За останніми цифрами СБУ, в полоні російських гібридних сил в ОРДЛО перебувають 268 людей. Під час останніх двох обмінів утримуваними особами звільнили 90 людей: 76 – у грудні 2019-го та 20 – у квітні 2020-го. Україна віддала на окуповану територію, відповідно, 124 та 14 осіб, обвинувачених у різних злочинах. Відтоді процес обміну повністю заморожено. «На підвалах», у катівні «Ізоляція», у СІЗО та колоніях підконтрольних Росії бойовиків досі залишаються десятки незаконно утримуваних людей. До багатьох із них застосовували тортури. Цей перелік в жодному разі не є вичерпним.
Богдан Максименко
На момент так званого арешту у 2020-му Максименку було лише 20 років. Він відкрито висловлював у соцмсережах свою проукраїнську позицію. Бойовики увірвалися у квартиру, де він жив, вилучили техніку і забрали хлопця. Понад два місяці родина не знала, де він, зрештою, Богдана знайшли у СІЗО 97-ї колонії в Макіївці. «Складно повірити в те, що Донецьк уже не буде таким, як раніше, ніколи». Це останній допис Богдана Максименка, пост хлопець опублікував за місяць до того, як за ним прийшли. «На жаль, у 2014 році його родина не мала змоги виїхати на підконтрольну Києву територію, вле через свій характер він не приховував свою проукраїнську позицію. Врешті він обрав для себе формат періодичних дописів у фейсбуці та «ВКонтактє», – розповіла хрещена Богдана Максименка.
Олена Пєх
Вона – науковий співробітник з Горлівки, викладала мови і водила екскурсії в художньому музеї. Після нападу бойовиків її вели з мішком на голові через весь двір. Тепер, вже в донецькому СІЗО, Олена пише вірші, в тому числі, про своїх кривдників. На волі за неї бореться дочка Ізабелла.
Читайте: Розповідь дочки про долю Олени Пєх
Олена Федорук
За маму, яка тримала у рідному Кальміуському (Комсомольску) квітковий магазин, борються двоє доньок. Більшість інформації про найріднішу вони отримують від тих, кого вже звільнили з полону. Так дівчата дізналися, що у колонії №127 у Сніжному Олену примушують до обов’язкової роботи у місцевому швейному цеху. При цьому, з їжі на «роботу» жінкам дозволяється проносити тільки те, що вміщається у баночку з-під гірчиці. Щоб не ґвалтували і не знущалися, Олена одразу підписала всі документи, що від неї вимагали бойовики. В ОРДЛО її незаконно засудили на 11 років ув’язнення.
Читайте більше: Мама в плену. История Елены Федорук, которую «осудили» в ОРДЛО на 11 лет
Олег Шевандін
Президент Федерації ушу в Донецький області, відомий спортсмен Олег Шевандін пропав весною 2015 року. Бойовики угруповання «ДНР» викрали тоді 51-річного чоловіка у його рідному Дебальцевому, коли Шевандін разом із дружиною Ларисою приїхав у місто забирати маму. За словами очевидців, спортсмена затримали на його позашляховику: Олегові одягнули на голову мішок, а Тойоту «віджали» бойовики так званої «7-ої бригади» угруповання «ДНР». За понад п’ять років родина не отримала жодної звістки про місце перебування Олега Шевандіна. За даними самих же контрольованих Росією бойовиків, із Дебальцевого його перевезли у Донецьк, а там звинуватили у роботі на користь України. Офіційно спортсмен має статус «зниклий безвісти», проте, його рідні вірять, що чоловік перебуває у полоні угруповання «ДНР».
Читайте більше: Пять лет в плену боевиков. История Олега Шевандина
Марина Юрчак
«Не можу навіть передати словами, через що довелося пройти у 2017-му, поки ми шукали доньку. Приблизно за місяць побивань в «МГБ» нарешті підтвердили, що кинули її на «свою тюрму», тобто на «Ізоляцію» – найстрашнішу з усіх катівень Донецька», – крізь сльози каже мама Марини Юрчак Наталя. Угрупування «ДНР» незаконно засудило жінку на 15 років за гратами за патріотичні публікації у Twitter. Марина не виїздила з рідного міста навіть під час запеклих боїв – казала, вірить, що Донецьк знову стане мирним українським містом.
15 лет за репост. История дончанки, «осужденной» в ОРДЛО
Олександр Титаренко
48-літній Олександр Титаренко зник у Києві влітку 2017 року. Його дружина Олена повернулася з дітьми з відпустки й просто не знайшла чоловіка вдома. Родина нічого не знала про Олександра та його місцезнаходження, аж поки після обміну у грудні 2019-го одразу декілька звільнених бранців не розповіли, що Титаренка незаконно утримують на території колишнього заводу «Ізоляція» у Донецьку. Рідні побоюються за життя Олександра ще й тому, що сам він родом із Луганська, а у 2014-2015 рр. брав участь у бойових діях на Донбасі.
Більше про Олександра: «Ваш муж в «Изоляции»
Юрій Шаповалов
Лікар-невролог відділення функцональної діагностики лікарні Калініна. Отримав обвинувачення у «шпигунстві» та 13 років тюрми. Про те, що за Шаповаловим стежили, можна зрозуміти і повідомлень у твітері, таких як це: «Укропский корректировщик в Донецке – Залишенець Донецький – мочим гада!!!» Юрій писав під ніком «Залишенець Донецький». Він залишився в окупованому місті через літню матір.
«Это настолько интеллигентный человек!» Как врача бросили в застенки в Донецке
Андрій Гаррюс
«Коли Андрія привезли додому на «обшук» – його не впізнала навіть рідна мати... У наш будинок у селищі міського типу Кринична, що входить у склад Макіївки, приїхали кількадесят так званих «військових» «ДНР» – прямо ціла штурмова група. Вагітну невістку та маленького онука закрили на другому поверсі», – це слова батька Андрія. Гаррюс у полоні з грудня 2018 року.
Читайте в матеріалі: «Після катувань його не впізнала навіть мама». Історія полоненого бранця «ДНР»
Павло Подвезко
На відео допиту так званого «МГБ» угрупування «ДНР» 31-річний Павло монотонно зачитує завчений текст. Бойовики схопили його у травні 2018 року, а потім незаконно засудили на 14 років. Павла звинуватили у нібито передачі українським спецслужбам важливої інформації за допомогою Twitter. Попри тиск, хлопець навіть на допиті найперше підкреслює, що у 2014-му не підтримав створення примарних «республік».
Василь Горобець
34-річний Василь Горобець потрапив у полон угруповання «ДНР» 18 квітня 2018 року. «Представники» так званого «МГБ» оголосили його «українським диверсантом» і викрали прямо з дому в Донецьку. Чоловік, ветеран війни на Донбасі, не мав би повертатися на непідконтрольну українській владі територію, але, за словами його мами Валентини, переїхав у 2016-му через велике кохання. Окупаційна адміністрація незаконно засудила Василя Горобця до 16 років ув’язнення. За даними звільнених бранців, наразі він перебуває у 32-й колонії у Макіївці. Попри свої ж «довідки», сторона угруповання «ДНР» не підтверджує його на обмін.
«Здравствуй, мама». Ветеран, плененный в ОРДЛО, один раз за два года смог позвонить матери
Валерій Матюшенко
«Мною керує кохання, а це – страшна сила. До останнього битимуся за його звільнення», – каже про чоловіка Тетяна Матюшенко. Його, підприємця з Кальміуського (Комсомольська), який не приховував проукраїнські погляди, схопили просто посеред міста в липні 2017 року. Після катувань примарне «правосуддя» угрупування «ДНР» незаконно засудило Матюшенка до 10 років ув’язнення. Наразі важко хворий чоловік знаходиться у 32-й колонії у Макіївці.
Читайте в матеріалі: «Живой не вернешься. Оставляй гроб прямо на КПВВ». Монолог жены пленного Валерия Матюшенко
Андрій Сидоренко
Своє 30-річчя 24 травня минулого року хворий на складну форму цукрового діабету Андрій зустрів в одній з катівень бойовиків. Угрупування «ДНР» незаконно затримало й звинуватило його у «шпіонажі» на початку січня 2018 року. Хлопця утримують у підвалі донецького СІЗО. Там він втрачає зір, а також страждає від страшного болю у суглобах – артриту.
Віталій Атаманчук
За пенсіонером прийшли вночі і забрали, в чому був одягнений. Разом з ним і дружину та сина, яких згодом, після побиття, відпустили. Невдовзі, вже на волі, його син помер. Віталія чекає з полону дочка.
Читайте в матеріалі: Одного дня просто прийшли: бойовики понад рік тримають у тюрмі 68-річного Віталія Атаманчука
Станіслав Боранов
У документах бойовиків «ДНР» 34-річний Станіслав проходить як Божок Олександр Анатолійович (09.05.1985 р.н.). Щоб встановити цей факт, мамі чоловіка Валентині Григоріївні знадобився не один місяць. Свого сина вона шукала серед живих та серед мертвих. Востаннє з родичами Станіслав розмовляв 31 серпня 2017-го: тоді сказав мамі, що збирається на роботу у Київ, а потім пропав. Про те, де саме знаходиться син, Валентина Григорівна дізналася лише минулого року. Тепер уже колишній полонений Валерій Соколов, якого разом з іншими бранцями звільнили 29 грудня 2019-го, повідомив їй, що знає Станіслава, і, що його наразі незаконно утримують у 97-й колонії у Макіївці. Втім, так звані суди російських гібридних сил не виносили Боранову жодних «вироків». Єдине, що родичі знають напевне: Станіслава жорстоко катували. Зокрема, на території колишнього донецького заводу «Ізоляція».
Читайте: Монолог матері Боранова
Ігор Назаренко
Лікаря-хірурга із Донецька російські гібридні сили викрали прямо з робочого місця у жовтні 2017 року. Медика звинуватили у буцімто тероризмі. Примарне «слідство» тривало два роки: з грудня 2019-го хірурга незаконно утримують в одній із колоній Макіївки. Бойовики дали хірургу 11 років позбавлення волі.
В’ячеслава Засипка
У день великого обміну за шлагбаумом КПВВ «Майорськ» на нього чекала сестра. Проте брата так і не включили у списки. Того ж дня Галина передала інформацію Службі безпеки України: там відповіли, що стежать за справою, але сторона угрупування «ДНР» не підтверджує готовність передати цього полоненого. За рік до потрапляння у полон В’ячеслав Засипка отримав важкі опіки лівої частини тіла. Колишні бранці з «Ізоляції» в один голос кажуть, що цей факт не зупиняв катів – В’ячеслава, зокрема, били струмом. «Катували саме по обпечених ділянках. Після операцій братова шкіра стала схожа на крило метелика – така ж тонка і вразлива», – каже сестра.
«Катували струмом, незважаючи на опіки». Історія людини, яку не віддали на обмін
Полон зсередини. Фотоісторія про українця у колонії бойовиків у Єнакієвому
Сергій Дубровін
Ще один житель Кальміуського (Комсомольська). Його, співробітника місцевого ліцею, російські гібридні сили звинуватили начебто у зборі інформації про колег-викладачів, які були причетні до референдуму 2014 року. Дубровіна незаконно утримують у колонії №32 у Макіївці.
Євген Ставцев
Економіст-міжнародник. Його забрали з дому в присутності матері і возять по різних в'язницях Донецька з 2017 року. Сидів Євген і в сумнозвісній «Ізоляції» На 34-річного чоловіка чекають батьки – батько-пенсіонер та мама, яка має інвалідність. «У нас є маса доказів того, де він знаходиться. Але українська сторона його запитує – а «ДНР» не підтверджує всі три останніх обміни!Звичайно, маса проблем зі здоров'ям почались. Адже медичної допомоги ніякої. Мама дзвонить мені, за скаргами якось орієнтуємося, передаємо ліки, але це ще пороблема їх передати – ці препарати повинні спочатку повинні потрапити до так званого доктору в колонії, а потім, якщо він дозволить, їх передають», – каже батько Євгена Юрій. Він лікар.
Вадим Дреєв
Вадима показово возили по місту та знімали для пропагандистського ТБ, видаючи за диверсанта. Він невдало з'їздив у Станицю Луганську: схопили при перетині блокпостів. Чоловік має інвалідність 2-ї групи.
Читайте в матеріалі: Человека с инвалидностью российские гибридные силы возят по городу как «подрывника» СБУ
Геннадій Матвійчук
«Зламаний хребет, пів хребта відсутні, металевий стрижень, він залишається в підвалі», – так про шахтаря Геннадія Матвійчука каже уже звільнений з полону Василь Савін. Однак, є свідчення, що Матівійчук брав участь у боях на боці гібридних формувань Росії.
Олександр Марченко
Його випадок – один з небагатьох, коли угруповання «ЛДНР» передають людину прямо російським офіційним органам. Марченка взяли, коли він відвідував Донецьк, щоб знайти відібране в нього авто. Його вивезли у Росію і утримують в СІЗО Краснодара.
Читайте в матеріалі: Донецкое «МГБ» как филиал ФСБ: история задержанного в Донецке украинца
Богдан Ковальчук
Потрапив у полон 17-річним ще у 2016 році. Богдана та його друзів, Владислава Пазушка, Максима Солодовникова, Дениса Хмеленка, Ярослава Миронова, Арсенія Белавина і Дениса Коваля, побитими й зляканими показали ледь не на всіх російських телеканалах. Підлітків прозвали «ясинуватські підривники» й незаконно засудили на 10-15 років за те, що вони нібито за гроші підривали машини проросійських бойовиків та місцевих підприємців. Наприкінці 2019 року бойовики заявили, що помилували хлопців. Умовою «угоди» було їх щире розкаяння та не виїзд з підконтрольної російським гібридним силам території. За даними Радіо Донбас. Реалії, Богдан – єдиний, хто відмовився від цієї процедури, й досі чекає на обмін в одній з колоній Донецької області.
Читайте в матеріалі: «Предашь раз – предашь еще раз». История Богдана Ковальчука, который отказался от «помилования» боевиков
Хальдун Харахшех
Громадянина Йорданії, студента-медика, бойовики схопили у Донецьку, коли він приїхав у місто в особистих справах. В одній з катівень з Харахшехом пересікався звільнений з полону журналіст Станіслав Асєєв. «Досі пам’ятаю його «ля тахтулні!» – «не вбивайте!», – написав про йорданця Асєєв.
Роман Сагайдак
«Конфисковывать уже практически ничего. Поскольку за полтора года» отжали «все, пока Ромку мучают в подвале. Родители отдали минимум 20 000 долларов», – так про підприємця з Сорокиного (Краснодона) говорить Яніна Смелянська, учасниця Харківської правозахисної групи. Роман у полоні угрупування «ЛНР» з літа 2017 року, його «засудили» на 13 років ув’язнення. Під час катувань Роману, за словами рідних, переламали ледь не всі кістки. Наразі стан здоров’я чоловіка погіршується.
Григорій Сінченко
Його ситуація драматична тим, що Сінченка уже звільняли за обміном в 2017-му. Він сам повернувся на окуповану територію.
Після спроби самогубства полоненого у Донецьку Сінченка перевели в лікарняний пункт при СІЗО
Сергій Куріс
48-річного жителя Донецька Сергія Куріса викрали під час прогулянки з родиною у вересні 2019 року. Його, власника невеликої охоронної фірми, який не приховував, що підтримує Україну, декілька днів катували у секретній тюрмі бойовиків угруповання «ДНР», а потім напівпритомного привезли на обшук додому. Місцеві адвокати відмовлялися братися за справу Куріса, адже російській гібридні сили звинуватили його одразу за декількома «статтями» свого примарного правосуддя, згідно з якими чоловікові загрожує «довічне ув’язнення» або й «смертна кара». Першу записку про катування і те, де утримується, Сергій передав близьким разом із одним уже екс-полоненим. Зараз донеччанина незаконно утримують у СІЗО в Донецьку.
Читайте більше: «Разрешено запытать до смерти хоть 500 невинных». История плененного в Донецке Сергея Куриса
Антон Григоров
Волонтер Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Напередодні затримання він допомагав на лінії розмежування, облаштовуючи пункти обігріву та водопостачання. За інформацією Медійної ініціативи за права людини, луганчанин зник по дорозі на роботу, до шахової школи. Бойовики «засудили» Григорова на 12 років. Раніше Антон був співробітником Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, звідки за рік до затримання його звільнили за вказівкою «МГБ» через фото у вишиванці на Майдані Незалежності у Києві та на тлі жовто-блакитного прапору. Нині Григоров перебуває у Краснолуцькій виправній колонії №19.
Віктор Уткін
Про нього відомо дуже мало. Підконтрольні Росії угруповання періодично випускають пропагандистські ролики про диверсантів, в одному з таких показали Віктора. Було зазначено, що він житель Волновахи 1961 року народження, є підприємцем. ФОП з такими даними справді зареєстрований у Волновасі відповідно від відкритих реєстрів (діяльність – розведення великої рогатої худоби). Збройне угруповання «МГБ ДНР» заявляє, що схопило Уткіна ще в 2018 році, а 17 березня 2020 року так звана «апеляційна палата верховного суду ДНР» засудила його до 13 років колонії суворого режиму.
Валерій Чернишев (Чернишов)
Про нього також вкрай мало інформації – після обміну у грудні 2019-го про полоненого з таким іменем розповіли звільнені бранці. Він викладач із Горлівки.
Військовополонені:
Юрій Гордійчук, Павло Корсун
Бійці 53-ої окремої мотопіхотної бригади. Разом з іще п’ятьма побратимами військові потрапили у полон угрупування «ДНР» у травні 2019 року. Спрацювала людська помилка – їх автіка заїхала на блокпост противника під час виконання бойового завдання. Вдома на чоловіків чекають родини. Наприклад, Юрій Гордійчук – батько-одинак. Він виховує 11-річного сина.
Андрій Качинський
Боєць 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади у полоні з 29 грудня 2018 року. На телеканалах бойовиків розгублений військовий одразу після затримання говорив під тиском «правильні речі». У командуванні бригади повідомили: «Ми розуміємо, що дані пояснення отримані під тиском та жодним чином не засуджуємо його за це. Більш того, підкреслюємо, що він не може нести відповідальність за свої слова».
Ігор Мирончук
Військовослужбовець 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади, потрапив у полон бойовиків взимку 2019 року. Чоловік втратив орієнтацію на місцевості після чергової контузії. На війну Ігор пішов добровольцем ще у 2014-му. За майже п’ять років був неодноразово поранений, зокрема, на шахті «Бутівка». На момент полону Мирончук був уже кадровим військовим. На постановочному відео допиту він озвучує явно завчений текст. За словами мами чоловіка, вже знаходячись у полоні, йому дозволили подзвонити. Ігор сказав: «Я в біді».
Роман Оніщук
Боєць 24-ої окремої механізованої бригади у полоні угрупування «ЛНР» ще з 15 червня 2015 року. Роман зник при загадкових обставинах під час захисту Луганської області. Батьки нічого не знали про сина аж до 2017 року, коли бойовики нарешті визнали, що військовий у них.
Читайте в матеріалі: Викрали серед білого дня: історія військового, якого утримують в ОРЛО чотири роки
Сергій Хотєнов
Пропав ще під час виходу з Дебальцевого у лютому 2015 року. Військовослужбовець 169-го Навчального центру «Десна» вважається одночасно і зниклим безвісті, і військовополеним. Проте рідні Сергія впевнені: він точно у полоні угрупування «ДНР».
Станіслав Панченко
Військовий 58-ї бригади, потрапив у полон 17 січня 2019 року недалеко від Горлівки. Обстравини його зникнення з позицій достименно невідомі. Панченко народився і жив у Полтавській області. Його звинувачували у самовільному залишенні частину. Перебуває у 32-й колонії в окупованій Макіївці. Станіслав Панченко служив на передовій з 2017 року, підписав контракт із ЗСУ одразу після закінчення Полтавського машинобудівного ліцею, де вчився на механіка тепловоза. «Він дуже хотів служити. У мене ще два сина – учасники бойових дій, так що й Стас пішов. Він добровільно підписав контракт одразу після закінчення ліцею. І після трьох місяців навчання у «Десні» поїхав в Луганську область на передову», – розповідає його мати.
Читайте більше: «Мамо, ти не знаєш, які ми тут тортури проходимо»
Віталій Чміль
Боєць 36-ої окремої бригади морської піхоти потрапив у полон під час виконання бойового завдання у травні 2018 року. Змученого хлопця показали ледь не на всіх телеканалах пропагандистів. Його точне місцезнаходження наразі невідоме – ймовірно, він у СІЗО Донецька. За словами мами військового Олени Чміль, угрупування «ДНР» незаконно засудило її сина до 17 років ув’язнення.
Юрій Дяченко
Він військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади. Потрапив у полон 28 липня 2018 року: про це розповів колишній військовополонений Кім Дуванов, якого бойовики передали в рамках обміну 29 грудня 2019 року (минулого року Кім Дуванов уже на волі помер від серцевого нападу). «З його слів, – розповідав Кім, – того викрали у ніч з 27 на 28 липня 2018 року при переході з позиції на бліндаж під Майорськом – знепритомнів з невідомих причин, а коли отямився, був весь мокрий і брудний, ніби, тягнули по землі. Перший місяць тримали Юрка окремо, катували, а потім перевели до СІЗО». У бригаді після зникнення хлопця провели службове розслідування, зрештою, було відкрите кримінальне провадження щодо самовільного залишення частини. Юрію Дяченку 31 рік, він родом з Вінниччини. Про те, що Юрій живий, родина дізналась лише у листопаді 2019 року, повідомляє Медійна ініціатива за права людини. Батькам подзвонив з Донецька «адвокат», сказав, що тривають «судові засідання», та що його прізвище є у списках на обмін. Зрештою бойовики «засудили» Дяченка на 13 років позбавлення волі.
Крім них, щонаймнеше сто громадян України перебувають за ґратами в Росії й окупованому Криму (за даними українського омбудсмена Людмили Денісової, від 113 до 115 осіб). Їхні історії можна знайти за хештегом #PrisonersVoice на сайті Радіо Свобода та на сторінці кампанії #PrisonersVoice у Фейсбук.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите. Матеріал опубліковано мовою оригіналу