(Рубрика «Точка зору»)
Однією з характерних ознак швидкоплинної виборчої кампанії стала мода на нові обличчя. Їм та їхнім виборцям хочеться нагадати про долю попередників: ті, хто 5 років тому символізував боротьбу зі старою системою, тепер здебільшого цю систему уособлює. В українській політиці нові обличчя дуже швидко старіють і псуються.
Переконлива (якщо не приголомшлива) перемога Володимира Зеленського на президентських виборах провістила новий етап в українській політиці. Однією з головних ознак в електоральних настроях став підвищений запит на людей несистемних, на так би мовити нові/молоді обличчя.
Бажання «жити по-новому» нікуди не зникло, а просто не може знайти вихід
Показово, як нові популярні політичні сили – «Слуга народу» і «Голос» – демонстративно дистанціювалися від чинних народних обранців, не взявши жодного члена попереднього складу парламенту до своїх виборчих списків. І це не дивно. Адже бажання «жити по-новому» нікуди не зникло, а просто не може знайти вихід. Звідси такий великий запит на несистемних людей.
Виборчі списки – нотатки на полях
Суспільний запит на оновлення був і під час попередніх парламентських виборів п’ять років тому. Тоді символічним уособленням такого оновлення стали «громадські активісти» і «комбати» (вживаю ці визначення дещо узагальнено). Ними прикрашали перші десятки-двадцятки виборчих писків. Інколи вони були не лише вітриною, а й свого роду ширмою, за якою ховали людей потрібних, але малопривабливих.
Абсолютна більшість тих, хто в 2014-му був окрасою десятки-двадцятки провідних політичних сил, тепер опинилися за бортом
Аж ось, аналізуючи нові виборчі списки партій, помітив, що абсолютна більшість тих, хто в 2014-му був окрасою десятки-двадцятки провідних політичних сил, тепер опинилися за бортом: або з’їхали на умовно прохідні місця, або ідуть по округах без особливої перспективи на перемогу, або й узагалі не балотуються. Майже ніхто із політичних неофітів не закріпився на чільних позиціях у великій політиці! Найбільш промовистим прикладом тут може слугувати політична доля Надії Савченко.
Їхню долю у значній мірі розділили й нові політичні проекти, які зайшли до Верховної Ради в результаті попередньої парламентської кампанії. Тепер, як свідчать дані соціологічних досліджень, вони здебільшого без шансів на подолання 5-відсоткового бар’єру. А переможний на минулих парламентських виборах «Народний фронт» тепер взагалі утримався від самостійного походу на вибори.
Метаморфози парламентського буття
Сталося так, що ті, хто якихось 5 років тому символізував оновлення, тепер уособлює стару систему. Вони проголошували прагнення до змін, але стару систему не змінили, та й нових якостей також не набули. Відтак не згледілися, як остогидла система, проти якої вони обіцяли боротися, поглинула їх і зробила частиною себе. Тут доречно згадати притчу про героя, який, убиваючи дракона, сам перетворюється на дракона.
В сучасній українській політиці «нові обличчя» дуже швидко псуються і перетворюються на «старі морди»
З огляду на це хочеться застерегти теперішніх «модних» кандидатів, а також їхніх виборців: в сучасній українській політиці «нові обличчя» дуже швидко псуються і перетворюються на «старі морди». Будьте готові до цього!
Зрештою, українському виборцеві взагалі притаманно швидко розчаровуватися: в комуністах і рухівцях, в помаранчевих і регіоналах, в міцних господарниках і варягах-реформаторах… Політична мода на «нові обличчя» також може виявитися швидкоплинною.
Дмитро Шурхало – журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
ТАКОЖ НА ТЕМУ ВИБОРІВ ПАРЛАМЕНТУ:
Політична карикатура художника Олексія Кустовського
Сила регіонів: скільки депутатів може відправити у Раду кожна область (інфографіка)