Випробувальний полігон пропаганди: в Донецьку хочуть поставити Сталіна «розміром зі статую Свободи»

В «адміністрації» ватажка «ДНР» Дениса Пушиліна обговорюють можливість встановлення пам’ятника Сталіну.

Місцевий директор залізничного вокзалу Максим Козловський в петиції запропонував поставити його в центрі міста на місці пам'ятника Тарасу Шевченку: «З огляду на те, що з періодом керівництва Сталіна пов’язаний прорив в промисловому розвитку Донбасу і Донецька, пам’ятник великому генсеку повинен бути встановлений на площі перед будинком Уряду – для прикладу і наслідування».

З чим пов’язаний період правління Сталіна для Донецька? Що угруповання зробить з Рутченковим полем – свідченням репресій «вождя» проти донеччан? І чому в Донецьку йдуть на те, на що не наважилися б у Росії?

Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили історик, декан історичного факультету Донецького національного університету імені В. Стуса у Вінниці Юрій Теміров та військова кореспондентка Євгена Подобна.

– У Росії, на яку декларує свій курс угруповання «ДНР», поставити в центрі міста пам’ятник Йосипу Сталіну не наважилися б. Там останні роки триває «повзуча сталінізація», але десь на задвірках, з ініціативи місцевих осередків Компартій РФ. Як думаєте, чому в Донецьку зважуються на те, на що у Росії не пішли б у 2020-му?

Юрій Теміров: На превеликий жаль, окуповані території стали випробувальним полігоном не тільки зброї, яка застосовується проти української армії, не лише політичного режиму, але й певних пропагандистських заходів тестового характеру. Внутрішня природа режиму, який зараз на окупованій території, давно змінилася. Якщо на початку «Донецька Республіка», рух якої починався у 2006 році, була «неосовком», то тепер це щось на кшталт антиутопії, а в антиутопії можливо все. Тобто, коли немає ніякої усталеної системи цінностей, все побудовано на фейках, якихось інсталяціях, які підміняють реальне життя – можливо все.

– Навіщо угрупованню «ДНР» зараз знадобився пам’ятник Сталіну?

Юрій Теміров: Я думаю, що це – закріплення тренду, особливості цього режиму. Для цього не знайшли нічого кращого, як використовувати ідеї з минулого. Історія Донбасу пов’язана саме з індустріалізацією, із «сталінськими» часами. Це така спроба мобілізувати ностальгію за радянським минулим. Такий неосовковий варіант підтримки режиму за рахунок спотвореного минулого.

Юрій Теміров

– Євгеніє, ще коли з’явилася інформація про «перейменування» тричі на рік Донецька в «Сталіно», ви звернули увагу своїх читачів у Facebook, що в Донецьку є Рутченкове поле. Розкажіть, що це і чому ви зацікавилися цією місцевістю?

Євгенія Подобна: Я цікавлюся історією Донбасу, бо це моя друга Батьківщина, Донецька область, зокрема. Давно вже чула цю історію, ще в 1989-у році ентузіасти, активісти, які цікавилися цією темою, почали її досліджувати. Вони провели дослідження і почали збирати свідчення старожилів, які на власні очі бачили, що там відбувалося. Дійсно вдалося зібрати документи і свідчення місцевих мешканців, що там знаходилися могили, куди звозили саме репресованих. Частина з них була чи закатована, чи розстріляна, чи просто привозили з місця утримання – це територія нинішньої Донецької консерваторії.

Цікаво, що в 2004 році на місці консерваторії, на одній зі стін було встановлено меморіальну дошку. Бойовики, після того, як окупували Донецьк в 2016 році, тишком-нишком вночі її демонтували і стінка виглядала дуже оновленою: судячи з фотографій, ніяких слідів демонтажу не лишили.

Із консерваторії доставляли туди людей закатованих, репресованих. Якщо вірити дослідженням, то це було і місце розстрілів. Незадовго до того, як Донецьк зайняли нацисти, там було розстріляно поранених військових, які перебували на лікуванні в Донецьку і сиріт так званих дітей «ворогів народу». Тобто цинізм цієї акції із пам’ятником і з цим перейменуванням Донецька в «Сталіно» – безпрецедентний.

Євгенія Подобна

За національним складом були арештовані протягом 1937-1938-х років близько 40 тисяч людей. Перше, друге і третє місце – це були українці, німці і греки. Знищувалися фізично робітники, селяни. Для мене цілком очевидно, яка була мотивація – знищити всіх, хто не підходить під нову парадигму нового світу, який хотіли організувати.

Донеччина об’єктивно – одна з найбільш постраждалих від «сталінських репресій» областей. Якщо не найбільш постраждала. І, звісно, етнічні чистки. Це окрема тема, про яку багато хто з місцевих навіть не чув про так звану «Грецьку операцію». Фактично грецька громада Донеччини і Приазов’я фізично винищувалася. Були формальні відписки, що греки начебто пов’язані з тероризмом. По-суті, те саме, що зараз робить «ДНР» на окупованій території. Фактично винищувалися неугодні нації, якогось іншого підґрунтя я тут не бачу.

– В Донецьку є пам’ятник жертвам політичних репресій саме на Рутченковому полі. Як гадаєте, якщо з’явиться пам’ятник Сталіну в місті, чи буде угруповування «ДНР» щось робити з ним? Чи на цей пам’ятник не звертатимуть уваги?

Юрій Теміров: Лідери цього угрупування настільки «освічені», що можуть і не знати про цей пам’ятник, але, думаю, якщо їхню увагу акцентують, його обов’язково приберуть. Як і перше, що вони зробили, це прибрали барельєф Василя Стуса на корпусі філологічного факультету Донецького національного університету. Може бути, що люди не усвідомлюють, що це за пам’ятник і кому він призначений, але якщо хтось їх проінформує, то я переконаний, що його приберуть дуже швидко.

Слухач: Олександр, Луганська область. Сталін, Ворошилов на коні в Луганську, Ворошиловград і ще Будьонного сюди можна додати – це все «страви на винос». Це страви для наших пенсіонерів, які перебувають на підконтрольній території України, тому що у них сильна туга за Радянським Союзом.

У 1885 році на урочистому засіданні до 40-річчя Перемоги зібрався партійно-господарський актив в «Палаці Україна». Щербицький в своїй промові згадав Сталіна: минуло 32 роки з його смерті, а люди з таким ентузіазмом плескали. Так що ж тут говорити просто про пенсіонерів! Я Сталіна не схвалюю, я ж не божевільний. У нас багато пенсіонерів просто у владі ілюзій знаходиться. А Україна ж пенсіонерська країна. Я собі чітко уявляю, що таке «сталінізм», а багатьом не вистачає абстрактного мислення.

Слухач: Я з Маріуполя. Хоча я там не живу, але народилася в Донецькій області в 1962 році. Швидше за все, це пам’ятник не самому Сталіну, тут Сталін – це втілення фінансової системи СРСР, фінансового виробництва, коли гроші ніколи за кордоном не займалися і в борг не бралися. Цей пам'ятник – не тільки двері до держави, якої зараз, на превеликий жаль, немає, це повністю зміна фінансової системи, де 70% бюджету в воєнний час віддавалася військової промисловості, і СРСР став дійсно найпотужнішою державою в світі. У моєму розумінні пам’ятник Сталіна – це те, що бачили люди раніше, не як окрема особистість.

Євгенія Подобна: В моєму уявленні Сталіна зараз просто витягли з кишені як ситуативну потребу. Ми бачимо що відбувається в Перевальському районі, де закривається чергова шахта, чергове підприємство, де люди, які були проросійські і вірили в ідеї псевдо, квазі республіки, і ті вийшли на забастовки і вже говорять: «Досить! Ми вже награлися в незалежну республіку». Два місяці тому я була на КПВВ Станиці-Луганської, було дуже добре видно, що люди просто ящиками тягають з підконтрольної території на непідконтрольну різні товари. От зараз уявіть собі, яка ситуація на непідконтрольних територіях. Окупаційна влада не може розгребтися з цією карантинною історією, з перекритими КПВВ – і потрібно людей чимось відволікти. Чим, як не такою кісткою, яку ти кинув і всі будуть дуже довго обсмоктувати? Є такий шанс ще виграти трошки часу. На мій погляд, вся ця історія із Сталіном саме зараз – це чисто інформаційна чергова гібридна кістка.

– Очевидно, такі речі робляться, щоб дратувати Україну. Прихильники «ДНР» повідомляють російським ЗМІ, що хочу ставити цей пам’ятник розміром як статуя Свободи – щоб це була дійсно медіакартинка.

Юрій Теміров: Зараз відроджуються найбільш примітивні радянські історичні міфи. Коли ми кажемо, що був індустріальний ривок, то одразу потрібно ставити питання: «Якою ціною?». А ціна була заплачена дуже страшна і в тому числі це колективізація, Голодомор. Давайте не будемо забувати, де в умовах радянських злиднів, неможливості взяти, як зараз, кредити або отримати інвестиції на заході, шукалися гроші всередині країни. Вони забиралися в сільському господарстві, в галузях, які забезпечували потреби людей. Тобто за оцей ривок, який зараз так романтично описують, була заплачена страшна ціна.

Серп, молот, Сталін, Путін та Ісус: у Москві завершують будівництво собору «до 75 річниці перемоги» – фоторепортаж

– Не вбачаєте відродження «сталінізму» в Росії зокрема? В «храмі Міноборони» Росії з’явилася фреска зі Сталіним, поки по задвірках стоять пам’ятники.

Юрій Теміров: Я би зараз сказав про «сталінізм» як явище інструментарного характеру, яке використовувалося Путіним для розбудови, а зараз для підтримки зовсім іншого за своєю природою режиму, у якого є певні спільні риси з сталінським режимом, є тенденція набувати тоталітарного характеру. Але це зовсім інші історичні умови, це інша природа режиму і відродження «сталінізму», певних культів використовується задля зовсім іншого режиму.

– Як думаєте, донеччани схвалюють повідомлення про встановлення пам’ятника Сталіна?

Євгенія Подобна: Об’єктивно судити, які настрої в Донецьку ми не можемо, тому що з 2014 року, коли в наш лексикон ввійшло поняття «на підвал», навряд хтось на окупованій території, пройшовши на метр за КПВВ, скаже те, що він думає насправді. З моїх суб’єктивних відчуттів, більшість людей, яких я знаю з Донецька, навряд будуть підтримувати подібні речі.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите).