(Рубрика «Точка зору»)
ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ
Ірина Костенко, Микола Марусик
Історичний центр повинен залишатися
незмінним. Ми повинні зробити все, щоб
зберегти Київ таким, яким він був раніше,
зберегти для наших нащадків
(Віталій Кличко, мер Києва, 31 грудня 2014 року)
Не так давно у Таллінні трапилася історія. Депутат парламенту придбала у центрі столиці двохсотлітню кам’яницю (це дозволено законом). І самочинно прорубала у пам’ятці вікно. Буквально наступного дня міська влада скликала пресконференцію й інформацію про нечуване (як для Естонії) зухвальство поширили всі центральні ЗМІ. За короткий час історія завершилася закладанням вікна та сплатою депутатом штрафу в розмірі близько півтори тисячі євро.
«Архітектурна спадщина – це не просто старовинні будови. Вони є правдивими свідками нашої історії. На цій правдивій історії ми виховуємо покоління свідомих громадян, у руки яких можна впевнено передавати управління державою», – такий коментар щодо події нам дав тодішній голова департаменту охорони культурної спадщини Естонії Борис Дубовик.
А тепер з висоти означених європейських стандартів подивимося на десятки історичних руїн у центрі столиці України. Усі вони належать власникам, які, придбавши пам’ятки, виселили звідти мешканців. По тому застосовується класичний метод кількох підпалів і на виході бажаний результат – будівля набуває статусу аварійно-небезпечної.
Річ у тім, що для таких осіб цінність приватизованих кам’яниць полягає виключно у земельних ділянках під ними. Тож чим швидше пам’ятка завалиться – тим швидше на її місці можна устромити чергове архітектурне безглуздя.
Найбільше приголомшує те, що в Києві все це відбувається у безпрецедентний – як для європейських теренів – спосіб: за допомогою столичної влади. Схеми щодо її участі в руйнуванні історичного середовища багатовекторні. Але найдієвіший спосіб допомоги полягає у повній безкарності варварства.
І тому лиходії процвітають, а пам’ятки винищуються. Чому ж на розгляд цих пекучих проблем у мера Києва не знайшлося часу? – Адже відомо, що всі рішення ухвалюють у його кабінеті. Невже пан Кличко не знає, що кожна європейська столиця славиться перш за все своєю історією. Тому й береже і відновлює архітектурну спадщину, яка цю історію правдиво представляє. Саме для свідкування справжньої історії у Берліні і Варшаві відбудували і дотепер відбудовують понищені історичні пам’ятки під час Другої світової війни. А в українській столиці на 28-му році Незалежності України з допомогою міської влади брутально знищують те, що вціліло у жахливі воєнні і комуністичні часи.
Віталій Кличко якось зізнався, що його перша професія – екскурсовод та що він любить «водити екскурсії по столиці для друзів… показувати їм старе місто».
З огляду на це ми вирішили запропонувати йому новий маршрут. Назвемо його «Прощальний». Бо під час цієї екскурсії можна (і варто) попрощатися з кількома найбільш знаковими в історії Києва пам’ятками, котрі впродовж останніх 5 років перетворилися на безнадійні руїни.
_________________________________
Початок маршруту – Софіївська, 20/21. Систематичні пожежі у двоповерховій кам’яниці за цією адресою перетворили «будинок з балконом Грушевського» на руйновище з примарами.
На його місці хочуть поставити 10-поверховий готельно-офісно-житловий комплекс. І з цієї причини зі столиці викурюють пам’ять надзвичайної в історії держави події. А саме: у січні 1918 року з балкону цієї будівлі Михайло Грушевський проголосив IV Універсал Української Центральної Ради про незалежність: «Народе України! Твоєю силою, волею, словом стала на Землі українській вільна Українська Народна Республіка. Справдилась колишня давня мрія батьків твоїх...»
Історична будівля у Києві (Софіївська 20/21). У січні 1918 року з балкону цього будинку Михайло Грушевський проголосив IV Універсал Української Центральної Ради (фото: kyiv.depo.ua)
Вигляд на «будинок з балконом Грушевського» із двору, 2018 рік
Вигляд на «будинок з балконом Грушевського» (закритий будівельним банером) із дзвіниці Софії Київської. Київ, червень 2018 року
_________________________________
Мала Житомирська, 14 а, б. У цих руїнах конає пам’ять про видатного художника Олександра Мурашка (1875–1919). На початку ХХ століття це прізвище знала вся культурна Європа. Гучний успіх супроводжував виставки Мурашка у Венеції, Відні, Берліні, Мюнхені, Кельні, Амстердамі…
Мистецтвознавець Федір Ернст називав його «першим і справжнім європейцем в українському мистецтві ХХ століття». Сьогодні роботи Мурашка є окрасою найіменитіших мистецьких колекцій Амстердама, Нью-Йорка, Берліна. Будапешта і Женеви. А рештки його будинку у Києві – ганебним видовищем у центрі столиці.
Будинок художника Олександра Мурашка (1875–1919). Київ, вулиця Мала Житомирська 14 а, б. Червень 2018 року
Табличка на будівлі, де жив художник Олександр Мурашко, з написом «Пам'ятка архітектури та історії». Київ, 27 грудня 2017 року
_________________________________
Ярославів Вал, 15 б. 130 років тому в цьому будинку народився киянин, якого знає весь світ. Інженерний геній ХХ століття, Містер Гелікоптер, Людина, що поєднала континенти – Ігор Сікорський.
За своє життя конструктор створив понад 40 основних типів літаків і 20 основних типів гелікоптерів. Серед останніх – знаменита модель S-92, якою донині користуються президенти США.
Сьогодні вертольоти Ігоря Сікорського обслуговують як військову так і цивільну авіацію більш ніж у 50 країнах світу. Але перший гелікоптер в історії людства конструктор створив на подвір’ї своєї київської садиби. Ось тут:
Садиба Ігоря Сікорського і двір, де авіаконструктор створив перший в історії людства вертоліт (Ярославів Вал, 15). Київ, 19 вересня 2017 року
_________________________________
Будинок на Грушевського, 4 б – один з останніх камінних свідків архітектури Києва кінця 19-го століття. На його місці планують встромити 160-метровий хмарочос.
Історична будівля 19-го століття на вулиці Грушевського, 4Б, в Києві, 29 березня 2016 року
Але на захист пам’ятки згуртувалася група ентузіастів. Вони виступили з ідеєю створення в історичній будові громадсько-культурного центру. І провели у кам’яниці низку видовищних мистецьких подій. Громадські активісти вийшли на рівень міжнародної співпраці з Goethe-Institut та арт-центром Тахелес у Берліні і підготували чудовий проект перетворення архітектурної пам’ятки на мистецький центр. Але черговий підпал поставив хрест на цій прекрасній ідеї.
Результати пожежі на горищі будівлі 19-го століття на вулиці Грушевського, 4Б, в Києві
_________________________________
Отже, невдовзі на місці цих історичних руїн можуть забовваніти висотки на тисячі нових офісно-житлових площ. Вони зроблять українську столицю ще більше захаращеною, непрохідною та непроїзною.
Руїни історичних пам’яток у центрі Києва
Пане Кличко, п’ять років тому Ви публічно оголосили що «повинні зробити все, щоб зберегти Київ таким, яким він був раніше, зберегти для нащадків». Але сьогодні, споглядаючи завали руїн в історичному центрі, ми не можемо збагнути – а що, власне, Ви мали на увазі?
Ірина Костенко – журналіст
Микола Марусик – активіст МГО «Мистецька Платформа»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
_________________________________
Інші матеріали з циклу «ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ»:
Княжа Україна-Русь і церква Спаса на Берестові. В історії храму замовчують найголовніше
Київ горщиків і черепків. «Русский мир» та особливості екскурсії в Музеї історії Києва
Музей літератури України і національний зміст держави. Як їх поєднати?
Полтавська битва та українська історія. Вирішальне слово за Мінкультом
Тест на державність: Музей рідкісної книги у Ніжині подає приклад іншим
Керівництво КНУ і Голодомор: університет й досі вшановує організатора геноциду 1932–1933 років
Українська мова і церква: Нестор Літописець – перший історик України-Руси
Декомунізація монумента «Батьківщина-Мати». Хто повинен захищати Київ?
Музей «Поле Полтавської битви». Чому влада України не реагує на загрозу державній безпеці?
Ярослав Мудрий, косоворотка і музейники Софії Київської. Хто тримає цей союз?
Конституція України і музейники: звідки взялися у Софії Київській однодумці Володимира Путіна?
Чи свідчить архітектурна спадщина Києва про «європейськість» мера Кличка і міністра культури Нищука
Вкрадена українська святиня й досі у Москві. Богородиця Володимирська чи Вишгородська?
Що замовчують екскурсоводи у Києво-Печерській лаврі (до 300-ліття великої лаврської пожежі)
Провінційні комплекси Львівської національної галереї мистецтв імені Возницького
Політика Кремля і вища освіта України. Як роз’єднати цей союз?
Московські холопи і музейна справа України
Українська мова і подвійна мораль у КПІ імені Сікорського
Як вилучити малоросійський канон з українського простору НХМУ
Малоросійські штампи Національного художнього музею України
Києво-Печерська лавра. Кому служать лаврські музейники?
Київські князі розмовляли українською. Музейники це замовчують