Сергій Немалевич
Іран визнав, що його військові «ненавмисно» збили український літак. Ще до цієї заяви західні політики та експерти говорили, що по «Боїнгу» було випущено ракету зенітного ракетного комплексу «Тор-М1» російського виробництва. Це вже другий випадок за останні 6 років, коли цивільний авіалайнер гине після ураження ракетою російського виробництва.
У чому основна відмінність ЗРК «Тор» від «Бука», з якого, як вважає міжнародне слідство, був збитий «Боїнг» Малайзійських авіаліній над Донбасом? Як він знаходить цілі і чи може оператор установки відрізнити цивільний літак від військового? Яка роль цих систем у ППО Ірану? На ці та інші питання відповідає користувач твітера @ain92ru, який присвятив немало часу вивченню ракетних систем радянського і російського виробництва і який погодився поділитися своїми знаннями з Радіо Свобода на умовах анонімності. Інтерв'ю було записане 10 січня, до зізнання влади Ірану.
– Що таке зенітно-ракетний комплекс «Тор»? Це машина на гусеничному ходу з ракетами та локальною установкою?
– Так, два радіолокатори і два блоки по чотири ракети, але, до речі, не обов'язково на одному шасі і не обов'язково гусеничному, це залежить від модифікації. Із 29 куплених іранцями машин – всього 12 гусеничних, а ще 17 установок – на колісному шасі («Тор-М1Т№, – ред.), і антенно-пусковий пост у цій модифікації перевозиться на причепі. Для таких місцевостей, як, наприклад, на Донбасі (за численними свідченнями, російськими військовими там також використовувався комплекс «Тор», – ред), більше підходить гусеничний варіант, для пустельних вистачить і колісного, але це не є принциповим з тієї точки зору, що сліди від пересування комплексу навряд чи будуть помітні, особливо з супутника, вже наступного дня, якщо хтось захоче потихеньку евакуювати установки. Враховуючи особливість місцевості, той факт, що там була ясна погода, там було сухо, якщо іранці оперативно все прибрали, навряд чи ми знайдемо сліди цього шасі, будь воно гусеничне або колісне.
– Якщо комплекс використовується в складі батареї, може бути при ньому додаткова машина?
– Для забезпечення безпеки координації роботи установок, але ми не знаємо, була у нашому випадку одна установка чи батарея.
– Як «Тор» виявляє цілі?
– На кожній бойовій машині є дві радіолокаційні станції. Одна сканує повітряне повітряний простір трохи більше ніж на два десятки кілометрів, і це станція виявлення цілі. У неї параболічна антена, яка піднімається над машиною, робить оборот в 360 градусів приблизно за 3 секунди у звичайному режимі і бачить десь на 25 кілометрів. Друга радіолокаційна станція призначена для наведення ракети на ціль, грубо кажучи. Вона називається «станція наведення».
– Тобто «Тор», якщо він перебуває в активному положенні, постійно сканує все небо в радіусі 20 кілометрів і показує всі можливі цілі?
– Так, для досить великих для виявлення об'єктів вказується їхня швидкість, координати, висота, яка на невеликих відстанях напевно вимірюється досить точно. Можна приблизно передбачатися траєкторія. Поки є загадкою, що було в голові в оператора того «Тора», якщо там був оператор, як я припускаю. За що він міг сприйняти цивільний літак – за крилату ракету, за винищувач, може бути, за безпілотник? Навряд це могла бути крилата ракета типу «томагавка», вона не буде летіти на висоті 2,5 кілометра. Швидкість літака була, по-моєму, 140 метрів за секунду, винищувачі так повільно не літають. Безпілотник також зазвичай так не літає в чужому повітряному просторі (хоч усяке буває). В принципі, якщо у оператора була голова на плечах, і він достатньо виспався і перебував у достатньо адекватному стані, я гадаю, він повинен був дійти висновку, що нічого іншого крім цивільного повітряного судна було бути не могло.
– Тим більше, що він перебуває недалеко від аеропорту. Якщо ця система стоїть на бойовому чергуванні саме в цьому місці – а припускається, що там розташований якийсь важливий ракетний центр – то вони мають регулярно спостерігати такі цілі?
– Кирило Михайлов із слідчої групи Conflict Intelligence Team припустив у твітері, що ця система могла там опинитись буквально за кілька годин до того, як літак був збитий. Тобто терміново підняли по тривозі яких- небудь замучених пепеошників, перекинули, висунули саме для того, щоб підготуватися, коли запустили свої ракети. Це, до речі, були аерокосмічні сили Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), ці «Тори» перебувають саме на озброєнні КВІР, не у Збройних сил (КВІР не входить в структуру Збройних сил Ірану, він є цілком незалежною структурою – ред.). Незадовго до запуску балістичних ракет по американській авіабазі в Іраку, цієї іранської «відповіді» за вбивство генерала Сулеймані, після якої мала надійти американська «відповідь на відповідь», КВІР якось розставив не ті комплекси, які у нього є, по тих місцях, які він вважав важливим захистити. Це відбулося буквально за кілька годин до ураження літака (ракети були запущені двома хвилями між 00:30 та 1:15 за Києвом, а український лайнер злетів о 4:43 за Києвом з майже з годинним відхиленням від графіку – ред). Сервіс Flightradar24 опублікував інформацію про те, які літаки злітали там у попередні шість годин до падіння цього літака, їх було не так вже і багато.
– У ранніх модифікаціях «Тора» рішення про ураження ухвалює командир на підставі наявної інформації про цілі?
– Так.
– Як відбувається наведення на ціль?
– Комплекс «Тор» використовує доволі просту ракету, в якої немає власного бортового комп'ютера, власної голівки самонаведення. Вона отримує команду комп'ютера, який розташований в бойовій машині і наводить її. На бойовій машині досить хороший радіолокатор, та сама станція наведення, який обчислює траєкторію цілі і визначає, яким оптимальним чином спрямувати до неї ракету, щоб в момент спрацювання радіодетонатора на цій ракеті похибка була в нормі, тобто вибух був у тих межах, який забезпечить ураження цілі.
– Чи може по одній цілій цілі бути випущено одразу кілька ракет? Американські ЗМІ з посиланням на свої джерела в силових структурах говорять про дві ракети.
– У теорії так, але через особливості запуску цих ракет, вони не можуть, як я розумію, бути запущеними з інтервалом менше, ніж 4 секунди з однієї установки. Зрозуміло, що якщо це батарея, вона може з усіх машин відстрілятися одночасно. У нашому випадку, якби ракети летіли, грубо кажучи, одним залпом з інтервалом 4 секунди, ми б це чули на відео, були два рази хлопки з інтервалом такого ж порядку. Відео триває 12 секунд і там чути лише один хлопок. Людина, яка зняла це відео, повідомила The New York Times, що вона чула якийсь постріл чи хлопок до того, як почала знімати. Тобто треба до 12 секунд додати ще кілька секунд на те, щоб дістати телефон, відкрити камеру тощо, інтервал, вочевидь, був порядку 20 секунд. Як на мене, це більше схоже на те, що оператор випустив першу ракету, переконався, що ціль не збита, і випустив другу. Може бути, перша ракета пролетіла повз і самознищилася, що, звісно, було дивно, враховуючи, що пасажирський літак – це легка ціль для такого зенітно-ракетного комплексу. Або перша ракета все ж уразила літак, наприклад, вона могла знеструмити його, у результаті чого він втратив зв’язок і перестав працювати траспондер, але оператор вважав це недостатнім. Потім вибух цієї ракети почув охоронець на будівництві, якій дістав свій телефон, бо подумав, що це летять американські ракети, чи щось таке. Витягнув телефон і приготував камеру, він, можливо, побачив другу ракету і зняв, як вона влучила і підпалила літак. Але це поки дуже гіпотетичні судження, траспондер літака міг зникнути з ефіру і з інших причин. Можливо, це сталося через засоби радіоелектронної боротьби систем ППО. Ми знаємо лише, що три приймачі Flightradar24 прийняли останній сигнал, а наступний сигнал, який повинен був прийти через 6 секунд, не прийшов. Щось в ці 6 секунд сталося. Це могли бути наслідки вибуху бойової частини першої ракети, мені здається, найбільш ймовірний варіант, але могло бути і щось пов’язане з радіоелектронними обставинами в цьому місці, хоч це й менш вірогідно.
Місце падіння українського «Боїнга» 8 січня 2020 року. Зараз більша частина уламків прибрана бульдозерами
– Судячи з відкритих джерел, на деяких версіях ЗРК «Тор» встановлена система, яка дозволяє здійснювати протиповітряну оборону певної ділянки в автоматичному режимі: тобто система сама знаходить цілі, вирізняє з них «ворожі» і знищує. Схоже, що така автоматизація з’явилася лише починаючи з версії «Тор–М2», на озброєнні Ірану стоїть більш рання версія «Тор–М1». Водночас, в 2015 році були повідомлення, що Росія може модернізувати іранські комплекси.
– Я знайшов у «Живому журналі» пост військового експерта Юрія Ляміна про деяку модернізацію, яку він помітив ще в 2013 році. За світлиною модернізованої установки важко сказати, що саме, які характеристики змінилися – виключно зовнішньо видно, що додалася невелика фазована антенна решітка поряд ці станцією наведення. Ми не знаємо, якого роду була та модернізація, та і заяву чиновника з «Алмаз-Антею» я би не став переоцінювати, тим більш, що він говорив тільки про переговори щодо модернізації. Навіть якщо вона і відбулася, зовсім не обов’язково, що комплекс був автоматизований.
– При цьому, комплекс обладнаний системою «свій-чужий», яка діє і в автоматичному і в ручному режимах, визначаючи потенційні ворожі цілі і вирізняючи їх серед інших?
- Так, вона повинна працювати у всіх випадках, але судячи з ураження російського Іл-20 сирійським ППО, вона не завжди так працює, як повинна. Технічних деталей її конструкції я не знаю, подробиць, зі зрозумілих причин, у відкритих джерелах немає.
– Але у будь якому разі, цивільні повітряні судна вона повинна сприймати як не ворожі?
– Не впевнений. Стандартний алгоритм роботи таких систем – пароль, що надсилається у відповідь на запит із землі (і ці паролі, звісно, регулярно змінюються), такої системи може не бути на цивільних літаках. Скоріше я схиляюся до того, що коли оператори «Тора» не отримували сигнали траспондера літака і не отримували інформацію з аеропорту про борти, що вилітають, вони могли за замовчанням не знати, що цей літак – «свій». На такий випадок в цій бойовій машині є телевізійно-оптичний візир, якій дозволяє вести оптичне спостереження за захопленням цілі. Якщо цей візир працював, і оператор вмів ним користуватися, то напевне, за процедурою, він повинен був подивитися, що летить, і побачити бортові аеронавігаційні вогні пасажирського літака.
– У 2010 році ніби «Тор» вже збивав «свій» літак у небі над Бушером – іранський винищувач, який випадково потрапив в захисну зону над АЕС.
– Джерело цієї історії, ізраїльське інформаційне агентство «Дебка», не надто надійне. Я би до їхнього повідомлення ставився з великою обережністю, тим більш, що незалежних підтверджень не було. При цьому у 2012 році газета The New York Times писала, що у перші роки освоєння комплексу іранцями, в 2007 році, «Тор» Корпусу вартових ісламської революції вже стріляв по цивільному літаку.
– Якою є роль комплексів типу «Тора» у системі протиповітряної оборони?
– За призначенням та дальністю їх можна порівняти з «Буками», хоч останні все ж можуть вражати цілі на відстані у 2-3 рази більше. Історично обидва ЗРК розроблялися для захисту механізованих, бронетанкових з’єднань, які наступають, у тому числі, на марші, у русі. Звідси і гусениці: комплекси мали пройти там, де проходять танки. «Буки» мали використовуватися на більш високому рівні з’єднань, «Тори» – на більш низькому. Разом із цим за своїми характеристиками «Тор» добре підходить для прикриття нерухомих точкових цілей на кшталт того об’єкту КВІР, який розташований в кількох кілометрах від місця ураження українського лайнера. Він саме розташований приблизно з того боку, звідки, судячи з відео, прилетіла ракета. Завдяки тому, що у ролику помітно, що двигун ракети ще працював, ми можемо оцінити максимальну відстань від місця пуску, і вона теж відповідає розташуванню об’єкту.
– Наскільки «Тори» ефективні? Вони не допомогли іранським військовим відбити ізраїльські ракетні удари.
– Це вічне протистояння меча та щита. Ефективність «Торів», справді, сильно залежить від кількості установок і об'єктів, які потрібно захистити, від здатності супротивника ввести засобами радіоелектронної боротьби ці комплекси в оману, тож однозначної відповіді на ваше запитання немає.
– Як ви гадаєте, чи висока кваліфікація операторів ЗРК в такій структурі, як КВІР? Чи можна говорити, що для них політична підготовка важливіша за військову?
– Гадаю, що на низовому рівні їхня військова підготовка може бути достатньо адекватною, вона їм все ж потрібна. Робити висновки про це складно, КВІР – дуже закрита структура. З одного боку, сирійський досвід говорить, що там може царювати досить сильне нехлюйство. З іншого боку, Іран не перебуває у такій кадровій кризі, як Сирія, і дисципліна у відповідних структурах КВІР може бути кращою. Питання у тому, які пріоритети ставить їхнє керівництво. Хто знає, може бути, оператору у ту ж ніч не дали спати, змушуючи слухати лекцію про мученика Сулеймані та те, як Іран має за нього помститися.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Війна і пасажирські літаки. У Вашингтону та Києва з’явилися нові спільні інтереси