Монобільшість, технократичний уряд, вплив олігархів. Якими будуть наслідки виборів?

Учасники програми «Ваша Свобода»: Володимир Фесенко, політолог; Ілля Пономарьов, колишній депутат Держдуми Росії.

П’ять партій долають п'ятивідсотковий бар'єр і проходять до Верховної Ради – «Слуга народу», «Опозиційна платформа – За життя», «Європейська солідарність», «Батьківщина», «Голос». На мажоритарних округах більшість кандидатів – від партії «Слуга народу». Таким чином «Слуга народу» має можливість створити у Верховній Раді України монобільшість. Президентській партії, можливо, навіть не доведеться ні з ким об’єднуватися.

(Дивіться повну версію програми)

Віталій Портников: Пане Фесенко, можемо говорити, що є монобільшість...?

​Володимир Фесенко: Судячи з останніх даних, вона навіть з запасом є. Тому формальної потреби створювати коаліцію у них немає. Але є попередні обіцянки, такі неформальні «заручини» з «Голосом». І є очікування щодо цього. А є ще й побоювання. Якщо буде монопартійна більшість, ми, мабуть, на підсвідомості, що це монополія однієї партії, що може погано закінчитися. Психологічно, тактично, можливо, краще було б створити коаліцію з «Голосом». Хай вона буде формальною, але це певний прояв демократичності, цивілізованості, плюс нейтралізація потенційних ризиків.

Президент України Володимир Зеленський у штабі партії «Слуга народу», Київ, 21 липня 2019 року

Я сказав би про виборців, які голосували за «Голос». Це важливо з точки зору просування захисту, гарантування проєвропейських і українських цінностей. Фракція «Слуга народу» достатньо строката, неоднорідна. Такий ціннісний компонент, такий додаток міг би бути додатковою гарантією того, що буде збережений і зовнішньополітичний курс і курс реформ. Це був би позитивний сигнал для суспільства.

Краще бути в коаліції, щоб впливати і на законодавчі процеси, можливо, і на виконавчу владу, ніж бути в опозиції. «Голос» йшов у парламент не для того, щоб перебувати там просто в опозиції.

Голова партії «Голос» Святослав Вакарчук на виборчій дільниці під час виборів парламенту. Київ, 21 липня 2014 року

Найбільш вражаючі саме результати по мажоритарних округах. Це для мене найбільша сенсація. Партійний чинник спрацював дуже потужно, навіть саме голосування за президента Зеленського. Активність президента Зеленського в останні тижні, його «гастроль» по країні спрацювала.

– Пане Фесенка, це президентська республіка, точно?

​Володимир Фесенко: Де-факто так. Інша річ, що у нас дуже нестандартна політична система. Те, що написано в Конституції чи в букві закону, не завжди відповідає дійсності. Ситуація може трансформуватися. Але у президента важелі з’являються. Наскільки він цими важелями скористається – питання відкрите.

Потенційний ризик – величезна фракція. Більше ніж 200 осіб. Як нею керувати? Важко було керувати фракціями, які мали 170-180 депутатів. І досвіду керування немає. Потім різні угруповання. Фракція ідеологічно строката. Питання керованості цією фракцією, а також єдності всередині команди Зеленського – це головні виклики на майбутнє.

Володимир Фесенко, політолог

– Говорять про технократичний уряд. Що це означає?

​Володимир Фесенко: Прем’єр-технократ, не політик – означає те, що у нас не буде прем’єра з депутатського середовища. Йдеться взагалі про нинішніх, колишніх депутатів. Це буде відносно нове обличчя. Мені здається, що це буде людина з нинішньої команди в Офісі президента. Богдан, якщо піде в Кабмін, втратить той величезний ексклюзивний вплив на Зеленського, який має. Вони можуть навіть стати певними конкурентами. А є варіант компромісний. Він може делегувати в Кабмін людину, яка вже є його призначенцем. Наприклад, нинішній заступник керівника офісу, який відповідає за економіку – Олексій Гончарук. Це один із варіантів. Називають ще Абромавичуса.

Уряд теж буде такий технократичний. За деякими виключеннями. Зеленський сказав, що в нинішньому уряді є декілька людей, які можуть працювати і далі. Кого він мав на увазі? Відразу усі подумали про Авакова. Я не виключаю. Але тут інше питання: чи будуть за ним зберігати посаду керівника МВС, що занадто великий вплив? Ще один можливий варіант – нинішній міністр фінансів Оксана Маркарова. Її всі характеризують як дуже професійну і технократа. Вона не політизована – це теж може бути запорукою її збереження в уряді.

У Зеленського є своєрідні психологічні забаганки. Йому дуже не подобаються призначенці Порошенка. Це навіть на рівні якогось комплексу. Тому він хоче поміняти цих людей на інших, навіть якщо ці люди йому достатньо лояльні.

– Пане Пономарьов, Кремль напередодні цих парламентських виборів вибудував величезну кампанію підтримки «Опозиційної платформи – За життя». В останні дні перед виборами один із лідерів цієї партії Віктор Медведчук зустрічався з Путіним. Це вже була не просто зустріч із Дмитром Медведєвим, а це вже була така «важка артилерія». Але не можна сказати, що рейтинг «Опозиційної платформи» так сильно збільшився в результаті цієї історії. Можна говорити про те, що проросійські сили не так вже й багато можуть мати підтримки в Україні, як це здавалося у Москві, і що вплив Путіна теж перебільшений на українські політичні процеси?

Ілля Пономарьов: Він значний. Але тим не менше має свої межі (вплив Путіна – ред.). Є певна ніша людей, які, незважаючи на війну, на загиблих, все рівно підтримують Путіна. Але ця ніша становить 15% від числа виборців. Були історії з телемостом, який так і не відбувся. Вони намагалися відрізати від Зеленського нестійкого виборця. Соціологія показувала, що почав падати рейтинг «Слуги народу». Поїздки «Лукашенко-стайл» Володимира Зеленського цей тренд змогли переламати – цей нестійкий виборець проголосував за «Слугу народу».

– Схожа партія «Слуга народу» на «Єдину Росію» в Держдумі Росії? Є у вас таке відчуття дежавю? Чи це все ж таки інша ситуація?

​Ілля Пономарьов: Мені дуже схоже на те, як формувалася «Єдність», ще коли не була «Єдиною Росією». Це була доволі прогресивна партія у 1999 році. Потім вона вже перетворилася у партію державної бюрократії. Тут дуже багато залежатиме від ролі українських ЗМІ, українського суспільства, щоб не допустити цього переродження. Така небезпека існує. Хоча я не оцінюю таку можливість, як пріоритетну.

Хто говорить, що неминуче зараз посиплеться рейтинг Зеленського, то це все далеко не так однозначно. Дуже багато залежить від того, як поводитимуться уряд і сам Зеленський. Якщо продовжуватиме такі поїздки країною з демонстративним висіканням, зняттям з посад і так далі – розуміємо, що це абсолютно не конституційна річ, але дуже ефективна. І питання в тому, кого він поставить прем’єр-міністром. Якщо уряд діятиме «а-ля уряд Яценюка» з неоліберальними, непопулярними реформами, підтримка посиплеться.

– Якщо говорити про впливи олігархів, то вони збільшилися, чи зменшилися у цьому парламенті?

Володимир Фесенко: Олігархічні впливи неминучі. Вони вже є. Просто не так помітні. Вплив Ахметова явно зменшиться – не буде фракції. Буде декілька депутатів-мажоритарників. Рінат Леонідович буде компенсувати, шукатиме представників своїх в інших фракціях і в команді Зеленського. Мені здається, він вже почав вибудовувати ось ці мости. У Пінчука традиційно є люди, які з ним комунікують. При чому не в одній фракції. І у «Слузі народу», і в «Голосі».