(Рубрика «Точка зору»)
Особиста готовність американського президента Дональда Трампа до зустрічі зі своїм українським колегою – поза всяким сумнівом, велике досягнення нового керівництва країни. До цієї заяви Трампа обговорювалися різні проміжні формати зустрічі американського та українського президентів.
Говорили про зустріч у Варшаві, де обидва лідери будуть брати участь в заходах, присвячених 80-й річниці початку Другої світової війни. Обговорювалася можливість зустрічі Трампа і Зеленського на сесії Генеральної асамблеї ООН в Нью-Йорку.
Однак ми прекрасно розуміємо, що все це – не стільки самі переговори, скільки підготовка до переговорів. А справжні переговори президенти Сполучених Штатів проводять у Білому домі або в своїх заміських резиденціях. Саме тут обговорюються головні питання співпраці, готуються резонансні угоди і документи. Те, що Трамп запросив Зеленського саме до Білого дому, означає зацікавленість американського президента у вирішенні проблем, які пов'язані з Україною.
ФОТО
Український офіцер оглядає ракету УР-100Н перед її демонтажем. Дніпро, 26 лютого 1999 року. Ракету було знищено в рамках відмови України від ядерної зброї, що було обумовлено Будапештським меморандумом, підписаним у 1994 році. Згідно із цим Меморандумом США, Росія і Велика Британія зобов'язалися поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України
Однак тепер варто задуматися не тільки про підготовку візиту, але і про його зміст. Трамп, коли коментував свою майбутню зустріч із Зеленським, висловив припущення, що український президент зможе укласти угоду з Володимиром Путіним. Однак поки що не вимальовуються навіть контури такої угоди.
Більш того, ситуація в конфлікті між Росією та Україною продовжує загострюватися, а президент Путін не відступає від своїх класичних вимог до українського колеги. Він вимагає від Володимира Зеленського того ж, чого вимагав від Петра Порошенка – надання особливого статусу окупованим районам Донбасу, прямих переговорів Києва з маріонетковою «владою» ОРДЛО і фактичної відмови Збройних сил України від захисту країни. При цьому сам Володимир Зеленський у своєму останньому діалозі з Володимиром Путіним поставив під сумнів можливість фіксування особливого статусу окупованого Донбасу в Конституції – що з міркувань Кремля дезавуює Мінські угоди і ще більшою мірою ускладнює розмови президентів.
І це те, що повинні зрозуміти друзі України. Угода Зеленського і Путіна може з'явитися тільки як результат відмови російського президента від мови ультиматумів, від окупації частини Донбасу і від анексії Криму. У будь-якому іншому випадку Росія і Україна будуть залишатися ворожими країнами і їхня взаємна відчуженість буде тільки посилюватися. Звичайно, можуть сказати, що є й інший шлях вирішення проблеми – капітуляція президента Зеленського перед Кремлем. Але готовність до такої капітуляції не виявляє сам Зеленський. Вона буде означати різке зменшення впливу Сполучених Штатів у Європі, зокрема, в їхніх відносинах із країнами Центральної Європи – а в цьому не може бути зацікавлений сам президент Трамп. І до того ж навіть теоретична готовність виконати ультиматум Кремля призведе до різкої дестабілізації в самій Україні, можливо навіть до громадянського конфлікту з непередбачуваними наслідками для всього регіону. Це буде справжній крах Центральної та Східної Європи.
Акція біля посольства США в Україні. Київ, 21 січня 2017 року
Важливо, щоб президент Дональд Трамп залишався союзником для Володимира Зеленського саме в пошуку шляхів такого врегулювання кризи в українсько-російських відносинах, які б не послабили, а посилили Україну. І це саме те, що повинен пояснити своєму американському колезі Володимир Зеленський.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода