28 травня відійшов у вічність колишній директор Української служби Радіо Свобода Анатоль Камінський. Незадовго до цієї сумної події йому виповнилося 94 роки.
Народився в селі Кошляки Збаразького повіту (тепер Підволочиський район Тернопільської області).
Середню освіту здобув у Львові. До 1953 року вивчав право в Українському вільному університеті в Мюнхені.
Соратник Анатоля Камінського Микола Галів згадує: «З юнацьких років Анатоль Камінський був активним членом ОУН. Після Другої світової війни проживав у Мюнхені. Крім студій‚ активно діяв у лавах ЗЧ ОУН. Мав природний нахил до секретности і розвідки. Строго додержувався оунівського принципу – розмовляй про організаційні справи не з ким можна, але з ким треба. Належав до секретного кола «Крайовий зв’язок» ЗЧ ОУН. Анатоль Камінський був один з інструкторів, який секретно вишколював кур’єрів в Україну».
У посмертній згадці в газеті української діаспори «Свобода», Микола Галів розповідає деякі сторінки біографії Анатоля Камінського: «На запрошення Миколи Лебедя еміґрував до США і довгі роки працював у Дослідній асоціяції «Пролог» у Нью-Йорку. Вся дослідна праця «Прологу» мала завданням здобувати інформацію про події у Радянському Союзі, а зокрема в Україні. Ці новини були про активно діючий дисидентський рух і поодиноких дисидентів, як Петро Григоренко‚ Іван та Надія Світличні‚ Микола Руденко й інші, а також про Гельсінську групу. Усі ці новини друкувались в українській пресі».
У 1983–1989 роках Анатоль Камінський був директором української служби Радіо Свобода у Мюнхені.
Світлини з діяльності Радіо Свобода – Мюнхен, 1986-87 роки. Анатоль Камінський на верхній світлині зліва, на нижній – справа. (Із сайту np.pl.ua)
«Коли він перебрав керівництво української секції Радіо Свобода, у складі працівників було від п’ять до сім осіб, а стараннями Анатоля Камінського українську секцію було поширено до понад 40 осіб», – згадує Микола Галів.
В архіві Радіо Свобода є кілька уривків інтерв’ю з Анатолем Камінським, яке було записане у вересні 2013 року і приурочене до 60-ї річниці Української служби Радіо Свобода (перша передача вийшла 16 серпня 1954 року).
Ось як Анатоль Камінський розповідає про початок своєї праці в корпорації:
«Перше, що ми зробили з моїм приходом, – розповідав Анатоль Камінський Радіо Свобода, – це було встановлення нового блоку «За права людини, за права нації». Цей блок, за права людини, включав не лише дисидентські матеріали (а ми детально інформували про те, що діється в Україні на дисидентському відтинку), але також ми висували певну проекцію того, що я назвав би громадянським суспільством – свобода людини, цивільні і політичні права громадянина тощо»
Діяльність Анатоля Камінського на посаді директора Української служби Радіо Свобода припала і на сумнозвісний 1986 рік, коли сталася аварія на Чорнобильській АЕС.
«Якщо йдеться про Чорнобиль, то ми мабуть були першими, хто повідомив слухачів про цю катастрофу, і ми відразу вже, на другий день після того, як це сталося, ми вже передавали інструкції, як поводитися в тій обстановці, як запобігати далі радіації як такій, яку дієту мати, як поводитися з овочами, з фруктами і таке інше. Такі досить детальні інструкції ми вже тоді передавали. З тих відгуків, які ми мали опісля, виглядало, що дійсно слухачі оцінили цю роботу Радіо Свобода», – розповідав Анатоль Камінський уже перед 60-ю річницею Української служби Радіо Свобода.
Цього року у серпні Українській редакції вже виповниться 65, тому особливими видаються слова колишнього директора служби про те, наскільки важливим є існування Радіо Свобода вже в незалежній Україні:
«Ми вважали, що даємо абсолютно поважний вклад для розбудження і закріплення національної свідомості […] Щодо теперішньої ситуації: Радіо Свобода з його гаслом, щоб Україна була українською, є дуже актуальним. Ви далі ще маєте проблему національної самосвідомості, і я вважаю, що Радіо Свобода повинне ще далі працювати у тому напрямку, щоб цю самосвідомість укріпляти», – говорив Анатоль Камінський в інтерв’ю Радіо Свобода у 2013 році.
Анатоль Камінський із червня 1991 року був головою Політичної ради ОУН за кордоном. Лауреат Міжнародної премії імені Пилипа Орлика (1994). На запрошення читав лекції в університетах Києва і Львова‚ був членом редакцій українських журналів за кордоном – «Український Самостійник» і «Сучасність»‚ друкувався в газеті української діаспори «Свобода», був дійсним членом Наукового Товариства імені Тараса Шевченка‚ автором наукових і публіцистичних праць.
Поховали Анатоля Камінського в Нью-Йорку, на цвинтарі святого Духа у Гемптонбурзі.