Виступ у Росії шоумена Галкіна про Україну і російське ТБ – сміливість чи комерція?

«І нам розповідають про Україну. Нам увесь час розповідають про Україну. Мене вже так це дістало! Я ж не в Україні живу, що ви нам постійно про неї розповідаєте?! Ви нам про нас розкажіть – як от у нас усе налагодилося, і лишилося тільки от українцям допомогти» – це цитата з виступу відомого російського гумориста-пародиста Максима Галкіна на концерті в Новосибірську.

На відео з того виступу, який відбувся понад місяць тому, соцмережі звернули увагу лише цими днями, хоча на ютубі це аматорське відео з недостатньо доброю якістю з’явилося одразу після концерту. Тепер уже понад півмільйона людей подивилися цей монолог, у якому Галкін обурюється, що «все про Україну та про Україну», що Володимирові Путіну, який «подумки Марс завойовує», «нудно» з росіянами, у яких «пенсії не ті», і що на російське телебачення «повернулися радянські часи в гіршому сенсі слова».

В Україні серед коментарів у соцмережах можна прочитати багато позитивних відгуків: мовляв, «це знак, що з’явилася нова російська опозиція», тож, «може, незабаром і режим Путіна впаде», і телебачення російське «перестане лити бруд» на своїх сусідів. Як же сприймати цей виступ, у якому кілька разів згадується Україна?

Радіо Свобода звернулося до двох українських експертів, які вже не один рік уважно вивчають обсяги інформаційного впливу російського телебачення, гібридної війни і тієї небезпеки, яку несуть зі собою ефіри тамтешніх телеканалів, із проханням прокоментувати цей виступ і реакції на нього.

Політичний експерт Євген Магда

Євген Магда, автор книжок «Гібридна агресія Росії. Уроки для Європи» та «Ігри відображень. Якою бачить Україну світ», звертає увагу на те, що «виступ пана Галкіна відбувався у Новосибірську ще в жовтні, але розкручувати його почали саме зараз». Політолог не виключає, що це «комерційний елемент, пов’язаний із якимись контентами», що це прагнення просто нагадати про себе «або все ж таки намагання сказати, що це легка фронда щодо Путіна».

«Ну, покритикувати російське телебачення з екрана концертного залу за Уралом – знаєте, це не подвиг, це нагадує ще старий анекдот про те, як радянський громадянин каже: «Я теж можу вийти на Красну площу і сказати, що Рейган – дурень», – каже Євген Магда.

«Це навіть не пародія Галкіна на Зеленського, бо у Зеленського було системне охоплення, дуже висока впізнаваність і дуже масштабне поширення. А от якщо Галкін почне вести схожу сатиричну передачу, скажімо, на «НТВ» чи на «Першому каналі» (російські державні чи контрольовані державою телеканали – ред.) – от тоді про щось можна таке говорити, про якісь там українські сценарії чи щось таке», – вважає експерт.

Волонтер, учасник «Руху опору капітуляції» Мирослав Гай акцентує увагу на тому, що у виступі Галкіна «дуже мало йдеться про агресію Росії в Україні – взагалі нічого про це не йдеться». Те, що «ми все про Україну та про Україну», – це, на думку Мирослава Гая, «в тому ключі, що Україна і новини українські в Російській Федерації на російських федеральних каналах є основною темою випусків, але, знову ж таки вони, подаються в ключі «громадянська війна в Україні»; не окупація Криму, а «всекримський референдум»; не російська агресія, не вбивства українців, не злочини проти людяності, а «гуманітарні конвої» і «нас там нєт». Тобто, за словами Гая, «риторика Галкіна м’яка, вона не порушує гострих питань, просто висміює якісь смішні боки російської влади і її пропаганди».

Мирослав Гай

«Але, – каже Мирослав Гай, – навіть людина, яка перебуває під впливом пропаганди Росії, її федеральних каналів, – вона ж бачить, що новини про проблеми російської економіки і життя російських громадян займають набагато менше місця в новинах, ніж Україна. І це настільки перекручено і гіперболізовано, збільшено, спотворено, що так чи інакше будь-який гуморист змушений брати це в свою концертну програму, тому що ці факти неможливо обійти».

Чому так реагують?

Чому ж на цей номер російського пародиста Максима Галкіна так охоче реагують в Україні? Чому у соцмережах це сприйняли як критику Росії і Путіна? Чому в цьому побачили навіть знак, що в Росії з’являється нова опозиція, нові люди?

«Я думаю, що це наївність українців, їхні бажання, щоб війна припинилась, мрія про це, – каже Мирослав Гай, – але ми всі розуміємо, що війна може закінчитися, тільки якщо закінчиться Росія або буде зміна влади Російської Федерації, разом із владою буде зміна політичного курсу, тобто зміна режиму, і відповідно ми всі ще з 2014 року, коли падали ціни на нафту, коли були масові протести в Росії, сподівалися і вірили, що це може принести якісь зміни в Росії і зупинить війну в Україні. Цього не сталося. Війна триває. У нас кожного дня загиблі. І ми досі іноді наївно вбачаємо в якихось окремих виступах російської ліберальної публіки сподівання і надії на те, що в них відбуваються якісь політичні зміни – зміни режиму або якісь революції, якісь зміни настроїв. Це не так».

Євген Магда наводить приклад про Білорусь: «Там почали показувати на державному телебаченні серіал «Слуга народу». Причому всі три сезони покажуть! При тому, що в неділю в Білорусі пройдуть парламентські вибори. Але це не означає, що це вплине на результат парламентських виборів. Це означає, що Лукашенко створює певний фон для визнання їх більш демократичними, ніж це б могли визнати. Тобто для того, щоб змінювати ситуацію, потрібні і історичні обставини, і рушійні сили».

А станом на сьогодні, на його думку, в Росії з цим суттєві проблеми: «Ми бачимо, що дух «Болотної» вивітрився, а цього року російські спецпризначенці і репресивний апарат діяли, навпаки, підкреслено гостро, намагаючись зруйнувати всі можливості для опору – навіть мінімального».

Реакції провідних пропагандистських каналів Росії

На критичні заяви Максима Галкіна щодо російських федеральних каналів відреагували і тамтешні телевізійні «аси» , але доволі толерантно.

Ведучий телепрограми «Время покажет» на «Першому» російському каналі Артем Шейнін, про якого безпосередньо у своєму монолозі згадав Галкін, відреагував так: «Якщо Максим Галкін продовжить далі у цьому дусі і піде в політику, я на нього із задоволенням чекаю у себе в програмі. Мені передали, що в нього ще одне страждання: окрім цензури, він страждає від того, що йому «народного» (звання «народного артиста» – ред.) не дали. Може, вже дати йому «народного»? Бо, може, вже тоді він заспокоїться трохи. Як на мене, він зробив не зовсім правильний висновок із прикладу Зеленського: починає коментувати те, на чому не дуже розуміється».

А ось як відреагував ведучий телепрограм на каналі «Росія-1» Володимир Соловйов, член російської прокремлівської політичної партії «Єдина Росія» (він також знаний своїми антиукраїнськими висловами та пропагандою і відомий за прізвиськом «рупор Кремля»): «Я не маю ані найменшого уявлення, про що говорить чудовий актор і телеведучий Максим Галкін. Ми з ним працюємо на різних каналах, у нас навіть близько жодних проявів цензури немає, як це і прописано чинним російським законодавством. Максим веде кілька програм, якщо я вірно розумію, на чудовому каналі, тому ніщо не перешкоджає Максимові зробити все, що він вважає за потрібне, щоб телебачення відповідало – принаймні, у його програмах, – його уявленню про прекрасне. У часи Радянського Союзу і близько не було можливості проводити ті формати, які проводжу, наприклад, я – де люди із різними точками зору із різних країн висловлюють абсолютно вільно свої погляди. Якщо хтось щось заявляє – це їхнє абсолютне право. У нас же немає цензури!»

«Щеплення легкою формою опозиційності»

Політолог Євген Магда нагадує, що в Росії насправді достатньо чітка інформаційна вертикаль, і жодних проявів самодіяльності він там останнім часом не помічав. «У цьому сенсі дуже показовою є постать пана Венедіктова, головного редактора «Еха Москви» (радіостанція в Москві, що має репутацію м’яко опозиційної до влади, хоча належить підконтрольній державі структурі – ред.), який на ділі виявляється достатньо ручним і зручним для Кремля», – каже Магда.

Він зазначає, що в Росії «дуже потужний імперський дискурс, тобто всі популярні російські політики на сьогоднішній момент мають достатньо потужний імперський компонент своєї ідеології». Тому очікувати на якісь зміни, за його словами, не варто. «Виступ Галкіна – це радше комерційна ініціатива, а з меншим ступенем імовірності – це своєрідне щеплення такою легкою формою опозиційності, яка створює клапан для виходу незадоволення і дозволяє продемонструвати окрему демократичність російської влади», – вважає Магда.

А Мирослав Гай у коментарі для Радіо Свобода резюмує: «Більшість росіян підтримують дії російської влади в Україні, в Криму. Більш ніж 60–70 відсотків росіян підтримують анексію Криму і ніколи не зголосяться на повернення Криму в Україну, і тому відповідно [ці реакції соцмереж на виступ Максима Галкіна] це просто коли в повній темряві з’являється якийсь промінчик, блиск манливий, він для людини, яка потерпає від агресії, тьми, здається надією і сподіванням на щось краще. Але це, на жаль, не так».