Операція «Евакуація» та коментарі влади. Чи будуть зроблені належні висновки?

(Рубрика «Точка зору»)

Як показали останні події довкола евакуйованих з Китаю людей, ми погано знаємо країну, в якій живемо. Та все ж, певні попередні висновки можна зробити по гарячих слідах. Чи то, як лікарі, коли приймають пацієнта, записують з його слів анамнез – щоб зрозуміти, із чим мають справу.

Актуальне карантинознавство

Новітні «холерні бунти» у львівських Винниках та полтавських Нових Санжарах показали безпорадність влади у налагоджені ефективної комунікації з місцевими мешканцями. Інформаційне супроводження карантинних заходів було настільки катастрофічним, що мимоволі починаєш прислухатися до розмаїття конспірологічних версій про те, що це, мовляв, зробили навмисно. І коли, в підсумку, міністр охорони здоров’я Зоряна Скалецька заявляє, що проведе карантин разом із евакуйованими, то годі зрозуміти, чого тут більше – особистої рішучості чи посадової безпорадності?..

Власне, класичні холерні бунти в ХІХ столітті були наслідком саме того, що влада не вміла пояснити людям суть заходів, спрямованих на боротьбу з епідемією. Відтак необізнані та налякані люди вбивали лікарів і трощили лікарні… Прикро, але зараз ми побачили багато в чому схожу картину. Щоправда, в ХІХ столітті темна юрба звинувачувала лікарів у тому, що ті навмисно труять людей. Натомість тепер поведінка обурених людей багато в чому була зумовлена їхньою невірою в спроможність влади ефективно організувати карантин.

Сутички в Нових Санжарах: палаючі шини та розбиті вікна автобусів – відео

Останні події поставили руба питання про необхідність мати напоготові відповідну інфраструктуру, а не хаотично вишукувати від Львівщини до Полтавщини нашвидкуруч підготоване місце для організації карантину. Причому, ця інфраструктура повинна мати державний чи національний статус, аби в представників місцевих громад не було причин втручатися в подібні справи. У той чи інший спосіб цю проблему потрібно неодмінно вирішити, адже від подібних ситуацій в майбутньому ніхто не застрахований.

Розгром на інформаційному фронті

Підбиваючи підсумки, прем’єр-міністр Олексій Гончарук заявив, що паніка і протести місцевих мешканців проти розміщення евакуйованих з Китаю громадян є частиною інформаційної війни проти України, «яка продовжується щодо нашої країни і зсередини, і ззовні». Причому, за його словами, «інформаційне поле будуть продовжувати розкачувати, щоб створити паніку, щоб зневірити населення, посіяти серед нас недовіру і розбрат».

Цілком ймовірно, що в глави уряду є підстави для таких тверджень. Але в такому разі, шановні можновладці, дозвольте спитати:

• Інформаційна війна проти України продовжується не відучора. Чому ви досі відповідним чином не озброїлися? Чому ж ви досі такі безпорадні на інформаційному фронті?
• Щодо атак «і зсередини, і ззовні», то чому деякі представники вашої ж політичної сили поводять себе на цій війні як ворожа агентура?

Даруйте, якщо ви кажете про інформаційну війну, то маєте бути свідомі, чим зумовлений ворожий успіх і якимось чином протидіяти. Якщо інформаційна війна, то воюйте! Бо, як показали останні події, на інформаційних фронтах ми маємо прямо-таки катастрофічну ситуацію. І претензії в цьому чинна влада мусить виписувати сама собі. Тому можновладцям треба не збиткуватися зі збурених інформаційними атаками людей, не соромити їх, а провести роботу над власними помилками.

Зараз вся країна, а надто окремі регіони пережили стрес. Утім, як кажуть фахівці, разовий стрес може бути навіть корисним: як для окремого індивідуума, так і для цілого соціуму. Але це лише за умов, якщо зі стресової ситуації було зроблено відповідні висновки – тоді суб’єкт стає менш вразливим, набуває антистресових якостей. Якщо ж цього не зроблено, то подальші стреси його руйнують. Сподіваюся, що в усіх вистачить здорового глузду і чесності зробити правильні висновки з цієї негарної історії.

Дмитро Шурхало – журналіст

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода