Кремль прагне домовитися з Володимиром Зеленським через агентів впливу в Києві, змусити його підписати домовленості щодо Донбасу: щоб окуповані території отримали особливий статус, внесли зміни в українську Конституцію. Про це в тижневику «Країна» наголошує історик і публіцист Валерій Соловей.
В інтерв'ю виданню він зазначає, що коронавірус поставив на паузу переговори Києва й Москви щодо створення «консультативної ради». Йдеться про фактичне визнання російських маріонеток на Донбасі за сторону і переведення Росії у роль спостерігача.
Україна все може заморозити до осені. Тоді почнеться масштабна криза в Москві – й Кремлю буде не до цього. Проте виникне ризик нової військової агресії, зазначає історик.
Він переконаний, що найкраща стратегія сьогодні для України – перечекати. «Якщо в Зеленського і команди вистачить на це волі та розуму. Час грає на боці України, – переконаний експерт. – Можливо, Донбас не впаде сам в українські обійми. Але важкість війни знизиться, ситуація на лінії зіткнення стабілізуватиметься. Потім можлива складна реінтеграція регіону».
Щодо режиму Путіна, то його, як переконує історик, не буде в російській і міжнародній політиці вже з 2022 року. На чому базуються його переконання, він розповідає в тижневику «Країна».
Експеримент, який українці поставили над країною, привівши до влади нарочито некомпетентну людину, виявився дійсно повчальним, стверджує дописувачка газети «День» Лариса Волошина. Вона зазначає, що в Україні зійшлися кілька криз одночасно: економічна, політична, епідеміологічна, криза управління та криза відсутності принаймні короткострокового планування. «І все б нічого, але реакція влади на них якась чудернацька, – наголошує публіцистка. – Відосіки, обіцянки, що якось воно буде, призначення, зняття з посад і знову призначення. При цьому без всякої логіки».
Рік тому багато хто непокоївся – а багато хто сподівався, – що вплив російського керманича на українську політичну еліту посилиться. Але, як зазначає дописувачка, мало хто знав, що президент України візьме Путіна собі за взірець.
«Концентрація влади, неспроможність триматися в межах встановлених Конституцією повноважень, перетворення парламентаризму на збіговисько статистів – все це російська модель», – стверджує Волошина. І запитує: то чи варто дивуватися, що критика з боку українських державників сприймається президентом більш болісно, ніж постійні провокації та зриви домовленостей з боку росіян? Те, що новообраний президент може виявитися морально близьким до Росії, рік тому попереджав багато хто. Але передбачити, що за наявності в Україні величезної кількості ветеранів, добровольців, майданівців та переселенців з окупованої території влада наважиться свою тяглість до російських зразків настільки неприховано демонструвати – такого уявити мало хто був здатен.
Політика «примирення», через яку антиросійський дискурс змінився на гібридне підморгування і промовки про невизначений «конфлікт» з «тією стороною» – все це надсилає на місця суперечливі сигнали. Російський вплив в регіонах неухильно посилюється. Це активізує загрозу повторення сценарію «кримської весни» вже в нових східних та південних областях України. Рік тому багато хто розумів, що політика держави щодо Росії зміниться. Але мало хто усвідомлював, наскільки всеосяжним і швидким буде цей процес. На цьому дописувачка наголошує в статті «Урок Зеленського».
Про сучасну політику і про відмінності уряду Дениса Шмигаля від Кабміну Олексія Гончаруку в «Газеті по-українськи» розповідає політик Кіра Рудик. Вона, зокрема, вважає, що уряд Гончарука формували за принципом: нові обличчя, реформатори. Там були не всі нові, не всі реформатори і не всі професіонали. І тому були проблеми з затягуванням рішень. Президент очікував швидких результатів, а їх не було. Але той уряд принаймні рухався в бік реформ, вважає Рудик.
«У Кабміні Шмигаля багато професіоналів, але зі знаком мінус», – стверджує політик. Тепер уже колишні міністри Ілля Ємець і Ігор Уманський працювали з президентом Януковичем. В умовах карантину й економічної кризи втратили час. «Ємець був сконцентрований на тому, як поставити своїх людей і не купувати ліків, поки не матиме зиску. Уманський не зміг підготувати ефективний проєкт виходу з кризи», – вважає експерт. Стаття називається «Українці сьогодні думають про здоров’я і забезпечення сім’ї».