Бездоріжжя. Двічі на тиждень – автокрамниця. Тричі на тиждень – маршрутка до «міста». Швидкій допомозі треба діставатися до хворих за 60 кілометрів. «Нас називають індіанцями, бо це дикий край», – сміються жителі зарічної зони Лоївського району.

Про вибори вони знають. Про альтернативних кандидатів – дещо чули. «Нам показали лише одного кандидата», – кажуть мешканці села.

(Відео Білоруської служби Радіо Свобода)

«Бабарики, цепкали, тихановичі – знайшлися на все готовеньке!»

Село Папанин Гомельського району. На лавці пенсіонерки обговорюють ситуацію в країні та на городах. Помідори висадили цьогоріч рано – вони підмерзли. Про вибори селяни знають і з кандидатом практично визначилися.

Ми будемо голосувати лише за нашого «бацьку»! Він нас задовольняє!» – кажуть жінки.

«Він успадкував порожню країну, відбудував її, наповнив державну скарбницю, все нормально! А тепер уже бабарики, цепкали, тихановичі знайшлися, на все готовеньке! Ну що той Бабарико з банку? Набив собі кишені? То що він – добре життя для нас зробить? Він хіба про нас подумає? А Лукашенко дає нам пенсії та діточкам нашим допомагає. Житло будує, а у нас і м'ясо, і молоко, і ковбаси – автокрамниця все возить», – пояснює Валентина Іванівна.

Її приятелька Любов Акимівна обурена тим, що в будинку Тихановського під час обшуку знайшли 900 000 доларів США.

«Звідки у них стільки грошей? Це не осягнути розумом! У телевізорі весь час крутять, щоб допомагали хворим діткам – у мене серце кров’ю обливається, хоч би якусь свою трієчку чи п’ятірочку, а тут такі гроші в них!», – каже пенсіонерка.

Її приятелька додає: «Ні, ну Бабарико, я чула, допомагає дитячому будинку. Увесь час утримує діток – так казали». «А чого він тоді з банку пішов? Мало йому грошей, чи що?», – заперечує Валентина Іванівна.

Деталей про альтернативних кандидатів вони не знають. Кажуть – звідки? У районній газеті «Маяк» нічого не пишуть про них.

«Де нам дізнатися про кандидатів? Темний ліс!»

Мешканці села Рудня Каменева (Лоївський район) чекають на автокрамницю. Вони песимістично ставляться до виборів, а про альтернативних кандидатів мало що чули.

Автокрамниця в селі

«Нам інших кандидатів не показують у телевізорі. Чули, що хтось іще реєструється... Діти щось казали про Бабарика... от його не чутно і не видно раніше було. Ми ще не визначилися – за кого голосувати, бо нічого не знаємо. Раніше ж фотографії висіли ледь не на кожному стовпі, біографії, характеристики – а тепер що можна дізнатися? Темний ліс!», – нарікають місцеві.

Співрозмовники кажуть, що їхні проблеми – погані дороги та поганий транспортний зв’язок із Гомелем (маршрутка тричі на тиждень) – навряд чи хтось вирішить.

«Асфальт у нас мав лежати. Тож, видно, вкрали і гроші відмили», – кажуть жителі Рудні Каменевої.

«Я на виборах голосую чесно, за інших не скажу»

До Первомайська (Лоївський район) треба діставатися лісовою дорогою з вибоїнами. Сюди тричі на тиждень ходить автокрамниця, зрідка – маршрутки.

Місцевий мешканець Микола «красується» у фірмовій футболці Сергія Тихановського «Країна для життя». Але він – прихильник Лукашенка.

Прихильник Лукашенка у майці Тихановського

«Один «бацька» у нас є, і нам достатньо. А що футболка? Яку подарували, таку й ношу. І що – хіба у нас не країна для життя? Я ситий, взутий, одягнений. Чи чесні у нас вибори? Принаймні, я голосую чесно, а за інших не скажу – я не бачив. Краще у нас точно не буде, гірше – буде. Ох, ви мене знімаєте?! Ну все, тюрма мені, завтра руки мені заламають за спину», – каже Микола і відходить.

Олексій на вибори не піде, каже, що голосів ніхто не рахує, то й іти не варто.

Олексій не вірить у чесні вибори

«На останніх виборах Лукашенко сказав, що 82% були за нього, йому написали 86% – тож навіщо йти на такі вибори? І поготів, коли п'ятнадцять кандидатів буде – розтягніть ці голоси, та й усе. А він один знову переможе. Якби вони усі об’єдналися і був один проти одного – це зовсім інша справа. А так – який сенс у виборах?» – розмірковує Олексій.

80-річна Ганна Іванівна нічого не знає про альтернативних кандидатів.

«Хто нам що сказав? Хто сюди приїде? За Лукашенка буду голосувати. У мене пенсія є, діти у мене хороші, приїжджають – що мені ще потрібно?», – каже жителька Первомайська.

Пенсія та хороші діти – все, що Ганні Іванівній потрібно для щастя

«Головне – городи садити, аби було що їсти»

Не кожен автоаматор дістанеться по суцільному важкому піску до Подрачицького. Мікроавтобус із Гомеля їде лише до Первомайська. Потім жителі Кошового та Подрачицького йдуть пішки, місяцями болото навесні та восени, пісок улітку.

Пенсіонерка Ніна повертається з Гомеля. Вона каже, що зараз головне – посадити та догледіти за городами, аби було що їсти. Вона не хоче говорити про вибори, бо «краще не буде, тільки гірше».

Ніна не хоче говорити про вибори

Анатолій живе в Кошовому. Він скаржиться на погану дорогу, що маршрутка їде до Гомеля лише по суботах щодва тижні. Новини він дізнається з газет та радіо. Сільрада, каже, сюди їздить рідко, лише часом телефонують.

«За кого я буду голосувати, коли я нікого, окрім Лукашенка, не знаю? Сюди ніхто не приїде. Він (Лукашенко – ред.) був поруч із нами, в Лоєві. Тут у нас дика земля. Недарма нас охрестили «індіанцями». Люди пробудуть тут два дні – та й диву даються, як ми тут живемо. До сільради навіть не дістатися, бо треба їхати більш як 100 кілометрів. Раніше, ой, як давно вже, пором був навпростець через річку. Тепер нема. Нам тут аби дорогу зробили, та, певно, ніхто вже цього робити не буде», – міркує Анатолій.

Микола не сподівається на допомогу влади, але нікого, окрім Лукашенка, не знає

Оригінал статті на сайті Білоруської служби Радіо Свобода