«Ми зараз матимемо слабкого президента і слабкий парламент» – історик Ярослав Грицак

Львівщина стала єдиним регіоном України, де перемогу здобула, за даними ЦВК на цей момент, партія «Голос» (23,12%), «Слуга народу» поступається – 21,99%, «Європейська солідарність» – 19, 96%. «Самопоміч», лідером якої донедавна був міський голова Львова – аж на восьмій позиції з 2,86% голосів. Якщо на останніх президентських виборах лише Львівська область, з-поміж усіх регіонів, підтримала Петра Порошенка, то на цих позачергових парламентських виборах на Львівщину також поширився бренд на «нові обличчя», наголошують експерти. Регіон «позеленів».

На 8 із 12 округів Львівської області, за попередніми даними, найбільший відсоток голосів виборців здобула президентська партія «Слуга народу». Лише Львів – єдине місто, де на трьох округах перша позиція у партії «Голос» і на одному найбільшу кількість голосів отримала «Європейська солідарність». Якби не голоси львів’ян, то партія Святослава Вакарчука не потрапила б у парламент, наголошує представник Громадянської мережі «Опора» Тарас Радь.

«Голос» зайняв ту нішу, яку не встигла освоїти «Слуга народу».Тобто, у них відтягнув голоси. Тільки Львів – єдиний, де не позеленіло, все решта в області «зелене». Це тому, що суспільство втомилось від затяжного, більш аніж піврічного виборчого марафону. Намагання відмовитись від всього старого стало вислідом перемоги «Слуги народу» і у Львівській області. Виборці у старих силах, зокрема в «ЄС», не побачили спроможності відстояти їхні інтереси, належно представити їх. А «Голос» вчасно цим скористався. Без голосів у Львові, нікуди б партія «Голос» не увійшла. Львівщина залишається для «Голосу» і дуже скромно для «ЄС» таким собі плацдармом. Партія «Слуга народу» забрала всіх, хто не знав, кого підтримати, але прийшов на дільницю»,– каже Тарас Радь.

На 12 мажоритарних округах, за попередніми даними, перемагають кандидати від різних політичних сил, а це нові і старі обличчя в політиці. Знову депутатський мандат отримують п’ятеро чинних народних депутатів, які балотувалися як самовисуванці – Ярослав Дубневич, Андрій Кіт, Тарас Батенко, Михайло Боднар і Микола Княжицький – від «ЄС».Троє представників партії «Голос», двоє кандидатів від «Слуги народу» і один від «Самопомочі» вперше обрані народними депутатами по мажоритарних округах Львівщини.

«Люди голосували за бренди, за цінності, які ті бренди ретраслюють. Я не впевнена, що виборці голосували за команду, що були добре обізнані з програмою партії. Очікування у виборців є, позицій, проголошених політиками, немає. У нас є широке поле для інтерпретації, коли кожен собі уявляє щось своє під тим, що сказав чи не сказав хтось із політиків. І цей конфлікт інтерпретацій, насправді, буде дуже серйозний. Мене, насправді, зачіпає те, що, з одного боку, є політичні партії, які існували доволі довгий час на території Львівщини і були у певний спосіб при владі, але не набрали відсотків. А це означає, що виборець не має іншого інструменту політичної відповідальності тільки, як перестати їм довіряти. Тобто, свою відповідальність виявити лише на виборах. Те, що «старі» не проходять, з’являється шанс для «нових» – це означає ,що ми зараз будемо переосмислювати поняття партій», – говорить політолог Оксана Дащаківська.

Явка виборців на позачергових виборах у Львівській області становила 53%, що для регіону досить низька. Однією з причин експерти називають політичний стрес, який отримали люди після президентської кампанії, що відчули розгубленість і не знали, яку партію чи політика підтримати. Виборці, йдучи на дільницю, говорили в опитуванні Радіо Свобода, що важко їм було зробити вибір, а чимало до останнього не знали навпроти якої партії чи кандидати поставити відмітку.

В Україні відбулася виборча революція

Львів, з огляду на результати голосування, виявився однією територією, яка мислить розсудливо, попри те, що люди хочуть змін, зауважив історик Ярослав Грицак. За його словами, поява молодих людей у парламенті пояснюється тим, що український виборець хоче швидких змін, але це не можливо, це справжній популізм.

Результати позачергових виборів в Україні загалом для Ярослава Грицака не стали шоком чи несподіванкою, а радше є очікуваними. Однак він не сподівався, що одна партія набере абсолютну більшість, тобто президентська.

«Україною пронісся ураган, який майже повністю знищив всіх старих партійних авторитетів. Залишив лише оті недобиті, які прорвались до парламенту. Це є ураган, який називають виборчою революцією, це може комусь не подобатись, бо надто різка зміна, але це є молодіжна революція, з огляду на склад депутатів. В Україні сталась молодіжна революція, лише не сподівались, що вона набере такого характеру, зеленого, умовно кажучи.

За великим рахунком це позитивна річ, тому що означає, що в країні відбувається зміна еліт, Україна на доброму шляху. А чим негативна? Ми маємо молодих людей, які зовсім не готові до влади – голий король із голою свитою. Передбачаю, що вони лише на зовні виглядатимуть сильними, але, на жаль, ми зараз матимемо слабкого президента і слабкий парламент, не в сенсі рейтингів, а в тому, що вміють і не вміють. А не вміють вони майже все, нічого не вміють», – наголосив професор Ярослав Грицак.

Робити прогнози щодо розвитку політичної ситуації в Україні історик не береться. Однак вважає, що на Україну чекає чергове випробовування, на цей раз владних інституцій, які можна або побудувати, або поламати.

«Якщо ми це випробовування вистоїмо, ці 5 років, то будемо дуже сильні. Якщо ж, навпаки, то навіть не хочу думати, що нас може чекати. А нас може чекати все на тому етапі – дуже велика турбулентність, майдан може бути або ні, але не виключаю кризу, тоді Зеленському і його партії, може, доведеться швидше піти і можуть бути дострокові вибори. Нічого передбачити не можу. Не маємо ніде такого прикладу. Не маю підстав ані для надмірного оптимізу, ані песимізму. Єдине , що я бачу, це знову будуть випробування для України, які я б собі вже більше не бажав, але нема вибору, бажання – бажанням, а ситуація – реальна», – говорить Ярослав Грицак.

Що чекає на країну з новим парламентом, урядом? Це питання сьогодні хвилює багатьох львів’ян.