Нова українська владна команда не залишає ідею розмістити на Донбасі миротворчу місію. Але і досі є відкритими питання – яким буде її формат і які країни можуть надати свій контингент. Під час недавньої зустрічі президента України Володимира Зеленського та президента Білорусі Олександра Лукашенка проблему якраз обговорювали, за даними ЗМІ, які писали про цю розмову, і Мінськ запропонував, аби підрозділи «блакитних шоломів» на Донбасі були сформовані з білорусів. От тільки чи здатен Лукашенко проводити політику, що є незалежною від Москви? Наскільки самостійним є це рішення? Чи воно – все ж частина «російського плану»? І як сприймати спроби Білорусі зблизитися зі Сполученими Штатами? Кореспондент Української служби Радіо Свобода обговорив це з американським дипломатом, який працював і у Києві, і у Мінську і особисто знайомий із Лукашенком – Джорджем Кролом. У двохтисячних він був послом США у Білорусі, наприкінці дев'яностих – очолював офіс Держдепартаменту США з питань Росії, тож знає про все достеменно.
– Почнімо із відносин Мінська і Вашингтона, щоб краще зрозуміти контекст «українських пропозицій» Лукашенка. Зараз враження, що після довгого періоду конфлікту він намагається помиритися зі Сполученими Штатами. Це щиро чи політична гра?
Джордж Крол
– Відносини між США та Білоруссю були непростими із самого початку – з моменту отримання країною незалежності і з того часу, як президент Лукашенко очолив країну. І весь час були спроби і з боку Сполучених Штатів, і з боку Білорусі покращити відносини. Але завжди були питання щодо прав людини, вільних виборів... Все те, що заважало домовитися. І зараз я бачу спробу президента Лукашенка вчергове вибудувати кращі відносини із Європейським союзом та Америкою, щоб мати певний простір для маневру, коли має справу з іншим своїм сусідом, Російською Федерацією.
– Багато хто вважає, що рух Білорусі у напрямку США – це фактично рух від Росії...
Я не вірю, що рух у бік нормалізації відносин зі США або з ЄС має найменші наміри зашкодити відносинам із Москвою
– Все не зовсім так, як людям хотілося б бачити. Всі 25 років свого правління президент Білорусі дуже обережний в тому, як вибудовувати відносини зі своїм «великим сусідом» – Росією – і з іншими сусідами, і з тими ж Сполученими Штатами. І я не вірю, що, знаєте, рух у бік нормалізації відносин зі США або з ЄС є або виглядає, або хоча б має найменші наміри зашкодити відносинам, що важливі для Мінська, відносинам із Москвою. І хоча так іноді думають, але це дуже спрощений підхід. Білорусь тут виходить з реалій. Вони – у складній геополітичній ситуації, коли є той сусід, що є, а хороші відносини хотілося б мати з усіма. І не на шкоду ані тим, ані іншим. Як цей баланс витримати, як фактично зберегти себе – ось що намагаються прорахувати у Білорусі.
– Ми так детально це із вами обговорили з однією лише метою – зрозуміти, наскільки за цих умов білоруські пропозиції Україні можуть бути самостійними та щирими...
Білорусь завжди хотіла мати міцні дружні відносини з Україною
– Скажу вам так – Білорусь завжди хотіла мати міцні дружні відносини з Україною. Це ж – і економіка, і стосунки поміж людьми, які здавна виникли.
Тому президент Лукашенко і робить усвідомлені, але водночас обережні кроки назустріч Україні, щоб підтримати її незалежність і суверенітет, наскільки це можливо. Ось ви можете бачити позицію Білорусі щодо Криму, коли, наскільки я знаю, офіційно не визнана його анексія Російською Федерацією. І – що важливо для української влади – Білорусь утримується від цього кроку, попри певний тиск Росії, який, як я можу припустити, хоча і не знаю деталей, існує. І це при тому, що наслідком цієї політики для Мінська цілком може стати невдоволення їхнього сусіда, що дбає виключно про власні безпекові інтереси.
– Тобто Лукашенко здатен на зовнішньополітичні кроки, які розходяться із політикою Кремля?
– Ну якщо згадати їхню політику невизнання окупації Криму, їхню політику щодо збереження політичних і торговельних зв'язків з Україною і відкритість кордонів між двома країнами... Думаю, ключове для них – це робити щось без зайвого шуму. Так, щоб не дратувати когось іншого; щоб не виглядало, що їхні дії спеціально спрямовані проти інших інтересів (має на увазі інтересів Росії – ред.).
– Тоді пряме запитання: у випадку, коли Білорусь пропонує Україні своїх миротворців – це може бути виключно їхній план? Такий, до якого Москва не має стосунку? Оскільки бойовики так званих «ДНР», «ЛНР» цю пропозицію вже засудили, а вони, як ніхто, координують свої заяви із Москвою...
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Між Путіним і Зеленським. За кого Лукашенко «грає» на Донбасі?
Лукашенко – керівник, який говорить те, що в нього на думці. Його країна здатна вести власну зовнішню політику
– На мою думку, президент Лукашенко – керівник, який говорить те, що в нього на думці. Його країна здатна вести власну зовнішню політику. І не думаю, що вони шукатимуть (або він особисто шукатиме) схвалення цієї політики кимось ще. І якщо він говорить, що готовий запропонувати участь білоруських військових у миротворчій місії (а, наскільки я знаю, це він і пропонував кілька тижнів тому – розмістити миротворців на сході України), то це саме по собі є цінним.
А що стосується того – хочуть їх бачити чи ні бойовики з Луганська і Донецька... Ну, знаєте, якщо вони кажуть, що не хочуть – так це всього лише їхня думка. І не знаю – чи це обов’язково думка Російської Федерації з цього приводу.
І я в жодному разі не думаю, що президент Лукашенко так вже прямо в усьому шукає будь-якого «дозволу» на ту політику, яку він проводить. Простий приклад – він же приймав переговори, які призвели до укладання мінських домовленостей, якраз в Білорусі це було. І це важливий показник, чого він насправді хоче. Принаймні за його посередництва створили механізм (має на увазі Мінські домовленості – ред.), завдяки якому українська влада і влада Російської Федерації можуть вести діалог, щоб спробувати завершити цю жахливу трагедію на сході України.
– Тобто зближення позицій США та Білорусі (зокрема з українського питання) можливе і реальне?
– Будемо щирими. Коли хтось думає, що нормалізація білоруських відносин зі Сполученими Штатами якимось чином призведе до того, що офіційний Мінськ погіршить свої відносини з Російською Федерацією або спробує стати членом НАТО, так Білорусь на це ніколи навіть і не натякала! Це потрібно мати на увазі, коли зараз обговорюють: «Чи буде це зближення успішним?». Нормалізація відносин, призначення послів, відновлення діалогу на високому рівні між Мінськом і Вашингтоном – це цілком реальний крок у стосунках між двома країнами. Але це ж не перехід на бік США. Це просто крок до нормалізації, і його не слід сприймати як якийсь «геополітичний зсув» для Білорусі. За розвитком подій варто спостерігати, але це дуже малоймовірно. Я думаю, що в умовах, в яких живе Білорусь, за її геополітичних відносин, маючи такого сусіда.... Це просто відновлення діалогу (зі Сполученими Штатами – ред.) Можливість скасувати санкції, залучити інвестиції, бізнес. Але, я думаю, потрібно бути дуже обережним, перш ніж поспішати із якимись висновками щодо «великих геополітичних змін».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Втручання Росії щодо України змінило політику США стосовно Білорусі