«НАТО має бути готовим, і він готується»: чому Польща назвала Росію загрозою

«Найбільш серйозною загрозою є неоімперська політика влади Російської Федерації, яка проводиться в тому числі за допомогою військової сили». Президент Польщі Анджей Дуда підписав нову стратегію національної безпеки країни, де Росія названа головною загрозою.

Чим Росія загрожує Польщі? Як зміниться тепер її політика стосовно Москви? І чи допоможе Україні оформлення нового союзника на Заході протистояти Росії?

Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили експерт-міжнародник, директор Інституту світової політики Євгеній Магда, військовий експерт, керівник секції стратегічного моделювання Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Ігор Левченко і польський історик, політолог Лукаш Адамський.

– Що таке «стратегія національної безпеки» для Польщі? Відзначено, що це нова стратегія: остання була прийнята в 2014 році. Чи була там згадка про Російську Федерацію? Якщо ні – навіщо зараз Росію назвали основною загрозою для Польщі?

Ігор Левченко: Це основний документ, який визначає планування оборони країни і національної безпеки в усіх сферах: не тільки у військовій, але й в економічній, інформаційній, кібернетичній і т.д. Звичайно, у 2014 році прийняття Польщею нової стратегії обумовила агресія Росії проти України. Треба чітко розуміти, що Польща належала до тих країн східної Європи, НАТО, які завжди досить реалістично сприймали загрози, які виходили з Російської Федерації, спираючись на власний історичний досвід, більш тверезо оцінюючи поточну політику російського керівництва після розвалу СССР. Можна підкреслити, що Росія визнана одним із чинників загроз міжнародній безпеці в рамках сучасних стратегічних концепцій НАТО, і в тому числі Польща як член-країна НАТО повинен приводити власні документи, концепції своєї безпеки й оборони до союзницьких документів.

– Що тепер зміниться у стосунках Польщі з Російською Федерацією? В які документи, в яку політику це виллється найближчими роками?

Ігор Левченко: Я не думаю, що будуть суттєві зміни у підходах Польщі до сфери національної безпеки й оборони, адже поляки дуже тверезо ставляться до загроз збоку Російської Федерації. З 2014 року вони й почали активно збільшувати витрати на оборону, перебудовувати систему оборони. Тобто в рамках цієї нової концепції ці тенденції продовжуються. Деякі напрямки будуть посилені: скоріш за все, це буде інформаційний, кібернетичний. Документи в сфері національної безпеки й оборони Республіки Польщі як країни-члена НАТО треба розглядати в рамках загальної стратегії НАТО.

Ігор Левченко

На сьогодні Польща знаходиться на ключових позиціях у забезпечені безпеки всього блоку, адже фактично є першим форпостом Альянсу проти Російської Федерації. Сувалкський коридор вважається найбільш слабким місце в системі оборони Альянсу в Європі. Експерти його поєднують з подібним коридором, який свого часу існував між двома Німеччинами в часи Холодної війни, навколо якого будувалася вся система оборони, забезпечення підтримки Балтійських країн-членів у разі російської агресії. Військова потуга в Польщі і НАТО спрямовується на організацію оборони цього Сувалкського коридору.

– Тобто Польща всерйоз готується о воєнної атаки збоку Російської Федерації?

Ігор Левченко: Виходячи з керівних документів НАТО, визначається, що загрози безпосередньої класичної наземної, наземно-повітряної військової агресії збоку Російської Федерації у короткостроковій чи навіть середньостроковій перспективі нема. Але в той же час практично всі кроки, які реалізуються, спрямовані на забезпечення готовності країн Альянсу діяти в найбільш ключових регіонах, як Сувалкський коридор – тобто НАТО повинно бути готовим, і воно готується. Але загроза визначена не як реальна, а як потенційна.

Євгеній Магда: Польща належить до числа країн НАТО, які мають спільний кордон з Російською Федерацією і серед іншого – достатньо складну історію взаємин з Росією, яка загострилася протягом останніх місяців. Наприкінці грудня 2019 року Володимир Путін розпочав масштабну атаку проти Польщі, звинувачуючи Липського – посла Польщі в Німеччині в передвоєнний період – в антисемітизмі. Потім пішли інші кроки: тема Варшавського повстання звучала і багато чого іншого. Я думаю, не варто скидати з шальок терезів фактор президентських виборів. Хоча вони 10 травня не відбулися, але наскільки я розумію логіку розробки таких документів як стратегія національної безпеки, то він готувався завчасно, з певним політичним прицілом і для того, щоб дати своєрідний «пас» президенту Дуді.

Євгеній Магда

– Те, що Володимир Путін в кінці минулого року фактично звинуватив Польщу в розв’язуванні Другої світової війни – це була відповідь, швидше за все, на резолюцію Європарламенту «Про важливість збереження історичної пам’яті для майбутнього Європи», де СРСР разом з нацистською Німеччиною звинувачували у розв’язуванні Другої світової. Росія вважає себе правонаступницею СРСР. Виходить, Європейський Союз запропонував Російській Федерації визнати свою провину?

Євгеній Магда: Думаю, що там гра трохи складніша. Для Росії є важливим завдання не лише, наприклад, відновлення контролю над Україною, але і розхитування Європейського Союзу і євроатлантичної солідарності. Польща з усім комплексом її амбіцій та, породженим цими амбіціями, проблем всередині того самого Європейського Союзу виглядає як країна, на яку Росія вважає для себе спроможною тиснути. Наприклад, удар по Польщі пов’язаний з подальшою гібридизацією Голокосту: звинуваченням у здійснені Голокосту не лише нацистів, а й мешканців окупованих територій. І той факт, що Польща тоді устами прем’єра Моравецького заявила про готовність давати відсіч в тому числі у цьому протистоянні на історичному ґрунті, це теж показовий факт.

На скільки мені відомо, польська сторона уважно вивчає і український досвід, і можливість різноманітних гібридних проявів. Те, що там було затримано в останні роки кількох очевидних російських агентів, на мою думку, достатньо показово. Але в Польщі погано «продається» любов до Росії, особливо після Смоленської катастрофи 2010 року і після того, як залишки літака не були видані для експертизи в Польщі. Навколо цього чимало конспірологічних побудов з одного боку, а з іншого боку – в Польщі успішно «продається» ненависть до України з низки причин.

– Чому Володимир Путін обрав саме Польщу об’єктом історичної атаки?

Євгеній Магда: Тому що, дійсно Польща брала участь в захоплені частини Чехословаччини, Тешинської Сілезії – це відомий факт. Путін взагалі активно використовує історичну постправду. Наприклад, з його виступу в «Яд Вашем» можна було дійти логічного висновку, що жертвами Голокосту на території України стали 1,4 млн євреїв і до цього причетні, насамперед, українці. Польща, я думаю, вибрана як об'єкт атаки, бо там ці виступи і випади Путіна будуть зустрічати опір і створювати значний резонанс. А мета Росії, на мою думку, абсолютно очевидна – Путін намагається в такий спосіб посварити Польщу з впливовими єврейськими і не лише єврейськими колами в США і країнах Західної Європи, щоб розхитати європейську гідність і євроатлантичну гідність.

– Чи бачите ви певні натяки на агресію в сторону Польщі, можливо, в майбутньому збоку Росії?

Ігор Левченко: Це треба розглядати більше з точки зору проведення певних інформаційних операцій. Росія тут намагається маніпулювати напівправдою або постправдою. Тобто існували певні моменти в польській історії, коли вона мала конфлікт з Чехословаччиною щодо певних територій – дуже обмежених за розміром. І це почалося не 1931 році, а ще по закінченню Першої світової війни. Тобто це були такі територіальні претензії, але говорити про те, що Польща приймала участь у розділі і була активним учасником – це пересмикування. На сьогодні є досить сталі наративи як в європейській свідомості, так і в світовій щодо причин і винуватців у розв’язанні Другої світової війни.

Знову таки, маніпулювання темою антисемітизму є дуже популярним в російській інформаційній доктрині. В Україні досить часто відбуваються інспіровані ззовні ексцеси, Росія постійно демонізує Український визвольний рух часів як Другої світової, так і Української революції 1917-1921 року, де питання антисемітизму активно використовується. Треба розуміти, що Росія традиційно є однією найбільш антисемітських держав в Європі.

Це болюча тема і нею можна ефективно маніпулювати, вона завжди створює великий розголос. В першу чергу ця тема дуже болюче сприймається у Німеччині, країнах старої Європи, США – вона досить ефективна для маніпулювання.

Росія намагається зруйнувати єдність. Ви казали про можливість проросійських проявів у Польщі – це неможливо практично у всіх країнах Європи, крім колишніх пострадянських країн, там де присутня достатньо велика російська або пострадянська діаспора. Тому зусилля Росії спрямовані не так на якісь проросійські прояви в цих країнах, а як на загальну хаотизацію політичного і соціально-громадянського простору в цих країнах. Тобто Захід в цілому грає за формулою «якщо вам добре, то і нам добре. Якщо нам добре, то і вам добре», то Росія грає за формулою «чим вам гірше, тим нам краще». Це традиційна формула зовнішньо-політичної і силової поведінки Росії на Світовій арені.

– Давайте підключимо до розмови польського історика, політолога Лукаша Адамського. Чим загрожує Росія Польщі, на ваш погляд?

Лукаш Адамський: Росія створює загрозу для Польщі через свої дії в Україні, раніше – в Грузії: тобто через нехтування міжнародним правом. Для Польщі гарантією безпеки є те, що союзники з НАТО і всі інші країни дотримуються міжнародного права, гарантують безпеку державам і забороняють територіальні зміни без згоди населення, держави. Якщо Росія цим нехтує, це, звісно, загроза. Друга причина – гібридні дії, які ми спостерігаємо трохи у Польщі, але перш за все – у країнах Західної Європи і останнім часом у Чехії. Вона вступила з Росією у конфлікт історичної пам’яті після демонтажу пам’ятника Конєву в Празі. А потім виявилося, що співпрацівники російських спецслужб приїхали до Праги з рицином, тобто дуже сильною отрутою, а мер Праги отримав цілодобову охорону.

Це такий приклад гібридних дій, які в Польщі багато кого лякають. По-третє, є білатеральні спори Польщі з Росією. Найбільш відомий – про останки літака, який розбився 10 років тому з президентом Лехом Качинським на борту. Мало хто знає поза Польщею, що Росія досі не повернула останки цього літака, які для населення майже реліквія.

Росія хотіла перші роки після катастрофи підсилити внутрішній конфлікт у Польщі між тоді правлячою партією «Громадянська платформа» і тоді опозиційною партією «Право та справедливість». Хотіла щоб у суспільстві був поділ, розкол і грала тим інструментом. А через кілька років до влади дійшла партія «Право і справедливість» і росіяни хотіли змінювати свої позиції.

Лукаш Адамський

Найбільше розділяє Польщу і Росію різне уявлення про майбутнє країн спільного сусідства – України і Білорусі, різна оцінка дій Росії в Україні (Польща на передовій тих країн Євросоюзу, які нагадують про окупацію Криму, збройну інтервенцію на Донбасі), історичні спори, перш за все про оцінку радянського союзу і радянського тоталітаризму. Є також побоювання в Польщі щодо енергетики, побудови газопроводу «Північний потік», і всі ці гібридні елементи війни проти Заходу, які ми спостерігаємо у Польщі останні 5-6 років.

– Як ви думаєте, Російська Федерація розглядає Польщу як свою сферу впливу чи Польща для неї – тільки певний важіль, щоб дестабілізувати ситуацію в Європейському Союзі?

Лукаш Адамський: Росія дійсно думає про міжнародні відносини, про міжнародний лад категоріями 19-го століття – це свідоцтво архаїзму взагалі Російської політичної думки. Тобто що є великі держави, що є зони впливу. Але думаю, що на відміну від України чи Білорусії, Росія вже погодилася з тим, що Польща не буде у сфері її контролю, але з іншого боку хотіла би щоб вона, а також інші країни Центральної Європи – перш за все, Балтійські, Угорщина, Словаччина – були таким собі стратегічним чи мілітарним буфером між ядром НАТО і самою Росією. Щоб там не було багато військ НАТО або взагалі їх не було. Щоб гарантії безпеки ці країни мали нижчі, ніж в інших країнах-членах Північноатлантичного Альянсу. Росія розуміє, що в середині Європейського Союзу є країни з різними поглядами щодо Росії, бажаної політики Європейського Союзу щодо Росії. Польща може повернути цей баланс у таку сторону, в яку Росія не хоче, тобто в сторону того, що називається в Росії кричущою русофобією.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите).