Україна і Росія не готові до розведення, і жодна зі сторін не хоче цього – Тарас Чмут

Гості програми «Ваша Свобода»: учасник бойових дій на Донбасі Мирослав Гай; військовий експерт Вадим Хомаха; Тарас Чмут, військовий експерт, учасник бойовий дій на Донбасі

Сьогодні День захисника України. Останнім часом це свято відзначають на Покрову. І це збігається з Днем українського козацтва. Саме нинішнього року це свято відзначають на тлі спроб розведення на Донбасі, схвалення так званої «формули Шайнмаєра» і очікування зустрічі у «нормандському форматі» для врегулювання на Донбасі.

Ваша Свобода | Війна з Росією - як захищається Україна?

Олександр Лащенко: Шостий рік, вже чималий термін триває російська агресія. Жодних ознак, незважаючи на всі заяви Путіна, на всі «реверанси» так звані, твердження про готовність до нібито компромісів, гинуть українські воїни, тривають обстріли... Як Україна дає відсіч?

Мирослав Гай: По-перше, кількість обстрілів виросла десь в 4-5 разів порівняно з [часом] до оголошення перемир’я Зеленським. До президентських виборів вона була в районі 5 обстрілів на добу. За обстріл рахується 20 хвилин роботи будь-якою зброєю – від стрілецької до крупного калібру. І збільшилася частка використання саме крупної артилерії, крупних калібрів. Крім того, ми помічаємо, що відбуваються певні рухи російських військ. Вони 20 кілометрів від кордону знову зосереджують свої війська, що насправді є дуже поганою ознакою.

Це дуже наївно, знаючи особливо історію російських військ, зокрема в [Південній] Осетії, Абхазії, Чечні, розраховувати, що будь-які мирні домовленості з Росією допоможуть. Вже були такі «формули Штайнмаєра» у 2008 році. Сам Штайнмаєр розробляв «мирний план» врегулювання для Росії і Грузії. 20% грузинської території окуповано! Зараз в Україні це абсолютно повторюється.

Мінські домовленості були мертві. Але треба розуміти, що це просто був хитрий, витончений, достатньо дипломатичний хід зупинити наступ, узяти паузу, змусити Росію вступити в перемовини і займатися дипломатичною еквілібристикою, коли не виконуємо жодного пункту домовленостей без того, щоб Росія не виконала свою частину, при цьому об’єднуємо всю світову спільноту довкола санкцій. У чому хитрість Мінських домовленостей – їх ніхто не виконував. Але Україна була у виграші, бо наша армія слабкіша за другу армію світу з ядерним потенціалом.

Мирослав Гай

Був проголосований закон про «особливий статус», але він технічно не вступив в дію через те, що не була виконана умова виведення військ і контроль над кордоном Україною. «Формула Штайнмаєра» – це послідовність, алгоритм виконання Мінських домовленостей. (Зеленському – ред.) у жодному разі не треба нехтувати українськими національними інтересами і не виконувати жодної політичної частини Мінських домовленостей без виведення військ Російської Федерації.

Відведення військ – це не розведення, те, що нам намагаються нав’язати, а це «розведення» українського народу. Не можна говорити про розведення, якщо відводить тільки одна сторона. Вони мають, але не відводять. Поки що бачимо, що вони тільки укріплюють. Для тих калібрів, які використовують російські війська, кілометр, два і п’ять – це не дистанція. Ми погіршуємо свої умови. І, найголовніше, що міста, які залишаються в «сірій» зоні, там неможливо організувати безпеку. Сили Нацгвардії не в змозі вирішити безпекові питання в «сірій» зоні, якщо ведеться війна між арміями. Жодна країна світу не змогла б забезпечити, ані США з їхнім рівнем безпеки, з їхнім рівнем поліції. У нас щодня в середньому 27 обстрілів, доходило до 40-а. Вони не змогли забезпечити навіть одну добу без жодного обстрілу, а кажуть, що гарантують в «сірій» зоні безпеку. Це брехня або маніпуляція, або якийсь злочинний план!

Усі збройні конфлікти, які ведуться зараз і велися за останні роки, ніде в міжнародних документах не значаться, як війна. Використовується саме слово «агресія». Вона є синонімом «війни». Це стосується не тільки України, а ситуації в Сирії, Іраку, всюди. Якщо опиратися на міжнародне законодавство, у нас визнана агресія Росії, що є синонімом «війни», і визнана окупація територій.

(Повна версія програми)

При Порошенку було відвойовано дві третини окупованих територій, у нас помінялася армія. Наші підрозділи зараз стоять набагато далі, ніж те, що нам зараз пропонують відвести війська. Відбулася консолідація міжнародної спільноти довкола санкцій, ми почали отримувати безпрецедентну військову допомогу з боку США і Європи... Шість років агресії. Вона буде продовжуватися. І Зеленський нам бреше зараз про мир. Тому що мир з Росією можливий тільки на умовах розвалу України як держави.

Вадим Хомаха: Як на мене, розведення – це «розведення кошенят». У разі відведення військ від лінії фронту, у цю зону попадуть Авдіївка, Піски, Мар’їнка, наприклад, вся Станиця Луганська, Гранітне, Широкине, Березове, Новотроїцьке. У цю «сіру» зону може в будь-який момент зайти ДРГ (диверсійно-розвідувальна група – ред.), встановити мінне загородження і... до побачення!

У Мінських угодах чітко зафіксовано, що Україна отримає контроль над кордоном тільки після того, як вводиться в дію «особливий статус», тимчасово, а стає чинним в момент початку виборів. І там написано «починає отримувати». І чи вона взагалі отримає доступ до кордону? І що поєднує зараз президента Зеленського з президентом Порошенком? Це Кучма. Саме він підписав перші і другі Мінські домовленості, саме він направив листа на адресу представника ОБСЄ. Але це фактично згода, тому що він має мандат. «Формула Шайнмаєра» з самого початку була саме для того, щоб примусити Україну виконати дослівно, до пунктика Мінські домовленості.

Вадим Хомаха

Зеленському треба визнати, що Мінські домовленості не діють і діяти строго, у відповідності до закону про оборону, відкрити його хоча б один раз і прочитати, і Конституцію. У мене перед очима стоять два приклади – Хорватії й Ізраїлю. Порошенко заспокоїв націю, він загасив спротив. Саме у цьому його роль за цих 5,5 років. Що робити далі? Готуватися до війни. Зеленський говорить, що треба миру на Донбасі. Війна має два варіанти закінчення – поразка і перемога. «Нічиєю» війна закінчитися не може за визначенням. Якщо це закінчення війни, то ми або перемагаємо, або визнаємо свою поразку.

– Пане Чмут, що зараз відбувається на Донбасі у плані розведення і так далі?

Тарас Чмут: Ті процеси, які зараз відбуваються, неоднозначні. Але потрібно визначати, що військовий конфлікт у тому форматі, в якому він був останні роки, не має перспектив на вирішення. Повзучий наступ з боку України на 500 метрів, 300 метрів, 200 метрів не приводить до вирішення проблеми з тим, що в нас значна частина території лишається окупованою. Президент має якесь бачення, яке хоче реалізувати. Чи буде воно успішним – я не впевнений.

Жодна зі сторін не готова до цього (розведення – ред.) і жодна зі сторін не хоче цього. Але при цьому ми домовляємося, що це робитимемо. ЗСУ не мають бажання і наміру покидати ті позиції, які вони роками викопували, вигризали і відвойовували. Зрозуміло, що армія виконає той наказ, який вона отримає.

Тарас Чмут

Україна захищається в міру можливого. У 2014 році була більш критична ситуація, ніж у подальші роки. І Україна достойно витримала той удар. Хоча ми могли втратити значно більше і територій, і громадян. Але ми сформували лінію оборони і почали повільний наступ. Але це не веде до вирішення конфлікту. І в нас ще є окупований Крим і Севастополь, про які зараз взагалі майже ніхто не говорить, і це питання не підіймається.