«Антисеміти», «фашисти», «націоналісти» – якими лишень епітетами не «нагороджують» українців у Росії та її симпатики на Заході. Так, спікер Державної думи Росії В'ячеслав Володін погрожує, що націоналізм «може призвести до виходу зі складу України низки областей», а базована у Нью-Йорку Антидифамаційна ліга б’є на сполох: за її даними, в Україні нібито зріс рівень антисемітизму й відтак Україна – держава з одним із найвищих рівнів антисемітизму в Європі, з чим не згодні українські єврейські організації та соціологи. Радіо Свобода з’ясовує, що таке антисемітизм та як ставляться до євреїв загалом в українському суспільстві.
З історії визначення
Антисемітизм – одна з форм національної та (або) релігійної нетолерантності та дискримінації, виражена у неприязному або ворожому ставленні до євреїв як представників уособленої етнічної та релігійної групи. Антисемітизм може бути державною ідеологією або ж державною політикою (як у нацистській Німеччині), у цьому випадку завдання цієї політики – обмеження політичних та громадських прав євреїв. У такому значенні (дефініції) термін «антисемітизм» уперше вжив німецький журналіст Вільгельм Марр ще у 1879 році, ним дотепер користуються правозахисники та міжнародні експерти.
Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» в місті Дніпрі, січень 2019 року
Але 2016 року понад 30 держав – членів Міжнародного альянсу пам’яті Голокосту (створений 1998 року) запропонували визначити антисемітизм як «особливе ставлення до євреїв, яке може виражатись у ненависті до них». 2017 році Європейський парламент підтримав це визначення і рекомендував країнам-членам ЄС та європейським інституціям використовувати його у своїх законодавчих актах.
Детальніше про те, що європейці визначають як антисемітизм, кореспондентові Радіо Свобода розповів голова генеральної ради Євроазійського єврейського конгресу, виконавчий віцепрезидент Конгресу національних громад України Йосип Зісельс. Це – «висловлювання або застосування фізичного насильства, спрямовані проти євреїв, на їхню власність, на установи єврейських громад та релігійні об’єкти».
Знак «Менора» у Бабиному Яру. 13 квітня 2018 року
Україна: треба оновити законодавство
Щодо України, то наразі проблема не стільки у визначенні поняття антисемітизм, скільки у застарілості законодавства, в якому відсутнє це визначення, а відтак – відсутнє й належне покарання, зауважує Йосип Зісельс.
Стаття 161 Кримінального кодексу України говорить лише про «розпалювання міжнаціональної ворожнечі», це доволі абстрактне визначенняЙосип Зісельс
«Якщо ми хочемо прийняти це визначення, маємо змінити чинне законодавство, воно доволі застаріле. Так, стаття 161 Кримінального кодексу України говорить лише про «розпалювання міжнаціональної ворожнечі», це доволі абстрактне визначення», – каже він.
Але дотепер законодавство не змінене, як не ухвалена постанова Верховної Ради України про визначення антисемітизму «за європейським стандартом», проект якої (зареєстрований 6 грудня 2018 року) пропонував правозахисник, народний депутат Верховної Ради попереднього скликання Георгій Логвинський.
Під час Мегамаршу вишиванок в Одесі, 20 травня 2017 року
Століття спільного життя
Як наголошує історик Михайло Кірсенко, українці та євреї споконвіку жили пліч-о-пліч, «розумілись і спілкувалися між собою». Спалахи ж антисемітизму відбувались у критичні моменти історії, упевнений вчений.
В екстремальній ситуації повстань і заколотів траплялися прикрі й ганебні спалахи насильства з відрази до факторів-управителів, лихварівМихайло Кірсенко
«В екстремальній ситуації повстань і заколотів траплялися прикрі й ганебні спалахи насильства з відрази до факторів-управителів, лихварів і шинкарів, бо ті становили прошарок між шляхтою і селянством. Найгірші прояви антисемітизму були в часи Хмельниччини і Коліївщини, та завжди був технічно простий, хоча морально важкий спосіб врятуватись, себто – формальне хрещення. Тому не можна порівнювати ці ексцеси з Голокостом, який припускав винятки для корисних Рейхові осіб», – зауважує вчений у розмові з Радіо Свобода.
Тим часом Посольство Ізраїлю звернулось до Верховної Ради України, яка ухвалила постанову про відзначення пам’ятних дат та ювілеїв у 2020 році, з пропозицією переглянути «включення суперечливих особистостей до списку осіб, пам’ять про кого українці вшановуватимуть наступного року». Серед інших, ідеться про керівника гайдамацького повстання (Коліївщини) Максима Залізняка, науковця Володимира Кубійовича, одного з організаторів Української військової організації Андрія Мельника.
Наразі відповіді на таке звернення з боку української влади немає.
Сьогодення дає свою відповідь щодо рівня антисемітських настроїв в Україні: згідно з дослідженням Групи моніторингу прав національних меншин Конгресу національних громад України, від 2016 року і по листопад 2019 року в Україні не зафіксовано жодного фізичного нападу на українця єврейського походження.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Кремль знову взявся за старе. Чи загрожує Україні «антисемітизм»?
Україна-Ізраїль: від Жидівського куреня УГА і загонів «Хагани» – до Єврейської чоти УДА
Український вимір Держави Ізраїль: два президенти і три прем’єри народилися на українській землі
Кому вигідно звинувачувати українців в антисемітизмі?
Для чого Петлюру звинувачували в єврейських погромах?
Повідомлення про телеграму головного отамана військ УНР Симона Петлюри, датованої липнем 1919 року про те, що керівництво української армії веде рішучу боротьбу з тими, хто вчиняє погроми проти єврейського населення. Йдеться, зокрема, про необхідність «безпощадної боротьби» із більшовицькими провокаторами, які вдаються до «погромної агітації». ЩОБ ПРОЧИТАТИ текст цього артефакту, у вигляді листівки (29×40,5 см.), виданої Міністерством преси УНР, відкрийте її у великому форматі, натиснувши на зображення