(Рубрика «Точка зору»)
Ми вже почали звикати до того, що «слуги народу» постійно встряють у якісь скандали. Однак останній скандал потребує прискіпливішого аналізу, оскільки в ньому, як у краплі води, відбились дуже невтішні тенденції в нинішньому політичному і, ширше, соціокультурному житті країни.
Йдеться про прикрий випадок, що стався 27 січня в автобусі, що прямував за маршрутом Луцьк – Київ. Водій поставив у салоні для перегляду російський серіал. В автобусі їхали дві волонтерки Ярина Чорногуз і Анастасія Конфедерат, що поверталися до Києва з похорону друга – бійця, який загинув на Донбасі у війні з росіянами. Дівчата звернулись до водія з вимогою вимкнути серіал. У відповідь почули хамську відмову, після чого змушені були вийти з автобуса посеред траси.
У цій історії, викладеній волонтерками у фейсбуці, вражає не тільки хамство любителя російських серіалів, який не мав жодного права нав’язувати пасажирам свої смаки. А й те, що в цій скандальній ситуації ніхто з пасажирів не став на захист дівчат, відбувшись мовчанкою.
Подія мала несподіване продовження, що викликало бурхливе обговорення у мережі.
Ким є захисник російської мови від партії «Слуга народу»
На захист водія став депутат від партії «Слуга народу» Євгеній Брагар, причому вдався до вельми радикального кроку – подав на Анастасію Конфедерат заяву в поліцію щодо, як він написав у фейсбуці, «скоєння злочину, передбаченого статтею 161 Кримінального кодексу». Стаття стосується «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії». Зв’язок, що його угледів нардеп у небажанні дівчат дивитися російський серіал з цією кримінальною статтею, лишається на його совісті.
Охарактеризувавши в одному зі своїх дописів у фейсбуці погляди дівчат як «націоналістичні», депутат обґрунтував свою заяву тим, що «не має жодного значення, яку мову дискримінують»: «Україна – це спільний дім для всіх її громадян без огляду на мову спілкування, віросповідання чи національне походження. Так було, так є і так буде завжди».
Цікаво було з’ясувати у цьому зв’язку, ким є цей «слуга народу», що так палко захищає водія-хама, який, до речі, порушив норми закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», згідно з яким у публічних сферах має вживатися державна мова.
Як свідчить «Вікіпедія», це «нове обличчя» парламенту молоде. Євгеній Брагар має всього 25 років, закінчив історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка і нині є аспірантом цього факультету. Те ж джерело зазначає, що молодий історик володіє кількома мовами – російською, англійською, французькою і польською, але українською володіє погано. Дисертацію пише з історії Алжиру.
Див-дивне, що дослідник колишньої французької колонії, випускник історичного (!) факультету провідного університету країни виявляє таке невігластво щодо колоніальної історії народу, від якого обраний до Верховної Ради для захисту національних інтересів.
Пишучи про те, що Україна – це «спільний дім для всіх громадян без огляду на мову спілкування» і що «так було, так є і так буде завжди», майбутній історик ігнорує добре відому нині історичну правду. Об’єктивне дослідження історії України неможливе «без огляду на мову спілкування», адже нинішня двомовна ситуація країни склалась внаслідок безпрецедентної дискримінації, якої зазнав український народ, його мова, культура й традиції в Російській імперії – і царській, і комуністичній. Виявляється, що аспірант не знає або не хоче знати того, що ціною російщення України були голодомори, масові розстріли і заслання українців.
Запитання від Зеленського «Хто я?» versus запитання від громади «Хто ми?»
У новорічній промові президент Зеленський запропонував кожному з нас чесно відповісти на важливе питання «Хто я?».
Але не менш важливо було б відповісти на запитання «Хто ми?». Ким є ті, що обрали на посаду президента коміка, який називав нашу країну порноактрисою і заявляв, що української культури вистачає всього на чотири дні? Завдяки кому до Верховної Ради потрапив Євгеній Брагар, який хоче притягнути до кримінальної відповідальності волонтерок за те, що вони не бажають чути мову окупантів? Або Олександр Дубінський, який крив брудними російськими матюками двадцяти сімох найавторитетніших представників нашої творчої еліти за те, що вони виступили під час виборчих перегонів проти кандидатури Зеленського. Або Максим Бужанський, який подав законопроєкт про скасування закону про державну мову. І скільки ще захисників панування імперської мови на нашій землі нараховує оточення президента та його партія?
Тому багатьом з нас варто було б замислитися над запитанням, що виринає з глибин нашої історії у словах Тараса Шевченка: «За що ж боролись ми з ляхами? За що ж ми різались з ордами? За що скородили списами московські ребра?». І до цього додати сучасне запитання: «За що гинуть наші бійці на Донбасі?».
Під час пікету Конституційного суду України, який тоді розглядав справу щодо конституційності «мовного закону Ківалова-Колесніченка». Київ, 26 січня 2017 року. (В кінцевому результаті КСУ в лютому 2018 року скасував «закон Ківалова-Колесніченка»)
За таких «слуг народу» чи таки за той народ, про який писав Василь Симоненко:
Народ мій є, народ мій завжди буде,
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд.
Лариса Масенко – доктор філологічних наук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Українська мова. Протистояння з «русским миром» триває вже кілька століть ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Війна ідентичностей. Україна опинилася перед новими викликами