(Рубрика «Точка зору»)
Здавалося, проукраїнські сили отримали перемогу. Телеканал NewsOne заявив, що відмовляється від спільного проекту із російським державним телеканалом «Россия 24» «Надо поговорить». Це начебто мав бути телемарафон, де мали обговорюватися «неполітичні питання». Хоча канал «Россия 24» – це відверто пропагандистський канал. А Дмитро Кисельов, який мав брати участь у цьому проекті від російської сторони, відомий передусім як ярий пропагандист путінського режиму. Зрештою, канал NewsOne теж пропагандистський і проросійський. Тому нескладно здогадатися, яка готувалася розмова – навіть якщо вона «неполітична».
Анонс телемосту «Треба поговорити» українського каналу NewsOne із російським державним каналом «Россия 24», 8 липня 2019 року
Випробування на міцність
Чи випадкова поява такого медіа-проекту саме в цей час? Звичайно, ні.
Російська влада прискіпливо відслідковує події в Україні. Російські мас-медіа, які переважно контролюються цією владою, постійно говорять про Україну. Словом, Україна як була, так і залишається для російських можновладців головною проблемою.
Зміна влади в Україні створює для влади російської певні шанси вирішити «українську проблему». Тим паче, що нова українська влада в особі новообраного президента і його оточення роблять певні обнадійливі кроки для російських очільників. Це й заявлені наміри мирно врегулювати проблему на Донбасі, і деякі кадрові призначення, і (здавалось би, «дрібничка») вихід на телеекрани «Сватів»... А тут ще старається судова гілка влади, яка ухвалює рішення на користь проросійських сил.
Під час акції біля будівлі Конституційного суду України, який розглядає справи щодо законів про люстрацію і декомунізацію. Київ, 4 липня 2019 року
Останні ж, маючи чималі фінансові ресурси (чи не завдяки російській владі?), намагаються взяти під свій контроль медіа-простір України. Словом, йде відвертий реванш сил, які мають професійних кураторів у Росії.
Проект «Надо поговорить» – лише одна з ланок у цьому процесі. І далеко не випадково, що з українського боку в організації згаданого проекту взяв участь телеканал NewsOne, який вже відзначався провокативною поведінкою й викликав невдоволення з боку проукраїнських сил.
Під час акції біля Офісу президента з вимогою закриття телеканалу NewsOne. Київ, 8 липня 2019 року
Водночас проект «Надо поговорить» – це була також спроба перевірки українського суспільства «на міцність», на те, наскільки воно ладне «миритися з Росією» й підтримувати реваншистів.
Перевірка виявилася не на користь проекту «Надо поговорить». Радикальні проукраїнські сили, передусім націоналісти, заявили, що вони чинитимуть опір, пікетуватимуть канал NewsOne. Зрештою, новообрана влада (чи не під впливом цих радикалів) теж висловилася проти цього проекту. Зокрема, відповідну заяву зробив президент Володимир Зеленський.
Під час акції біля Офісу президента з вимогою закриття телеканалу NewsOne. Київ, 8 липня 2019 року
Щоправда, виникає запитання, чи такі дії влади визначаються її сутністю, чи зроблені з необхідності під впливом тиску з боку проукраїнських сил? Тим паче, що зараз йде передвиборча кампанія. І в цій ситуації мовчання президентської влади й потурання реваншистським силам може призвести до зниження її рейтингу й, відповідно, її партії «Слуга народу».
Боязнь «привиду Майдану»
Не треба мати ілюзій. Проросійські сили, отримавши певну відсіч, не будуть сидіти, склавши руки. Будуть нові мас-медійні проекти, тобто провокації. І не тільки. До того ж (хотілося б помилитися) вони знаходитимуть підтримку в середовищі представників нової влади – особливо якщо реваншистським силам вдасться значно укріпитися в новообраній Верховній Раді. А такі шанси в них є. Тим паче, що проукраїнські сили зараз роздроблені й деморалізовані. І йдуть на парламентські вибори кількома колонами, поборюючи один одного. В той час як проросійські сили консолідовані.
Та все ж ситуація навколо проекту «Надо поговорить» має ще один цікавий аспект. Вона показала, що проросійська «п’ята колона», незважаючи на чималі фінанси, значний медійний ресурс, немалу (чого гріха таїти!) суспільну підтримку, є… боязливою.
Під час акції «Ідемо на телеміст!» під телеканалом NewsOne. Київ, 8 липня 2019 року
Попри вказані переваги, проросійські сили все ж не мають ні прийнятних для більшості українського суспільства ідей, ні відповідного морального авторитету. Ці сили бояться відкритих протестів, на які ще здатні проукраїнські сили, принаймні радикальне їхнє крило. Зрештою, пам’ять про перший і другий Майдани не стерлася. «Привид Майдану» і далі лякає очільників проросійської «п’ятої колони».
Революція гідності. Київ, майдан Незалежності, 19 лютого 2014 року
Тобто ситуація навколо проекту «Надо поговорить» показує, що проукраїнські сили здатні зупиняти реваншистів. Але, схоже, для цього інструментом «стає вулиця».
Звісно, хотілося б іншого. Хотілося, щоб проукраїнські сили об’єдналися перед виборами. І йшли хоча б кількома партіями, які гарантовано проходили до Верховної Ради. І щоб ці сили створили якщо не більшість у новообраному парламенті, то хоча б сильну меншість, котра б стала сильною опозицією. Це була б найкраща заслона для проросійського реваншу.
На жаль, цього немає…
Що ж – у такій ситуації доведеться сподіватися на «вулицю».
Зрештою, таке в нашій історії траплялося – і не раз. У тому числі зовсім недавно.
Петро Кралюк – проректор Острозької академії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Політична карикатура Олексія Кустовського
Команда Зеленського і казус Коломойського. Куди крокують «зеленські чоловічки»?
«Зеленський дуже чітко прочитав сигнали від Медведчука як особисту загрозу» – Ганна Гопко
Українська мова і вибори в Україні. «Русский мир» намагається йти у наступ