«Сталін набагато небезпечніший за Covid-19» – Андрій Курков

(Рубрика «Точка зору»)

Сталін проти вірусу

Наша реальність все більше схожа на віртуальну. По-перше, тому, що ми стежимо за нею віддалено, а по-друге – своїми сюжетами. Сюжети останніх двох тижнів викликають з пам’яті традиційні комп’ютерні ігри: треба провести «своїх» у фортецю, по лабіринту, за лінію фронту, або, якщо ви на іншій стороні гри – треба не пустити «чужих» у фортецю, на територію свого королівства, а якщо вони прорвалися – виявити, заблокувати і не пускати далі.

Останні прильоти «чужих» із Катару, Балі і В’єтнаму тільки підігріли і так гарячий інтерес до цієї умовно віртуальної реальності. У людини, яку фізично закрили обставини у себе вдома, як і в закритому чайнику зі свистком на носику і з газовою горілкою під ним, не може не закипати. Ось і закипає то «лють благородна», то образа на якусь вигадану відсутність справедливості. Ворогами стають «заробітчани», що повернулися з Італії і Польщі, відпочивальники, що повертаються з Єгипту і В’єтнаму і просто всі, хто повернувся додому.

Люди свідомо і несвідомо штовхають ситуацію в суспільстві до апокаліптичної. Прокидається завжди присутнє, але далеко сховане в душі середньовіччя – хтось закликає спалювати будинки хворих, як то сусіди жінки, що повернулась з вірусом з Італії в рідну Буковину. Ні, це все віртуальна реальність, віртуальні погрози, віртуальна ненависть і нехай вони такими і залишаються. Нічого не поробиш! Фейсбук – це як опудало начальника в Японії – побив чи навіть вбив у фейсбуці – але все ж таки не зашкодив у реальному житті.

Інциденти навколо портретів Сталіна

Щоправда одна тенденція все ж не може не турбувати. Проникаюче в голови бажання відновлення тюремного порядку заради «благої мети». Тільки промайнула по краю інфострічки новина про те, що когось позбавили паспорта в Сінгапурі за порушення карантину, і відразу підхопили прихильники «залізної руки» цю новину і стали піднімати над головою! «Ось так треба з ними! Тільки так цей вірус і зупиниш!»

Я вже починаю підозрювати, що інциденти навколо портретів Сталіна, що почастішали в останні тижні – це та ж сама клінічна аномалія. «Ікона Сталіна» кличе під своє заступництво. Он, кажуть віруючі в цю ікону, в Північній Кореї хворих немає, Китай показав приклад, як боротися з підступним вірусом, а в демократичних Італії та Іспанії – бардак і тисячі мертвих.

Відзначення дня народження Йосипа Сталіна на його могилі біля Кремлівської стіни на Червоній площі. На фотографії ікона із зображенням радянського диктатора. Москва, 21 грудня 2015 року

Ну не потрібно бути тричі освіченим, щоб зрозуміти, наскільки велика була ідеологічна складова боротьби з вірусом в Китаї. І мене не здивує, якщо незабаром ми дізнаємося, що план боротьби з вірусом писали не лікарі, а керівна партія та уряд. І лікарям сказали, до якого числа країна повинна перемогти вірус і довести всьому світові, що державний лад в КНР – найефективніший.

Однак чому тоді не взяти для прикладу перенаселений Гонконг, в якому демократії і прав людини до сьогоднішнього дня у сто разів більше, ніж у Китаї. Там впоралися із вірусом ще ефективніше і швидше, ніж в Ухані і при цьому майже без летальних випадків.

Національний характер країни

Йдеться, напевно, про інше. Про національний характер країни, що стала жертвою епідемії, і про рівні організації державних служб. Дисципліноване і вимуштруване системою покарань за непослух населення Китайської Народної Республіки допомогло державним службам у боротьбі з вірусом. Вільне, але відповідальне населення Гонконгу теж допомогло державним службам практично не допустити поширення вірусу на своїй території.

Гучне і життєлюбне населення Італії, ясна річ, не відразу оцінило небезпеку, але державні служби включилися з такою ж силою, як і в КНР, а в соціальному плані – навіть доклали більших зусиль! Чи знаєте ви, що українці, які постійно проживають в Італії з посвідкою на проживання, і які не повернулися в Україну, зараз отримують матеріальну допомогу від італійського держави. Треба тільки відправить запит на спеціальний ПІН-код допуску до вебсайту соціальної допомоги. Німеччина уникла надвеликих жертв вірусу знову ж таки завдяки національному характеру народу, дисципліни і довірі до державної системи.

Нас по-справжньому поки ще не торкнулася епідемія. Як і за часів сталінської залізної руки ми можемо думати: «а може пронесе!». Це як при нічному шумі мотора під під’їздом в 1937 році. «Приїхали, але, слава богу, не за мною, а за сусідом!»

Черепи жертв сталінських репресій із масового поховання в урочищі Дем’янів Лаз біля Івано-Франківська. Фотографія 1989 року. Під час розкопок знайшли людські рештки і згодом ідентифікували 524 осіб, страчених у червні 1941 року. Виявлення і розкриття масових поховань жертв сталінських репресій було складовою національно-визвольних процесів напередодні розпаду СРСР

Ніякий Сталін в голові або над головою не врятує депутата Ківу чи вас від вірусу, якщо ви не будете виконувати прості і всім зрозумілі правила безпеки і особистої гігієни.

І щоб зберегти ясність розуму і тверезість суджень, відверніться від гніву в бік тих, хто повернувся, подбайте краще про своїх близьких і їхню безпеку під час цієї вірусної кризи. І пам’ятайте, що Сталін – це теж вірус, і набагато небезпечніший, ніж Covid-19.

Андрій Курков – письменник, журналіст, кіносценарист

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода