Олена Лаущенко
На Донбасі є села переселенців з Галичини. Кілька сіл поблизу Бахмута півстоліття тому прийняли примусово депортованих з Польщі бойків. У 1991-му в Званівці Донецької області люди, які приїхали сюди у далекому 1951-му, та їхні нащадки, заснували греко-католицьку парафію. Отець Павло Федусів, настоятель єдиного на Донеччині монастиря УГКЦ, у 2014 році привіз з Луцька до Званівки копію ікони Богородиця Замилування. Чим вона особлива, та як живе зараз ця греко-католицька громада?
У 1951 році у Бахмутський район на Донеччині переселили жителів села Ліскувате на Галичині – після Другої світової це село опинилося на території Польщі. Понад 32 тисячі осіб переселили у три села: Званівку, Роздолівку та Верхньокам'янське. Причиною депортації була угода 1944 року між Польщею та Радянським Союзом «про взаємний обмін населенням» – примусово виселяли українців із Польщі, а поляків з України.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: День пам’яті примусового виселення українців у 1944–1951 роках із Лемківщини, Надсяння, Холмщини
На цьому етапі переселення розпочалися у травні-червні 1951-го, і потім людей трьома ешелонами поступово перевозили на Схід. У Званівці і досі є живі свідки депортації 1951 року з Ліскуватого. Найстаршим з них на момент виселення було близько трьох років. У 1991 році, коли УГКЦ вийшла з підпілля, переселенці, які досі вважають себе греко-католиками, вирішили збудувати у селі храм і запросити священика. Отець Павло Федусів розповідає про історію заснування греко-католицької громади у Званівці.
Отець Павло Федусів (фото монастиря)
Отці їздили по цій місцевості і шукали своїх людей, які чекали. Були в Донецьку, Макіївці, Горлівці. Так засновували громадуПавло Федусів
«Першим священиком був Мирон Семків. Владика, вже покійний Софрон Дмитерко, направив сюди отців Василіян (монаший чин УГКЦ – ред.). Cпочатку служили по хатах, потім спорудили невелику каплицю, церковцю, яка за кілька років згоріла за невідомих обставин. В той час вже будувалася мурована церква, своїми силами і за допомогою меценатів: Йосиф і Марія де Вольф, допомагали спорудити церкву. Отці їздили по цій місцевості і шукали своїх людей, які чекали. Були в Донецьку, Макіївці, Горлівці. Так засновували громаду», – розповідає отець.
Ікона Богородиця Замилування
Коли отець Павло приїхав на Донеччину вперше у 2011 році, то зацікавився історією переселенців. Він знайшов кілька ікон, які у 1930–их роках вивезли з Ліскуватого у музей Андрея Шептицького у Львові на реставрацію та зберігання. Там ікони зберігаються і досі. Найбільше отцю сподобалася ікона Богородиця Замилування, яку він вирішив повернути на Донеччину.
До кожної ікони є важливі прохання, як до неї можна молитися. І до цієї було – прохання про мирПавло Федусів
«Я розпитував про цю ікону людей, вони вже не пам'ятали, ту ікону швидше вивезли. Виникло бажання, щоб щось було рідне в людей з тих країв. Я попросив, щоб в Луцьку Катерина Ганейчук написала копію цієї ікони. Ця ікона рік перебувала в Луцькому монастирі не було часу її перевезти. У 2014 році коли ми їхали сюди, то привезли цю ікону», – каже отець.
У 2018 році Римська церковна влада дозволила організовувати прощі до ікони. Отець Павло розповідає, що перед іконою часто моляться про мир в Україні і світі.
«До кожної ікони є важливі прохання, як до неї можна молитися. І до цієї було – прохання про мир. Це символічно, що ікона саме в час війни попала назад на Донеччину», – розповідає отець.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите).