«Коронавірусний» обвал української економіки може призвести до падіння ВВП у 9 відсотків, різкого зниження рівня середньої зарплати і безробіття. Такий прогноз робить економіст Олег Пендзин, з яким Радіо Свобода записало інтерв'ю. Він дуже скептично оцінює обіцянку прем’єра Дениса Шмигаля про створення 500 тисяч робочих місць «уже у травні, щоб Україна не опинилася на порозі ще глибшої економічної кризи». Експерт наголошує: заради економічного порятунку Україна не може залишатися аграрно-сировинним придатком світу. Сировинні ринки падають глибше і відновлюються повільніше. Тому треба починати створювати в Україні кінцевий продукт, відновлювати українську промисловість, надавати перевагу вітчизняному товаровиробнику. І прикладом для українського керівництва є економічна політика президента США Дональда Трампа, стверджує Олег Пендзин.
– Валовий внутрішній продукт знижується на тлі пандемії коронавірусу практично в усіх державах світу. Український ВВП за перший квартал нинішнього року «просів» на півтора відсотка порівняно з торішнім періодом, інформує Держстат. Яким може бути надалі зменшення ВВП у найбіднішій державі Європи?
Олег Пендзин
– Спершу декілька цифр, щоб зрозуміли, про що говоримо. Відповідно до макроекономічного прогнозу, оприлюдненого Міністерством економіки України, і який ліг в основу змін до державного бюджету (що проголосувала Верховна Рада), на нас чекає за цей рік падіння ВВП 4,5 відсотка.
Міжнародний валютний фонд наводить інші цифри – 7,2 і 7,3 відсотка зменшення ВВП України. У «J.P. Morgan» (банківський холдинг США) кажуть про спад в Україні на 5% ВВП цього року. Але дивіться – коли ми порівнюємо нинішню ситуацію з 2008 роком, тоді світова економіка впала у середньому на 4,5 відсотка. А Україна тоді – 2008 року – впала на 15 відсотків.
За моїми оцінками, ВВП України впаде у 2020 році на рівні 8,5-9 відсотків
От наприклад зараз в Іспанії, яка досить серйозно постраждала від коронавірусу, очікують зниження ВВП на 9,5 відсотка. Коли ми говоримо про падіння ВВП у країнах із різним рівнем розвитку – чим вищою є додана вартість виробленої продукції у певній державі, тим менше в неї зменшується ВВП. Адже кінцева продукція трошки ближче до споживача і там падіння обсягів виробництва є меншим. Україна представлена на світовому ринку як сировинна, аграрна держава і практично весь кінцевий продукт вона імпортує. І тому перспективи у неї гірші, бо сировинні ринки падають глибше і відновлюються набагато повільніше.
– Тобто, не будучи лідером за поширенням у себе епідемії коронавірусу, Україна буде в «топі» за обвалом ВВП?
– За моїми оцінками, ВВП України впаде у 2020 році на рівні 8,5-9 відсотків. Це моя особиста оцінка, виходячи з тенденцій, які зараз простежуються у світі. До того ж, є велика імовірність, що восени ми стикнемся з другою хвилею коронавірусу. Варто враховувати, що драйвером української економіки, який і забезпечив трьохвідсоткове зростання української економіки торік, були роздрібна торгівля і сфера послуг. І українська промисловість падає вже 11 місяців поспіль і це не має жодного стосунку до коронавірусу. Цього року аграрний сектор однозначно впаде. На сьогодні ми вже пересіваємо озимини, вже на сьогодні очікування врожаю зернових знижено з 72 до 60 мільйонів тонн, уже кажуть, що аграрної продукції поменшає на 10 відсотків.
Цього року від заробітчан Україна отримає не більше 4-5 мільярдів доларів
Тому коли говоримо про драйвер, роздрібну торгівлю, вона тривалий час була на карантині й лише зараз потроху починає виходити з нього. І другий момент – роздрібна торгівля перемелювала надходження від наших заробітчан за кордоном. Дванадцять із половиною мільярдів доларів прийшли минулого року. Цього року замість грошей ми були дуже раді бачити самих заробітчан. Думаю, що цього року від них Україна отримає не більше 4-5 мільярдів доларів.
– 2014 року, перший рік розв’язаної Росією агресії, ВВП України впав на 7%; 2015-го – на 10%; від 2016 року відновилося зростання ВВП.
– Дивіться: 2013 року Україна мала фактичний ВВП 170 мільярдів доларів (наводжу дані Держстату, перевівши з гривень у долари за тогочасним курсом). Дуже легко запам’ятати. А 2015 року Україна мала ВВП 80 мільярдів доларів – удвічі менше. 2019 року ми вийшли практично на рівень ВВП 2013 року: плюс-мінус 170 мільярдів доларів. І 2019 року ми вийшли на рівень середньої зарплати, яка була 2013-го: близько 400 доларів. І от зараз Україна обвалилася по цих показниках знову.
Україна обвалилася по цих показниках знову
– Ми ще можемо порівняти рівень ВВП України десятих років і початку дев’яностих років минулого століття, періоду розпаду СРСР. У тодішньої УРСР був валовий внутрішній продукт приблизно такий же, як у Польщі. А де зараз Україна, і де зараз сусідня Польща?
– Саме так. Польща наростила з 1990 року своє ВВП у 2,5 раза. А Україну втратила відтоді 30 відсотків.
– Тобто, фраза «Україна – найбідніша держава Європи», це – не перебільшення «зрадофілів»?
– В Європі Україна – найбідніша на сьогодні країна. Це правда. В Європі ми бідніше, ніж наприклад Молдова.
В Європі Україна – найбідніша на сьогодні країна. Це правда
– І чого ж тоді надалі чекати Україні й головне – пересічним її мешканцям? Тим більше, якщо справдяться прогнози більшості вірусологів про другу хвилю коронавірусу цієї осені?
– Ну нам же обіцяють пів мільйона нових робочих місць. Це Шмигаль обіцяє. Я дещо песимістичніший стосовно таких цифр. Але напевно, прем’єр добре вміє рахувати.
Де взяти гроші на обіцяні Шмигалем пів мільйона робочих місць?
– А знаєте, скільки коштує одне нове робоче місце? У різних галузях вартість такого місця значно відрізняється. Наприклад, у металургії нове робоче місце коштує від 800 тисяч доларів до мільйона. У великому аграрному бізнесі воно коштує 250 тисяч доларів. У роздрібній торгівлі нове робоче місце коштує приблизно від 20 до 40 тисяч доларів.
Адже поява нового робочого місця означає створити умови для її роботи. А саме наприклад – будівництво нового металургійного підприємства. Умовно вклали в нього 100 мільйонів доларів, а воно забезпечує роботу 120 робітникам. От і виходить, що середня вартість нового робочого місця – 800 тисяч доларів. Роздрібна торгівля – чому дешевше все це обходиться? Побудувати новий магазин вартує саме від 20 до 40 тисяч доларів.
У громадському харчуванні середня вартість нового робочого місця – від 40 до 60 тисяч доларів. Саме в стільки обходиться весь процес створення наприклад нового ресторану – побудувати його, обладнати технікою тощо. А стосовно загальної, середньої цифри… У США 2010 року порахували – одне робоче місце в середньому коштує створити 50 тисяч доларів. За десятиліття інфляція звісно підкоригувала цю цифру, але візьмемо її за основу для сьогоднішньої України. Тобто, одне робоче місце зараз коштує півсотні тисяч доларів. Пів мільйона обіцяних Шмигалем нових робочих місць – треба влити в економіку 25 мільярдів доларів.
Пів мільйона обіцяних Шмигалем нових робочих місць – треба 25 мільярдів доларів
– І виникає питання – де їх узяти, коли буде обвал ВВП, коли є «дірка» в держбюджеті?
– То про що ж я говорю власне зараз?! Я поцікавився цим питанням напряму в одного із наших шановних народних депутатів – представників правлячої більшості. Мені відповіли: «Ми розраховуємо на прихід інвестицій на таку суму». А у бюджеті ж таких грошей немає. Гаразд, я продовжую цікавитися: «В останні роки в Україна зазнає відтоку прямих іноземних інвестицій. Де взяти 25 мільярдів доларів?»
– Економічний «апокаліпсис» чекає на Україну? І медичні збитки від коронавірусу можуть бути меншими, ніж економічні його наслідки?
– Потрібні нарешті структурні економічні реформи в Україні. Всі дуже часто говорять про структурні реформи, але і практичних результатів обмаль, і бракує розуміння – що це за реформи власне? Наголошу зі свого боку – треба міняти структуру української економіки! Не можна залишатися аграрно-сировинним придатком великих країн!
Не можна залишатися аграрно-сировинним придатком великих країн!
Так, на сьогодні є певний попит на українську аграрну продукцію. І це добре, що ми продаємо курятину, зерно тощо. Але те, що ми на сьогодні купуємо всю побутову техніку, все машинобудування, практично всі автомобілі – ми наразі абсолютно жорстко прив’язані до імпорту. Більше того, у нас – величезна купа критичного імпорту, без якого Україна не проживе. Передусім це медична техніка, що виявляється зараз. Більше того, українські фармацевтичні заводи працюють на складовій базі, яка йде по імпорту. Тобто, ми дуже прив’язані до світового ринку. Україна експортує винятково сировину й напівфабрикати. Тому перше, що слід зробити сьогодні (попри всі труднощі, проблеми) – починати створювати в Україні кінцевий продукт. Відновлювати українську промисловість.
Приклад «економічного націоналіста» Трампа
– І може це дуже непопулярно, але найбільшим інвестиційним ресурсом в Україні, як і в будь-якій іншій державі світу є державні закупівлі. Держава має передусім надавати перевагу вітчизняному товаровиробнику. Так, як це роблять у Європі та США.
Подивіться на американців – мені дуже подобається їхня позиція, позиція їхнього президента. Він, вибачте, всі останні роки проповідує економічний націоналізм.
Президент України і США, Володимир Зеленський і Дональд Трамп. Нью Йорк, 25 вересня 2019
– Пане Пендзин, але ж критикують Дональда Трампа його опоненти, що він ставить економічні бар’єри і тому подібне...
– Знаєте – нехай критикують, але побачимо, як зреагують американці на президентських виборах. Дуже багато американців проголосують за Трампа просто тому, що він створює робочі місця в Америці.
Трамп, вибачте, всі останні роки проповідує економічний націоналізм
Трамп кому дає заробити у США: китайському наприклад товаривиробнику чи вітчизняному, американському? Є такий відомий економіст – Ерік Рейнерт. Мені дуже подобається його фраза – треба не радників слухати, а робити те, що робили країни, будучи в аналогічних ситуаціях, як зараз Україна. Тобто треба створювати внутрішнього товаровиробника. Треба відновлювати в Україні кінцеве виробництво.