіх, кількість його військ має становити не менше третини кількості військ того, хто наступає. Російська армія становить близько одного мільйона військовослужбовців. Отже, українська має становити не менш як 350 тисяч. А вона становить 250 тисяч, охочих підписувати з нею контракт стає дедалі менше, то її ще й скорочують, замість того, щоб подумати, як збільшити її на 100 тисяч осіб, яких бракує до мінімуму.
Дописувач вважає передчасним і ухвалення закону про референдум. «Наші незалежні від закону, моралі та елементарного патріотизму суди можуть ухвалити будь-яке рішення. Ми вже стали країною судового свавілля, а тепер, після ухвалення закону про референдум, станемо ще й країною референдумного свавілля та маніпуляцій», – зазначає Ігор Лосєв.
«Чи доречна «золота вольність»: переваги і небезпеки закону Зеленського про референдум» – у статті під таким заголовком експерти газети «Україна молода» також висловлюють пересторогу введенням у дію закону про референдум. Вони застерігають, що для України ухвалення закону в такому вигляді, як він є, може розвернути ще один не дуже вдалий сценарій.
Декотрі депутати сподіваються на рятівне втручання Заходу. Так, перший заступник голови Верховної Ради України Руслан Стефанчук очікує висновків Венеціанської комісії щодо законопроєкту про референдум у липні.
«Ми дуже сподіваємося... я направив від себе листа, щоб прискорити розгляд цього питання в червні, але, думаю, в червні вони не встигнуть. Та дуже сподіваюся, що в липні вони зберуть ad hoc на засідання саме на нашу версію законопроєкту», – сказав Стефанчук. За його словами, Верховна Рада обґрунтувала важливість документа й описала, як законопроєкт проходить розгляд у парламенті.