«Збір доказів російської присутності на Донбасі має стати підґрунтям для отримання матеріальних компенсацій за фактом російської агресії», –наголошує в газеті «День» головний редактор порталу «Інформаційний спротив» Юрій Карін. Він інформує, що станом на квітень 2019 року в збройній агресії Росії проти України на Донбасі доведено брали участь понад 2000 кадрових російських військовослужбовців. Їхні «відрядження» в Україну лише обов’язковий етап, без якого не відбудеться кар’єрного зростання. Експерт зазначає, що Кремль культивує міф, що «населення Донбасу взяло свою долю в свої власні руки», і все це стало наслідком реакції на зміну влади в Києві під час Революції гідності. Росія хоче таким чином не лише дистанціюватися від своїх маріонеток «ДНР» та «ЛНР», а ще й намагається наділити їх міжнародною правосуб’єктністю. В Україні низка політиків та бізнесменів озвучують ці наративи. Тому їхню публічну позицію можна назвати пособницькою щодо росіян, принаймні на рівні риторики. Чи можна їх назвати внутрішніми ворогами? Карін вважає, що ті політичні сили та постаті, які просувають російські меседжі та ідеї відповідно, підтримують план нищення державності в Україні. Тому вони є беззаперечними внутрішніми ворогами, нарівні з корупціонерами, що грабують українців та руйнують боєздатність ЗСУ.
Відмінність новообраної Верховної Ради полягає в тому, що вона строката та невиразна, констатує газета «День». Щодо правлячої більшості, то, як зазначає авторка статті Лариса Волошина, немає жодних причин, щоб люди, не поєднані спільними переконаннями, стали справжньою новаторською політичною силою. Заради чого їм консолідуватися? Заради яких ідей? Зняти депутатську недоторканність та запровадити в країні референдуми в смартфоні не є втіленням прекрасної мрії. Єдиної високої мети, заради якої ці люди могли б поєднатися з президентом та колегами-депутатами, в представників більшості немає, переконана дописувачка. Шкурні інтереси та бажання самозбереження іноді штовхають людей безпринципних на правильні цивілізаційні кроки. Але без наявності носіїв чітких цінностей, навіть попри історичність моменту, пристосуванці здатні змарнувати шанс. Найбільша проблема полягає в тому, що українці не знають, чим і заради чого нові народні обранці будуть ладні пожертвувати. Вони й самі цього не знають. Сьогодні здатність влади відповідати на історичні виклики лишається критично невизначеною. А це значить, що можливо все. Майбутнє в такі періоди визначає не кількісна більшість, а якісна меншість. В умовах суцільної невизначеності має з’явитися справжнє громадянське суспільство. Чи будуть коаліціанти незалежними від президента та його бажань? Чи буде президент залежним? Чи збирається він зважати на інтереси держави? Що для нього держава і чи не плутає він її з власною іграшкою? Не це сьогодні важливо, переконана авторка. Питання в тому, чи зможуть активні українці нарешті знайти порозуміння та створити широкий суб’єктний рух, як противагу невиразній монобільшості. Важливо, щоб було кому підхопити країну, коли всі навколо кинуться рятувати власні шкури. На цьому наголошується в статті «Як захистити державність».
Реванш по всіх напрямках: уже й правоохоронці відверто політично переслідують проукраїнських керівників попередніх років, стверджує газета «Україна молода». Видання пише, що останнім часом фігурантами кримінальних проваджень тих чи інших правоохоронних органів стають колишні і нинішні політики-патріоти, які послідовно відстоюють українські інтереси, як у самій Україні, на противагу так званій «п’ятій колоні», так і на міжнародній арені. Серед найрезонансніших – справа про так зване недостовірне декларування щодо міністра інфраструктури України Володимира Омеляна, якому прокурори САП вже навіть зачитали обвинувальний акт. І хоча у САП відкидають політичний складник, Омелян висловив переконання, що кримінальним провадженням щодо нього керівництво НАБУ бажає продемонструвати результати своєї роботи. На завершення каденції отримає подібний «сюрприз» і спікер Ради Андрій Парубій. Адже на початку серпня Шевченківський районний суд міста Києва зобов’язав Державне бюро розслідувань зареєструвати кримінальне провадження щодо можливого втручання голови Верховної Ради у виборчий процес. Але найбільше відзначилася Генпрокуратура, яка ще на початку літа висунула третьому президенту України Віктору Ющенку підозру в розтраті майна у рамках справи про резиденцію «Межигір’я», яка була виведена з державної власності у 2007 році. Хоча, за словами адвокатів Ющенка, цією сфабрикованою справою керівництво Управління спеціальних розслідувань ГПУ на чолі з Сергієм Горбатюком намагається «заглушити» власні провали в розслідуванні низки злочинів режиму Януковича. Конкретніше йдеться в матеріалі «Доказів не вистачає».