Ім’я забудовника Андрія Вавриша, очільника компанії Saga Development, дедалі частіше з’являється у медіа в контексті переїзду президента до «Українського дому», парламентських виборів-2019 та можливої зміни київської влади. Мер Києва Віталій Кличко називає Вавриша одним із неформальних «кураторів столиці» від президента Володимира Зеленського; про це говорять і кілька джерел Радіо Свобода. Журналісти-розслідувачі виявили його бізнесові зв’язки з главою Офісу президента Андрієм Богданом та зі скандальними забудовами. Після того, як Радіо Свобода зібрало всі відомі факти про забудовника, який стрімко увійшов в оточення Зеленського, Андрій Вавриш одразу ж відреагував на заклик редакції прокоментувати всі факти про нього, зібрані в публікації.
Верхній поверх одного з київських «хмарочосів» зі скла і бетону. З панорамних вікон – видно сплетіння залізничних колій, клаптик київського середмістя, спальні райони та престижні новобудови. Просто на вікнах, накладаючись на краєвид, накреслені маркером схеми розвитку бізнесу, назви проектів та якісь розрахунки.
Краєвид з офісу Андрія Вавриша
Автор цілої низки київських «забудов», 40-річний директор компанії Saga Development Андрій Вавриш, зустрічає нас у дверях свого кабінету.
Стіни – заставлені шафами з будівельною літературою, на столах – креслення та теки з документами, над усім цим – височіє дерев’яна модель вітрильника.
Наш співрозмовник, якого пов’язують із очільником офісу президента (ОП) Андрієм Богданом, кількома провладними кандидатами в депутати та деякими будівельними скандалами, написав Радіо Свобода у соцмережах, що готовий коментувати те, що про нього говорять і пишуть.
Андрій Вавриш
На початку розмови, коли йдеться про зв’язки та дружбу з впливовими політиками та бізнесменами, Андрій Вавриш поводиться стримано, відповідає обережно, короткими реченнями. Часом – неохоче. Коли ж мова заходить про розвиток міста й конкретні проекти, наш співрозмовник, здається, готовий говорити годинами. Однак деякі факти зі своєї бізнесової біографії Вавриш відкриває тільки після тривалих розпитувань.
Про стосунки з головою ОП Андрієм Богданом
– Ми зацікавилися вами, коли побачили вас поруч із президентом Володимиром Зеленським на презентації переїзду ОП до Українського дому. Коли ви з ним познайомилися?
– Досить нещодавно, можливо, десь півроку тому.
– А хто познайомив?
– Андрій Богдан, він друг мій.
– Із Богданом ви давно товаришуєте? Ми бачили ваші спільні світлини на відпочинку.
– 6-7 років.
– А як познайомилися, якщо не секрет?
– Спільна компанія. Розмови, якісь жарти… Власне – в неформальній обстановці.
– Ви познайомилися не через бізнес?
– Ні, я ніколи не користувався його юридичними послугами, а він – моїми. Хіба можна користуватися послугами забудовника? (сміється).
– Чи це правда, що ви з Андрієм – куми?
– Ні, це неправда. Його найменша дочка – старша за термін нашої дружби, про який я казав…
Про переїзд офісу президента
– Я абсолютно володію усім аспектом питань, пов’язаних з функціонуванням громадських об’єктів, зокрема – інженерною частиною, організаційною, транспортною, організаційно-методичною (адже кожен проект – це комплекс організаційних заходів)… Тому моя участь пов’язана з тим, що я займався цими організаційними заходами певний період часу.
– Ви співавтор цієї концепції? Чи вас просто архітектор Іван Юнаков запросив? (Іван Юнаков – автор концепції перетворення «Українського дому» в офіс президента – ред.)
– Скоріше навпаки. Я знаю Івана. Я покликав його. Кажу: давай спробуємо візуалізувати цю ідею!
Андрій Вавриш
– Чи ви отримуватимете гроші за це?
– Я буду щасливий бачити, як втілюються речі, в які я вірю. Це, мабуть, найкраща плата, яку я готовий приймати.
Про стосунки з міською владою та «кураторство» Києва
– Я спілкуюся з мером Києва (Віталієм Кличком – ред.) не тому, що мені дозволив Богдан, чи не дозволив. Я з ним і до цього спілкувався. Просто раніше це в нього не викликало такої емоційної реакції. Він досить часто телефонує мені, коли щось треба, і це не викликає жодної проблеми. Так само і спілкування з Олександром Ткаченком (генеральним директором «1+1 Медіа» та кандидатом у депутати від «Слуги народу» – ред.). Але в якийсь момент часу, можливо з якихось кон’юнктурних міркувань, він вже бачить в нас якихось «кураторів»… Не все має бути формалізовано. Що, в кожному випадку потрібен якийсь статус, щоб іти і щось робити? Можна ж просто поспілкуватися з людиною! Чи в нас має бути настільки закритий мер, що він без «статусу» більше ні з ким не спілкується? Я теж живу в місті Києві, і теж є речі, які мене хвилюють. Коли ми розмовляємо з мером і я кажу йому про Шулявську розв’язку, і кажу йому: «Віталію Володимировичу, ви робите величезну помилку в тому, що ви слухаєте Густєлєва (Олександр Густєлєв – очільник «Київавтодору»– ред.) і не ту розв’язку робите», – в цей момент відсутність в мене статусу його не хвилює. А в іншому – я маю якусь іншу роль. Мені здається, що це якась надто політизована історія. Взагалі ці речі мають відбуватися відкрито. Тут всі мають спілкуватися одне з одним. І не має бути нічого закритого чи надзвичайного. Я не знаю, чому він вбачає якусь надзвичайну історію в тому, що його попередили: «До тебе, через «Український дім» може телефонувати Вавриш».
Андрій Вавриш
Про можливе призначення керівника «1+1» Олександра Ткаченка головою КМДА
– Я не вірю в те, що він (Зеленський) буде призначати Ткаченка замість когось. Єдине, що я чув на цю тему, це вимоги не красти, займатися справами в інтересах людей, «пообрізати» альтернативні центри прийняття рішень, вичистити від клептократів команду і працювати в інтересах громади. А в іншому випадку – буде інше рішення. Ви десь чули, щоб Віталій Володимирович відмовився виконувати ці п’ять пунктів? Гадаю, це виглядає трошки інакшим чином: мовляв, я не буду виконувати перші п’ять пунктів, а тому відразу звинувачую і б’ю на сполох: кияни, захищайте мене, мене тут ображають.
Я би хотів, щоб в моєму місті було так: прийшов новий президент, і він вважав би для себе за честь написати: «Призначаю повторно главою Київської міської державної адміністрації вибраного мера». Знаєте, моя місія полягає в тому, що, незважаючи на те, хто керує, треба вибудовувати партнерство з усіма здорово мислячими можливими учасниками процесу розвитку міста.
– Із Ткаченком було б це робити легше, ніж з Кличком?
– Знаєте, він поділяє багато поглядів із тих, які ми зараз тут проговорюємо.
– Які стосунки пов’язують вас із Олександром Ткаченком?
Дружні! До речі, нас десь півтора роки тому познайомив Павло Рябікін, зараз – очільник аеропорту «Бориспіль». І ми так багато спілкувалися про все: про місто, про те, де, що і як розвивається та як мало би розвиватися. Про Поділ багато говорили, про те, як ми бачимо розвиток території, взагалі в чому він полягає, в кого які ролі, хто чим має займатися. Ми щиро беремо участь, глибоко занурюємося в тему, якою займаємося. І видно, що очі горять, що ти цим живеш і за це переймаєшся. І воно йому теж було дуже близьким, і особливо близькою була оця наша боротьба за Контрактову площу…
Про стосунки з кандидатами в депутати
– Що вас взагалі пов’язує з кандидатами-мажоритарниками, такими як Ганна Бондар («Слуга народу»), Дмитро Ісаєнко («Опозиційна платформа – За життя») – з усіма тими, хто, згаданий у тому листі київських архітекторів із вимогою «не допустити їх до парламенту»?
– Із Дмитром Валерійовичем я багато років дружу. Ганна Бондар – прекрасна людина, дай Бог їй здоров’я. Але наші шляхи після того, як я пішов з департаменту архітектури КМДА, розійшлися.
– Це ви її рекомендували на позицію головного архітектора Києва?
– Це, до речі, та історія, яка почалася з занурення Олександра (Ткаченка – ред.) в тему Подолу. Він вивчав увесь контекст, всіх учасників, які працюють над розвитком території, і він сам з нею познайомився. Вони всі разом збиралися, без мене. Там багато громадських організацій, які спілкувалися на цю тему. Гадаю, він сам для себе зробив висновки з цього спілкування.
Андрій Вавриш
– Ганна Бондар, як кандидат-мажоритарник, зробила проект реконструкції Контрактової площі наріжним каменем своєї виборчої кампанії.
– Я скажу більше: такі речі мають бути наріжним каменем в діяльності всіх, хто так чи інакше дотичний до розвитку міста. Я пишаюся тим, що велика кількість людей може мати проекти, в яких вони об’єднуються – у власних планах. Це шикарні кейси! Це не той випадок, коли ти «за» чи «проти». Це ті проекти, які робляться для нас усіх. Просто ти або дотичний до цього, або ні.
– То ви спілкувалися з пані Ганною про це?
– Та ми всі разом про це спілкувалися! Я казав вам, що ми всі разом над цим працюємо.
– Коли ви звільнилися з КМДА, то почали будуватися на Рибальському півострові. І в цей момент ваша колишня колега Ганна Бондар очолювала ті підрозділи КМДА, які відповідали за містобудування. І вона вам погоджувала документи. В цьому немає якогось конфлікту інтересів?
– Давайте так: а в мене була можливість піти в інший департамент архітектури?
– Хіба що піти в інше місто... Чому не обрали такий варіант?
– Тому що я маю знайомства, розумію, як працює саме це. Більше того, я тут живу. А якщо ви думаєте, що можна досить легко робити девелопмент на відстані, то ви дуже сильно помиляєтеся. Якщо думаєте, що ти так просто взяв свої знання, переїхав у інше місто і там працюєш. Це – майже неможливо. Це місцевий контекст, він настільки вузько спеціалізований, що його потрібно добре розуміти.
– А як щодо кандидата від «Слуги народу» Дмитра Гуріна, який є співавтором одного з ваших проєктів?
– Не повірите, я не знав про це. Бо я винаймав компанію, яка зветься BURØ architects, для того, щоб вони розробляли концепцію (забудови). І я не беру участі у формуванні авторського колективу, який над цим працює. А потім, коли ми цю концепцію схвалили, оплатили, передали інституту, який розробляв детальний план розвитку території, вони її врахували і далі за нею рухалися… Я маю сказати: жодного разу і жодним чином з Дмитром Гуріним під час виконання контракту ми концепцію «Рибальського» не обговорювали.
– А як щодо Вадима Струневича? Він має пройти до парламенту за списками «Слуги народу». Його називають вашим помічником. Що вас з ним пов’язує?
– Може це – дружба, а не статус помічника?
– Наші джерела говорять, що він комунікував між вами і представниками будівельного бізнесу, коли ви працювали в КМДА. Це правда чи ні?
– Теорій змови може бути хоч 350! Величезна кількість людей, які реалізують інвестиційні проекти чи ще щось взаємодіють з департаментом архітектури КМДА. Ви маєте зрозуміти: будь-яка особа, яка щось робить у місті (маю на увазі, будує) – вона в тій чи іншій мірі взаємодіє з тими організаціями, які в цей процес залучені. Можливо, якщо він цим займався, то комусь і допомагав…
– Які у вас стосунки?
– Дружні відносини.
– І спільний бізнес є?
– В нас є окремі перетини у бізнесовій діяльності. Якщо можна, хай він сам це прокоментує… В нас є окремі проекти, які ми починали робити разом, і ми їх завершуємо.
– Які саме?
– Вулиця Златоустівська, 24. Це Einstein Concept House.
– Які стосунки у межах цього проекту вас пов’язують?
– «Сага Девелопмент» здійснює девелопмент цього проекту.
– Пане Вавриш, ви не підтвердили і не спростували, що Струневич співпрацював з вами в час роботи в КМДА…
– Так я ж казав, що працював! Величезна кількість людей працювала. Була просто величезна кількість компаній, з якими я познайомився. Я вважаю, що це той єдиний статок, який я виніс з державної служби, крім емоційних стресів. Це те, що я знаю 95% забудовників Києва. Ну і великою мірою – забудовників України теж…
(Далі буде)
Раніше Радіо Свобода зібрало дані про Андрія Вавриша з відкритих джерел та з коментарів політиків і експертів. І запропонувало висловитися щодо всіх питань, згаданих у публікації, Андрію Вавришу, президенту Володимиру Зеленському, керівництву його офісу, всім кандидатам у народні депутати, чиї імена згадані в матеріалі та іншим зацікавленим сторонам. Оскільки їхні думки можуть відрізнятися від викладеної інформації.
Після цього Андрій Вавриш публічно дав згоду на ексклюзивне інтерв'ю.