Дії Росії ставлять демократію під загрозу, тоді як Україна допомагає зміцненню демократії – світова преса

• Американське Національне громадське радіо розглядає дії України і Росії крізь призму втручання і демократії.
• Британський часопис The Financial Times пише про телебачення як знаряддя інформаційної війни на півдні і сході України.
• Іспанське видання АВС аналізує 20 років Володимира Путіна на посаді президента Росії.

Вебсайт американського Національного громадського радіо NPR вміщує статтю директора відділу глобальних дій Білого дому за президента Барака Обами – Бретта Бруена, яка зветься «Точка зору: Україна використовує дипломатію; Росія використовує дезінформацію. Різниця є ключовим чинником». Бруен насамперед запитує – у чому різниця між традиційною дипломатією і загрозою втручання у справи інших держав. Як стверджує президент США Дональд Трамп та деякі республіканці у Конгресі, і Росія, й Україна намагалися втрутитись до президентських виборів у США 2016 року. Проте, за словами автора, дії цих обох країн не могли бути більш відмінними одні від інших.

Дії Росії ставлять демократію під загрозу, тоді як те, що робить Україна, на думку Бруена, допомагає зміцненню демократії. Автор згадує, коли 2016 року під час передвиборчої кампанії Дональд Трамп заявив, що можливо Крим таки належить Росії, країні-агресору, посол України у Вашингтоні, цілком у рамках своїх повноважень, виступив на захист безпеки своєї країни. На додаток, молода представниця української діаспори у США почала розслідувати діяльність керівника виборчої кампанії Трампа – Пола Манафорта, бо багато хто тоді висловлював занепокоєння щодо зв’язків Трампа з Росією.

Бретт Бруен зазначає, що інформація – це валюта дипломатії. На відміну від того, що зазвичай робить Росія, як наголошує автор, не існувало жодних натяків, що та молода американка українського походження, яка розслідувала діяльність Манафорта, вкрала якусь інформацію, або ж у будь-який спосіб скеровувалась демократами США чи офіційним Києвом.

Бруен зауважує, що не є дивиною те, що український уряд був занепокоєний Трампом. Україна залежить від допомоги США та підтримки у протидії спробам Росії просунутися вглиб української території. Втім, не існує жодних доказів того, що Україна будь-коли здійснювала координовану кампанію з метою «підірвати» Трампа або вплинути на рішення американських виборців. Коли Трамп переміг на виборах, Україна вирішила обрати єдиний шлях, який залишався. Київ звернувся до послуг доволі коштовної лобістської фірми аби облаштувати нормальні зв’язки з новою адміністрацією США. І це не було жодним втручанням. Україна зареєструвала свою діяльність у Міністерстві юстиції США, регулярно повідомляючи про те, що було здійснено. Саме так, за словами Бруена, має працювати демократія.

Росія натомість нічого не повідомляла і все заперечувала. Москва і надалі вибудовує важелі непропорційного впливу з тим аби посіяти сумніви, недовіру та розбрат в Америці. Небезпека діяльності Росії у цьому плані полягає у її секретності та підпільності. Бретт Бруен насамкінець підсумовує, що дезінформація і втручання оперують у сутінках, тоді як демократія діє у відкритому режимі.

Твіт: «Дії Росії ставлять демократію під загрозу, тоді як те, що робить Україна, допомагає зміцненню демократії».

Британський часопис ділових кіл The Financial Times друкує статтю «Крістофер Нанн: коли телевізори стали зброєю на війні в Україні». У підзаголовку до матеріалу зазначається, що коли російські військові підрозділи захопили український Кримський півострів 2014 року, телевізійні приймачі у помешканнях місцевих жителів стали надзвичайно важливим знаряддям пропаганди. Британський фотограф Крістофер Нанн, який базується у північноанглійському місті Гаддерсфілді, перебував у період між 2014-2018 роками у східній Україні, де він відвідав низку приватних помешкань, шпиталів, шкіл, військових баз, готелів, крамниць та кав’ярень, де і зробив серію фотографій різноманітних телевізорів. Лондонське видання зазначає, що від самого початку конфлікту у лютому 2014 року, коли російські військові перебрали контроль над Кримським півостровом, який належить Україні, стало цілком очевидно, що пропаганда відігравала провідну роль у розпалюванні ворожнечі між громадянами.

The Financial Times наголошує, що у підконтрольних Україні селищах російське телебачення часто було основним (і подекуди єдиним) джерелом інформації для багатьох людей, надто для незаможних та громадян похилого віку. Ці «маленькі скриньки», як називає британський часопис застарілі моделі телевізорів, які відзняв Крістофер Нанн упродовж чотирьох років відвідин теренів південної і східної України, були зброєю в інформаційній війні, поле бою яких розташовувалося у кімнатах домівок місцевих мешканців. Сам Крістофер Нанн каже, що у його фотографічних етюдах його цікавило перш за все саме те місце, де люди отримували інформацію про розвиток конфлікту, пов’язаного з російською агресією, з телевізійних приймачів у їхніх помешканнях.

Нанн каже, що навіть невеличкі деталі того, що, скажімо, було на самих тих телевізорах, часто вказувало на те, з якого боку лінії розмежування перебували ці люди, розкриваючи ширшу картину щодо політичних, релігійних та суспільних позицій власників цих телевізорів. Втім, лондонський часопис завершує, повідомляючи, що у великій кількості випадків телевізори стояли вимкнутими, що на думку Крістофера Нанна, свідчило про те, що потік інформації, який виливався на глядачів у південній та східній Україні, був вже занадто інтенсивним.

Твіт: «Крістофер Нанн: коли телевізори стали зброєю на війні в Україні».

Іспанське періодичне видання АВС публікує статтю «Путін прийшов у Кремль 20 років тому, і ніхто не виключає, що він керуватиме і після 2024 року». Мадридський часопис пише, що, коли не брати до уваги період російського царату, лише комуністичний диктатор Сталін перебував при владі довше аніж Володимир Путін. Газета зазначає, що Йосип Сталін владарював в СРСР 29 років, а Леонід Брежнєв 19 років, водночас нагадуючи, що Путіна обрали президентом Росії 26 березня 2000 року. На додаток, як зазначає видання, виокремлення Путіна як кандидата, який змінив на посаді президента Росії Бориса Єльцина, стало наслідком колегіального рішення, в ухваленні якого брали участь представники російських спецслужб, а також найбагатші бізнесмени тієї країни. Попервах вважалося, що Путін буде маріонеткою у руках найпотужніших груп впливу у Росії. Проте сталося дещо інакше. Колишній агент КДБ здобув своє власне політичне життя і зробив все по-своєму.

АВС зазначає, що спершу Путін сконцентрував у своїх руках владні повноваження, нечувані ще з часів Сталіна. При цьому у Росії зберігалась якась видимість демократії. Далі він змінив власників надто в енергетичному секторі на користь своїх наближених, паралельно прибравши до рук засоби інформації, юриспруденцію та ЦВК. Згодом вже і парламент із урядом Росії стали підвладні Путіну. А для того, аби розібрати ту молоду демократію, яку намагався побудувати його попередник, Путін використав спецслужби. Потреба так званої «сильної держави» стала нагальною у Росії.

Далі іспанська газета згадує про цілу низку вбивств помітних постатей у Росії, які були опонентами Путіна. Однак, завдяки великій кількості природних ресурсів Росія могла підтримувати свою економіку аж доти, доки не були запроваджені санкції за анексію українського Криму і війну у східній Україні. Цей поступовий занепад у Росії не міг не позначитись на показниках популярності Путіна. Попри військову присутність в Україні, Сирії та Лівії, яка б мала надати поштовху створенню «переможного» образу Путіна, багато хто у Росії волів аби кошти з військових кампаній були переспрямовані на те, аби поліпшити стан соціальних служб, підвищити пенсії та осучаснити інфраструктуру у самій Росії.

Твіт: «Путін прийшов у Кремль 20 років тому, і ніхто не виключає, що він керуватиме і після 2024 року».