Надавши акредитацію Дмитру Гордону на захід у Маріїнському палаці, Банкова поставила президента фактично в один ряд із «гіркіними-поклонськими», зазначає газета «Україна молода». Водночас, як пише видання, багатьом відомим журналістам і ЗМІ у праві поставити серйозні і незручні запитання Зеленському було відмовлено. (Після завершення пресконференції речниця президента Юлія Мендель повідомила журналістам, що при акредитації на пресконференцію команда Зеленського керувалася принципами, які «побачили у Великій Британії та США» і які передбачають наявність «різних ідеологічних платформ» – ред.).
Байдуже, що Гіркін в розмові з Гордоном розповідав про те, як надавав накази розстрілювати на Донбасі патріотів України, як забезпечував потрапляння в Україну російського «Бука» (який збив «Боїнг» рейсу МН17), тоді як Гордон лише посміхався і віддавав «належне його мужності», бо ж погодився на це інтерв’ю.
Гордон, за словами автора статті Івана Поваляєва, вирішив «спіймати хайп» на скандальних розмовах із «сепаратистами» і бойовиками. А посміхаючись Гіркіну чи Поклонській під час онлайн-спілкування, він, виявляється, збирав докази їхніх злочинів для Міжнародного суду ООН у Гаазі, не менше!
От тільки подібних «доказів» злочинів вказаних осіб вистачає на російських медіаресурсах, скачуй на флешки, скільки хочеш. А те, що ці інтерв’ю Гордон зі свого ютуб-каналу не прибрав і продовжує збирати мільйонні перегляди, вказує на те, що його цікавить трафік (який конвертується у хрусткі купюри) і більш ніж сумнівна слава. Докладніше йдеться в статті «Українська гідність не у пріоритеті: що свідчать про Зе-владу скандальні інтерв’ю Дмитра Гордона».
(11 та 18 травня Дмитро Гордон оприлюднив два інтерв’ю – з Наталією Поклонською та Ігорем Гіркіним (Стрєлковим). Обидва матеріали викликали критику з боку частини громадськості. Зокрема, партія «Європейська солідарність» закликала Службу безпеки України почати розслідування щодо Гордона «за фактом розпалювання ворожнечі, підтримки тероризму та підриву суверенітету» України.
Сам Гордон заявив, що робив інтерв’ю з Поклонською та Гіркіним «у співдружності з українськими спецслужбами».
Служба безпеки України назвала інтерв’ю з цими особами ініціативою самого Гордона – ред.).
Газета «День» пише, що всі тяготи карантину влада вирішила покласти на малий і середній бізнес, на простих людей, коли маленькі магазини позакривали, а величезні супермаркети працюють як ні в чому не бувало, маленькі кафе під забороною, а близькі до «зеленого начальства» ресторани функціонують. Відповісти на це владі було нічим, і вона вирішила, що краще тихо відступити, взагалі не долучаючись до дискусії, зазначає видання. Хоча й дуже ризикуючи здоров’ям нації. Ну, це владі легше, ніж відмовитися від подвійних стандартів...
На жаль, подвійні стандарти, сидіння на двох стільцях – це не винахід Зеленського, а традиція української політики. Простіше кажучи – безпринципність. Лицемірство й нещирість гублять Україну, зауважує дописувач видання Ігор Лосєв.
Він зазначає, що «Слуги народу» стикаються з колосально складними проблемами, які вони в принципі не здатні розв’язати в інтересах України. Звідси й тяжіння до дрібного шулерства, циркових фокусів у політиці, до авантюр у дусі сумнозвісних «пропозицій» Ігоря Коломойського.
Як люди, які погано знають історію і України, і Росії, вони наївно сподіваються переграти Кремль у «наперстки». Протягом багатьох століть Московська імперія зважала лише на силу, готовність до боротьби й самопожертви. Завдяки цьому встояла Фінляндія. У цьому суть російського ставлення до інших народів. Слабкий зобов’язаний лягти під Росію, він не має права на власну державність, на своє «я». А «слуги» постійно демонструють слабкість і готовність до капітуляції. Спокушають Росію легкою перемогою над Україною... На цьому дописувач наголошує в статті «Оптимiзм: казенний чи справжній? Або Подвійні стандарти як традиція української політики».
Про те, якими виглядають сьогодні перспективи врегулювання ситуації на сході України, аналізує газета «День». Автор статті Борис Соколов зазначає, що українська сторона намагається виявити гнучкість і, щоб виконати російську вимогу щодо початку діалогу з населенням окупованої частини Донбасу, має намір залучити до мінського процесу українських переселенців із Донбасу. Утім, як зазначає дописувач, нікого вона цим не обдурить. Москва вже відкинула українську ініціативу і вимагає, щоб Київ безпосередньо розмовляв із російськими маріонетками з ОРДЛО.
У будь-якому разі якісь вагомі переговори щодо врегулювання конфлікту на Донбасі можуть відбутися лише тоді, коли пандемія коронавірусу істотно піде на спад і у світі відновиться повноцінна дипломатична діяльність. І тут багато залежатиме від того, в якому стані опиниться економіка тих чи інших країн.
Так, стан російської економіки буде далеко не найкращим. Залежність Росії від нафтового і газового експорту добре відома, а ціна нафти навряд чи до кінця 2020 року зросте до досить комфортних для Москви 40 доларів за барель. До того ж спад нафтових цін може тривати і в 2021 році.
За такої ситуації, безумовно, скоротяться російські можливості для зовнішньополітичних авантюр, навіть якщо уряд і президент Путін до кінця епідемії так і не розкриють засіки Резервного фонду.
Однак від Донбасу, а тим паче від Криму, російська влада відмовиться тільки в останню чергу, вважає автор. Гіпотетично можна собі уявити навіть ситуацію, коли Росія ще за правління Путіна поверне Україні Кримський півострів, хоча такий сценарій дуже малоймовірний. Це може статися лише в тому разі, якщо російська економіка виявиться настільки ослабленою пандемією та економічною кризою, що виживання Росії потребуватиме термінової і масштабної допомоги з боку Заходу. Ось тоді Вашингтон і Брюссель зможуть висунути Москві політичні вимоги, аж до відступу з Донбасу і Криму. Докладніше йдеться в статті «Донбас, коронавірус і криза».