(Рубрика «Точка зору»)
Субвенції на соціально-економічний розвиток таки з’явилися в проєкті держбюджету на 2020 рік, який невдовзі розглядатиме парламент у другому читанні. Їхній обсяг складатиме 2 мільярди гривень. Хоча в проєкті бюджету, який був ухвалений Верховною Радою у першому читанні, коштів на субвенції соціально-економічного розвитку не було.
Про це стало відомо під час засідання Кабінету міністрів, яке відбулося 5 листопада, де прем’єр-міністр Олексій Гончарук презентував схвалений урядом проєкт Державного бюджету України на 2020 рік.
Прем’єр-міністр зазначив, що уряд повернув субвенції, бо на цьому наполягали народні депутати, які, на відміну від урядовців, вважають цей інструмент ефективним. Олексій Гончарук зазначив, що розмір субвенції буде значно меншим, ніж хотіли парламентарі й додав, що це рішення – це нормальний, розумний компроміс із парламентом.
Чому депутати так хотіли повернути субвенції?
Відповідь дуже проста, щоб піаритися у своїх округах, що їм вдалося залучити кошти на встановлення дитячих майданчиків, придбання принтерів чи сценічних костюмів тощо та у підсумку знову переобратися до парламенту.
Мабуть, ви запитаєте, що невже за кошти на соціально-економічний розвиток купують принтери та сценічні костюми та встановлюють дитячі майданчики?
Ще і як купують, і урочисто передають бюджетним установам за участі депутата чи від його імені. Так, у період з червня 2018 року по липень 2019 року спостерігачі «Опори» зафіксували 2 724 випадки піару на бюджетних ресурсах з боку 147 парламентарів, які були обрані в мажоритарних округах, і 27 – за партійними списками.
Наприклад, у 2017 році в окрузі Тараса Батенка (Львівська область) було встановлено 119 майданчиків загальною вартістю 6,6 мільйона гривень. Депутат або члени його команди були присутні на відкриттях цих майданчиків. Події активно висвітлювалися у ЗМІ. На цих заходах не забували дякувати депутату за залучені кошти.
Часто депутати навіть забували говорити, що це придбано за бюджетні кошти. Вони кажуть, що це придбано за їхні гроші. Ще часом трапляються випадки, коли кошти субвенції розігруються як призовий фонд на спортивних змаганнях.
Наприклад, у листопаді 2018 року за ініціативи народного депутата Олександра Горбунова у місті Кропивницький відбувся спортивний турнір «Спортивне місто – здорова нація». Участь у змаганнях брали команди зі шкіл міста. Команда, яка зайняла І місце, отримала 200 тисяч гривень, ІІ – 100 тисяч, ІІІ – 50 тисяч, IV – 20 тисяч, решта учасників – по 10 тисяч. Призовий фонд виплачувався за рахунок субвенції з Державного бюджету України.
Чому існуюча система розподілу субвенцій неприпустима?
Тут все дуже просто.
Використання субвенцій та інших бюджетних коштів у агітаційних цілях є нічим іншим, як одним з проявів бюджетного адміністративного ресурсу.
Субвенції розподіляються непрозоро та нерівномірно. Округи депутатів, які лояльні до уряду, отримують значно більше коштів, ніж округи опозиційних депутатів.
А це, у свою чергу, допомагає уряду знаходити голоси мажоритарників за підтримку тих рішень чи політичного курсу, що реалізує уряд.
Післясмак
Він неприємний з двох простих причин.
По-перше
Нещодавно «Опора» направила лист до Кабміну та Мінфіну з пропозицією зустрітися та спільно напрацювати прозорі механізми розподілу державних субвенцій на 2020 рік. На що з Мінфіну нам відповіли, що проєктом бюджету на 2020 рік субвенції на соцеконом не передбачені. Проте у цей же час від депутатів до Мінфіну надходили пропозиції щодо розподілу коштів на їхні виборчі округи.
Тобто у Мінфіні знали, що субвенції з’являться в проєкті бюджету до другого читання, але не захотіли напрацювати прозорі механізми розподілу їх. Це значить, що існуючий непрозорий розподіл субвенцій цілком влаштовує Мінфін.
До-друге
Новий уряд позиціонує себе як уряд реформаторів. Тому логічно, що були очікування, що він зможе, незважаючи на політичний тиск з боку депутатів, відмовитися від тих інструментів, які були започатковані ще урядом Азарова.
Ну, ніби ж уряд технократів.
Анатолій Бондарчук – аналітик Громадянської мережі «Опора»
(Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода)