Прикладів ухвалення законодавства про подвійне громадянство в умовах конфлікту немає – експерти

Питання подвійного громадянства на Закарпатті викликає особливі дискусії, з огляду на географічну близькість до чотирьох європейських країн. Особливо до Угорщини. За офіційною інформацією МЗС України, ще у 2018 році понад 100 тисяч закарпатців мали угорські паспорти. Нещодавно в Ужгороді обговорювали законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо питань громадянства», який президент Володимир Зеленський подав на розгляд Верховної Ради у грудні минулого року. Чи на практиці можливе вирішення масштабної проблеми подвійного громадянства? Експерти чіткої відповіді поки що не мають.

Першу аналітичну записку щодо множинного громадянства експерти Закарпатської філії Національного інституту стратегічних досліджень підготували керівництву держави ще у 2012 році. Детальніше розповідає Мирослава Лендьел, доктор політичних наук, доцент УжНУ:

«Це було президентство Януковича, період, коли Україна декларувала своє бажання укласти Угоду про асоціацію. Водночас відчувалося багато тривожних сигналів щодо розгортання подій на сході України та у Криму. Дві третини того тексту не втратили актуальності до цього часу, зокрема, факти отримання громадянства Росії жителями Донбасу. Тоді наші рекомендації не знайшли свого слухача в адміністрації президента і більшість викликів залишилися до цього часу. На мою думку, перенести досвід певної країни на ситуацію в Україні неможливо. Будь-яка європейська країна, яка має інститут множинного громадянства, сформувала ставлення до нього у конкретних політичних міжнародних умовах. Такі умови, які має тепер Україна, напевно, не мала після Другої світової війни жодна європейська країна».

За словами Мирослави Лендьел, проблема громадянства в Україні багатовекторна. Чимало жителів Криму зберігає українське громадянство, але вони можуть його позбутися. З іншого боку сотні тисяч жителів прикордонних із країнами ЄС територій, володіють двома паспортами: українським та іншої європейської країни. Ще одне важливе питання, зауважує експертка: треба чітко розрізняти, паспортами яких країн володіють її громади. «Чи це документи країни, яка агресором? Чи це громадяни, які мають паспорти інших країн, але не ЄС, наприклад, країн Південної Америки. І по-третє, це володіння паспортами держав, які входять до складу ЄС, – пояснює Мирослава Лендьел. – В умовах, коли країна у 2020 році на політичному рівні наголосила про своє бажання сформувати сценарій вирішення конфлікту, питання треба розглядати у цьому контексті. Але я не знаю варіантів, коли законодавство про подвійне громадянство ухвалювали в умовах військового конфлікту».

75% країн світу дозволяють множинне громадянство, на цьому акцентує увагу Йосип Борто, перший заступник голови Закарпатської облради, заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття. Він вважає, що і держава, і громадяни України зацікавлені у можливості подвійного громадянства. «На жаль, на сьогодні мільйони українців заробляють на життя за кордоном. І для України, і для громадян доцільним би було дозволити мати подвійне громадянство. Щодо безпеки країни питання досить складне. Бо досвід України з Кримом показує, що є небезпека. Але прагнення до Європи теж задеклароване», – каже Йосип Борто.

В Україні ставлення до множинного громадянства завжди було суперечливим – експертка

За інформацією Олени Малиновської, головного консультанта Відділу соціальної стратегії НІСД, з 1 січня 2020 року подвійне громадянство визнали у Норвегії, де тривалий час не сприймали цього явища. В Італії у 1996 році внесені зміни до Конституції, за якими не лише зберігається подвійне громадянство італійців, а право на відновлення громадянства Італії мають нащадки тих, хто виїхав із території Італії ще до створення Італійської Республіки.

«Протягом 10 років дії цієї норми відновили своє італійське громадянство майже 1 мільйон осіб. Така ж норма передбачена в Ірландії. В Україні ставлення до множинного громадянства завжди було суперечливим. Всі законодавчі ініціативи були спрямовані на те, щоб уникнути цього явища або боротися з ним. Що не відповідало загальній світовій тенденції», – пояснює Олена Малиновська.

Водночас вона зауважує, що про новий законопроєкт не можна говорити як про документ, який запроваджує подвійне громадянство. По-перше, зобов’язання відмови від попереднього громадянства зберігається. «Трохи змінюються процедури. Розширюється категорія осіб, які замість зобов’язання позбутися попереднього громадянства, можуть декларувати відмову від нього. Зокрема це стосується осіб, які мають нагороди, військових, їхня міграція є важливою для держави. А також ті особи, які зазнали переслідувань, – каже Олена Малиновська. – Друга новела для мене незрозуміла. Вона передбачає нову підставу набуття громадянства замість зобов’язання припинити інше, – присягу». На думку Олени Малиновської, важливим у новому законопроєкті є видалення чинної норми, яка передбачає, що підставою для втрати громадянства України є добровільне набуття громадянства іншої держави.

Не скористалися легалізацією подвійного громадянства і спізнилися?

У сьогоднішньому світів глобалізації ми все більше перестаємо бути громадянами якоїсь однієї конкретної держави, а стаємо громадянами ґуґла, фейсбука, інстаграма. Так вважає Ален Панов, ексконсул генерального консульства України в Ніредьгазі (Угорщина).

«Виникло питання фактично з розпаду СРСР, коли з України виїхало дуже багато людей, які з часом набували громадянства інших країн. При цьому переважна більшість із них не виходила з українського, – каже дипломат. – Натомість жодна влада за майже 30 років існування України цим інститутом не користалася. Починаючи з 2010-х років низка сусідніх держав застосувала норму спрощеного набуття громадянства, і цим також скористалися сотні тисяч громадян України. Реалії такі: дуже багато громадян України відчувають певний дискомфорт, проживаючи у своїй власній державі через неврегульованість питання».

Україні, за словами, Алена Панова, необхідно врегулювати статус осіб, які де факто мають множинне громадянство. Чи є в такому варіанті загроза для держави? «Загрози можна віднайти завжди. З іншого боку, давайте реально подивимося на геополітичні розклади. В них, на жаль, Україна сьогодні дедалі більше виглядає об’єктом. Загалом фактор «подвійних громадян» може бути приводом, але аж ніяк не причиною будь-яких дій збоку держав, які потенційно можуть нести загрозу цілісності України», – додає дипломат.

Україна вже спізнилася з питанням легалізації подвійного громадянства. У цьому переконаний Дмитро Тужанський, політолог, експерт із українсько-угорських відносин: «До 2010-2012 року, з огляду на законодавчі зміни та ініціативи в сусідніх із Україною державах, Київ мав вибір, як саме упорядкувати законодавство щодо громадянства. Чи лібералізувати його, тобто фактично легалізувати в певному вигляді множинне громадянство, чи навпаки його заборонити. Саме так зробила, до прикладу, Словаччина у відповідь якраз на спрощення процедури отримання угорського громадянства. Однак, Україна тоді ніяких змін в своє законодавство не внесла, а відтак втратила можливість зробити прозорим, узяти під контроль процес паспортизації своїх громадян. Взяти під контроль можна було не тільки забороною множинного громадянства, а й дозволивши його, підписавши відповідні угоди з іншими країнами».

Вже у період 2014-2016 років, на думку експерта, особливого вибору в Києва не було, і в національних інтересах України було вже легалізувати множинне громадянство з країнами-членами ЄС і НАТО. «Тому що на той момент кілька сотень тисяч українців вже мали на руках паспорти цих держав. Питання російських паспортів після 2014 року варто взагалі вивести в окреме питання, бо це є питання прямої агресії проти України. І ця загроза зберігається та постійно нарощується якраз через відсутність унормування питання громадянства в Україні», – зауважує Дмитро Тужанський.

Не обмежувати, але із здоровим глуздом

Якщо раніше жителі Закарпаття вказували на економічні переваги додаткових громадянств, то зараз звертають увагу також на загрози для держави і власну безпеку. Анжела Бабкіна, п’ять років тому переїхала із східного кордону України на західний, живе в Ужгороді. Якщо вже надавати можливість подвійного громадянства, то обмежень у виборів країни не має бути, вважає вона. «Обмежень не має бути, але рішення треба ухвалювати зі здоровим глуздом і в рамках закону. Ми на сході ніколи не думали, що стосунки з добросусідською державою можуть так зіпсуватися. І зауважу, що російське громадянство у східних областях України тоді люди не робили собі з політичних мотивів, а з економічних», – пояснює жінка.

«Я хочу жити там, де мені зручно», – ужгородка Ганна вбачає у можливості мати кілька громадянств насамперед економічні та побутові вигоди. Але разом із тим від українського громадянства вона б не відмовлялася. З патріотичних міркувань. Бо народилась і живе в Україні.