Що таке «реагент» і чому він затримує збільшення тестів на коронавірус?

Енді Геїл

На кінчику кожної палички з набору тестування, які використовуються у боротьбі з коронавірусом, є реагенти.

Це химерне слово означає основні інгредієнти будь-якого хімічного тесту, а у випадку нинішньої пандемії включає неорганічні розчини, такі як ферменти, пробники та праймери, створені відповідно до геному коронавірусу.

Вони потрібні для тестів на коронавірус, які життєво необхідні для боротьби з COVID-19. Станом на 20 квітня, було підтверджено 2,4 мільйона випадків захворювання, з них – у понад 166 тисяч людей хвороба, що схожа на пневмонію, забрала життя.

Попит на реагенти буде й надалі перевищувати реальну кількість їхніх запасів у багатьох місцях. Це все відбувається на тлі тривалої боротьби за безпечні та ефективні вакцини, лікування та регулярні заклики до тестування урядами країн, які, водночас, намагаються вивести із масштабного карантину мільярди людей.

Але попри довговічність життя реагентів у пробірці, криза COVID-19 підкреслила нашу вразливість через їхній дефіцит, який був викликаний раптовим попитом, заборонами на експорт та накопиченням запасів. Цей дефіцит загострюється через такі проблеми, як обмежена потужність виробництва та ринок, на якому домінують лише декілька компаній.

«Стримувальний фактор полягає у тому, що існують спеціальні ферменти та спеціальні праймери, які вам потрібно створити», – сказав у інтерв'ю для Радіо Свобода Дейві Сміт, співдиректор одного з центрів досліджень СНІДу при Національному інституті охорони здоров'я США.

«Але ви знаєте, що у нас завжди було достатньо можливостей для проведення необхідних тестів. Ми не думали про розширення масштабів тестування за умов нової пандемії», – додав він.

Немає реагентів – немає надійних тестів

Головним у цих великих спробах проводити масове тестування є здатність визначати не лише інфікованих, але і будь-яку людину, яка має конкретні антитіла, що свідчать про перенесення захворювання та можливий імунітет.

Наразі найпоширеніші так звані тести полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Спочатку для цього беруть зразок, щоб зібрати генетичний матеріал, копії якого потім за допомогою полімеразу збільшують, тобто ампліфікують, у лабораторії. Завдяки праймерам, які націлені на певну ділянку геному, визначають, чи присутній РНК коронавірусу, тобто його генетичний код, в організмі пацієнта.

Медична працівниця бере зразок у жінки для перевірки на коронавірусну хворобу

Другою основною категорією тесту є серологічні, розділені та очищені зразки крові на антитіла, які виникли в результаті впливу від вірусу у минулому. Саме цей менш поширений тест на антитіла буде особливо важливим, коли пройде перша хвиля COVID-19.

Експерти вважають, що лікарі та політики повинні ретельніше вивчати інформацію щодо пацієнтів, які вилікувалися та не проявляли симптомів. Це потрібно для того, щоб правильно оцінити питання щодо імунітету та вразливість людей, враховуючи те, що уряди країн збираються ослаблювати заходи соціального дистанціювання та карантину.

Для обох типів тесту потрібні комплексні та якісні реагенти у великій кількості.

«Це різні види хімічних речовин, які здатні виявляти вірус – одна речовина посилює вірус, інша розпізнає його», – сказав Сміт, який також працює в Каліфорнійському університеті Сан-Дієго як вірусолог трансляційних досліджень. «Але вся ця хімія і всі ці ферменти, солі та буфери – це лише хімічні речовини, які входять до складу ПЛР-тесту та називаються реагент, як і у випадку тестів на антитіла».

«Ніколи не було дефіциту»

Голова британської торговельної асоціації виробників тестів на коронавірус нещодавно заявила, що «досі ніколи не було дефіциту хімічних реагентів».

Але стикнувшись з нинішньою пандемією, Доріс-Ен Вільямс із Британської асоціації діагностики в лабораторних умовах BIVDA заявила виданню The New York Times, що «всі основні країни світу хочуть одного й того ж самого одночасно».

З тих чи інших причин, більшість країн не робили запасів реагентів, попри останні вірусні епідемії, як наприклад, SARS 2003 року, MERS 2012, 2015 та 2018 років, Еболи 2014-2016 та 2019 років та вірусу Зіка 2015-2016 років.

Винятком стала Південна Корея, яка виробляє та експортує тестові набори після смертельного спалаху вірусу MERS п'ять років тому.

Лабораторія для тестування на COVID-19

Однак навіть Сеул не мав під рукою всіх необхідних реагентів для нинішньої пандемії до 10 січня, коли групі вчених, які працювали в епіцентрі поширення вірусу, зрештою вдалося ідентифікувати «первинний» геном останнього коронавірусу, офіційно названого як SARS -CoV-2

Все тому, що необхідні праймери – це, по суті, вирощені в лабораторії фрагменти генетичного коду, які повинні відповідати генетичному матеріалу цільового вірусу, щоб допомогти визначити його.

Раптово всім необхідний

У середині січня Китай, провідний виробник та експортер реагентів та наборів для тестування на коронавірус у світі, сам почав боротися за діагностичні набори для скринінгу COVID-19, оскільки спалах поширився у провінції Хубей та за її межами.

Попит зі сторони Китаю та заборона на експорт вичерпали світові постачання та посилили дефіцит тестових наборів, що вплинуло на реакцію у всьому світі на пандемію, яка й надалі зростає.

У Європі, яка у березні стала другим епіцентром хвороби, можна було спостерігати «ефект доміно», що швидко спричинив дефіцит наборів для тестування. Згідно зі словами голови Європейського центру з профілактики та контролю захворюваності Андреа Аммони, проблему досі не вирішили.

Чоловік емоційно реагує на те, як медичний працівник бере зразок для тесту на коронавірус в Ухані, 16 квітня 2020 року

У Центрі з контролю та профілактики захворюваності США (CDC) звинуватили «один реагент, який не працював належним чином», коли виникли серйозні перешкоди на початку проведення тестування у шатах у лютому.

Через місяць голова CDC попередив, що реагенти, які потрібні для наборів тестування, «зараз у дефіциті».

Великі світові постачальники тестів щосили намагалися збільшити своє власне виробництво, щоб забезпечити прибуткові ринки Європи та Північної Америки. Однак, збільшуючи постачання, вони, водночас, відтіснили компанії, які наввипередки наполегливо просили тести, а також значною мірою вилучили бідні країни, які не могли перевершити багаті ринки.

«Ми не робили запасів. Ми просто покладалися на наші регулярні платформи з тестами, і вони не були до цього готові», – сказав Сміт. «Я маю на увазі, що було зроблено багато помилок, але одна з найбільших полягала у тому, що у нас немає запасу реагентів, які просто лежать без діла».

Оригінал матеріалу – на англомовному сайті Радіо Свобода