Росія промацує Зеленського, наскільки він готовий іти у фарватері її бажань – Сизов

Гості програми «Ваша Свобода»: аналітик Донецького інституту інформації Віталій Сизов; військовий експерт Олег Жданов

Розведення сил у районі Станиці Луганської на Донбасі завершили. Принаймні, у цьому запевнили обидві сторони. Зі свого боку, президент України Володимир Зеленський заявив сьогодні, що з’явилася хоч і крихка, але «надія на початок завершення гарячої фази війни».

Ваша Свобода | Зеленський заявив про сподівання щодо розведення сил на Донбасі

Олександр Лащенко: Пане Сизов, справді, хай крихка, хай мінімальна, але все ж таки більш-менш вагома надія на те, що нарешті створено прецедент успішного розведення на лінії фронту на Донбасі, і ця практика буде застосована до всієї лінії фронту? І можна розраховувати на повне припинення вогню?

Віталій Сизов (переклад): Треба зачекати і стежити за розвитком ситуації. 5 років бойових дій – сподіватися на щось глобальне? Я більше схиляюся до того, що у президента були обіцянки, принаймні під час виборчої кампанії, «замороження» конфлікту. Це спроба перестати стріляти на окремій ділянці. Це в першу чергу стосується гуманітарної складової. Тому що вони там хочуть відновити міст для людей із непідконтрольної території, бо це єдиний пропускний пункт на територію Луганської області. Це якийсь мікрокрок уперед щодо імплементації Мінських угод. Завдання мінімум, наскільки я зрозумів посил президента, – перевести конфлікт у холодну стадію. А-ля Південна Корея і Північна Корея, а-ля Придністров’я.

Вона (Росія – ред.) «прощупує» українського президента, наскільки він готовий іти у фарватері того, що вона хоче. Тому активізація помітна у прифронтових населених пунктах. Принаймні публічно, він доволі емоційно реагує на втрати на лінії фронту, коли він нервове звернення до Путіна робив – «відпустити дітей». Вони намагаються тиснути на президента, аби були прийняті ним їхні умови. Вони хочуть автономію, федералізацію. Тобто позиція Росії незмінна, як і України, в принципі.

– Пане Жданов, розведення у Станиці Луганській – це вагомий успіх, нехай крихка, але надія на початок припинення гарячої фази війни на Донбасі? Чи такі сподівання є наївними, на ваш погляд?

​Олег Жданов: Наївно сподіватися. Це крихітна спроба, щоб встановити перемир’я, припинення вогню. Але у нас немає механізму контролю за тією стороною. Місія ОБСЄ – це найненадійніша організація, яка себе не дуже зарекомендувала за останніх 5 років. До речі, за 2018 рік Російська Федерація зробила все, щоб максимально зменшити кількість офіцерів, представників країн ЄС у місії ОБСЄ. Були підриви на фугасі, обстріли екіпажів місії, куди входили офіцери саме країн ЄС. Тому вони звідти поїхали. Там тільки російські, білоруські і казахські представники. По-друге, вони – спостерігачі, тобто або бачать, або не бачать. І не можуть вжити жодних заходів і не вживатимуть. І, найголовніше, у нас немає того, хто виступить гарантом того, що та сторона виконає всі свої вимоги. І такий вагомий аргумент. За сьогоднішню добу 26 обстрілів наших позицій! Ось таке у нас розведення військ.

Олег Жданов

Далі буде та ж сама маячня, яка у нас іде впродовж 5 років. Я дуже сподівався, що Зеленський почне якось вирішувати проблему. Але ж проблема в тому, що треба офіційно визнати, що у нас війна. Увесь світ, до речі, вже вважає, що у нас «громадянська війна», у першу чергу ЄС. Послухайте командуючого Повітряних сил НАТО в Європі. У травні він каже, що Україна п’ятий рік потерпає від «громадянської війни»! Депутати Бундестагу виcтупають три місяці тому і кажуть, що Україна «у полум’ї «громадянської війни»! До речі, ми, не маючи у своєму офіційному лексиконі слова «війна», не можемо претендувати на «блакитні шоломи» ООН в якості миротворчої місії. І відповісти на просте запитання: хто друга сторона конфлікту. Де офіційна позиція держави Україна, що у нас інша сторона конфлікту – «іхтамнєту», тобто Російська Федерація?! Це два пункти, які відкривають нам шлях для вирішення цієї проблеми.

– Пане Сизов, як ви вважаєте, прихід нового президента України якось може змінити ситуацію у тому ж «мінському процесі», у «нормандському форматі»?

​Віталій Сизов: По-перше, я не демонізував би так ОБСЄ. За моєю інформацією, найбільше представництво в ОБСЄ – США. Це «очі» міжнародного співтовариства. Очікувати, що вони щось там зроблять, приїдуть і розведуть дві сторони – це забагато від беззбройних людей, які роблять тільки свої звіти, завдяки яким інформація потрапляє до європейських партнерів, на базі яких роблять висновки.

Віталій Сизов

Ситуація буде довго складною. Якісь окремі кроки не допоможуть. Повернення територій чи Криму – це взагалі якась геополітично велика [проблема]... Складно уявити, що Україна проведе загальну мобілізацію і почне відвойовувати Крим чи непідконтрольні території. Ці дії виходять з наявних ресурсів. І я не зводив би все до адміністрації Зеленського, бо Зеленський – це наступник повний Порошенка. Це розведення, всі ці дії – це загалом йдеться про Мінські домовленості. Можливо, [він] більш поки що успішний у плані, що вдалося розвести війська. Це «політичний Едіп», що вбив «політичного батька». Але в принципі, повний наступник.

(Повна версія програми)

Якщо згадаємо передвиборчу кампанію, то один відомий політик, який зараз мандрує Україною, Петро Олексійович казав, що нам потрібен мир із Росією, «холодний», але мир. Маємо два табори – опозицію і владу, яка змінилася. Від «точки сидіння» вони визначають, що краще. Був Порошенко – відведення військ було добре. Порошенко перестав бути президентом – стало поганим. А для Зеленського, навпаки, добре. Він діє чітко у руслі тих документів і зобов’язань, які взяла на себе Україна і представники влади, які були перед ним.

– Пане Жданов, ви вважаєте, що альтернатива тому, що зараз відбувається, піти вперед у наступ?

​Олег Жданов: Я військову операцію залишив би на найостанніших випадок. Але я почав би з підготовки військової операції. Коли президент іде на перемовини і знає, що за його спиною стоїть армія, яка здатна вирішити ці питання за одну військову операцію, то його позиція на перемовинах буде дуже сильною і дуже рішучою. Я за дипломатичний шлях вирішення цієї проблеми. Але знову впираємося в те, що от бойовики. А хто вони? Чиї це громадяни?

Ми мріяли, що це повинно було закінчитися за рік або два, а вже 5 років потерпаємо від цього конфлікту. Судячи з тих заходів, яких вживає нова влада, я не бачу конкретних дій щодо вирішення проблеми. На жаль, так (можливе існування на десятиліття «напівзамороженого» конфлікту на Донбасі – ред.).

Президент Російської Федерації Путін розуміє тільки силу. Коли хтось іде на поступки під його натиском, відчуває ще більшу силу, що він на вірному шляху, і починає тиснути ще сильніше.