Повернення дикої природи на Чернігівщину: відновлюють флору і фауну 5–10-го століть

На Чернігівщину повертають види тварин, які жили тут понад тисячу років тому. В Остерській громаді в парку «Беремицьке» відновлюють флору та фауну 5-го–10-го століть. Тут реалізують ідею ревайлдингу – відновлення природи, притаманної певній території. В цьому випадку – Чернігівському Поліссю. На двохстах гектарах вже вільно бігають лосі, лані, косулі, муфлони, тарпани. Це не зоопарк! Тварини самі шукають собі їжу та вільно пересуваються територією.

Прогулюючись лісом побачити живого лося, лань чи косулю, слухати різноголосий спів пташок, зустріти в хащах вепра чи лисицю – все це було звичайним та буденним для українців, які жили на Чернігівщині понад тисячу років тому. І ця реальність повертається! В Остерській громаді створили унікальний парк природи «Беремицьке». Тут відновлюють не тільки рослинність, притаманну Поліссю 5-го–10-го століть, сюди ще й завозять різних тварин, які колись жили в Чернігівських лісах.

«Чому саме цей період? До утворення великої держави (Київської Русі) люди жили в повній гармонії з природою. Природа була абсолютно дикою. Саме тому ми схиляємось до такого періоду», – пояснює менеджер із регіонального розвитку парку Ростислав Полушвайко.

Та реалізувати задумане виявилось не так просто. Спочатку територію, обрану під парк, ретельно досліджували.

«Були проведені дослідження: що притаманне, а що є інвазивне, що є нетипове для цієї території. Дотепер проводиться робота по насадженню, насіюванню, польові роботи ведуться. Тому що у нас тварини – вони у напіввільному стані, вони мають самостійно харчуватися. Тобто робота ведеться постійно», – говорить директор благодійного фонду «Беремицька біосфера» Тетяна Ферльовська.

Звідки тварини?

Першими, кого можна зустріти в парку – українські сірі степові воли Уран та Трюм. Вони флегматично жують траву за огорожею. До туристів підходять за ласкою – люблять, коли їм чухають спину.

Далі можна побачити диких кіз та коней. За ними краще споглядати на відстані.

Знайти тварин, які жили на цій території багато століть тому, було складно. Шукали буквально по всьому світу!

«У нас багато видів тварин, які на той період приживали – або вже знищені людьми, або ще у Червоній книзі, – пояснює Ростислав Полушвайко. – Тому тих самих тарпаноподібних коней – нащадків дикого лісового коня – ми повертаємо з-за кордону, привозимо найближчих схожих на них».

У цьому році на Полісся планують привезти і туроподібних. Це дика корова, яка мала вагу у півтори тони. На голові у неї – величезні роги, кожен з яких по метру. Це велика тварина, яка раніше була найбільшою в лісах Чернігівщини.

​«Авгієви стайні»

Парк «Беремицьке» займає територію у 500-т гектарів. Але до ладу привели ще тільки двісті з них. Щоб розчистити захаращені землі, знадобилось чимало часу та зусиль.

«Тут раніше в колгоспі, який функціонував експериментували з пасічництвом. Десь в 50-60-і роки багато ділянок лісу засадили псевдоакацією (робінія), тому що це непоганий медонос. Але це рослина, яка привезена з Північної Америки, є досить шкідливою для наших місцевостей. Вона все витісняє навколо себе: ні сосни, ні берези, нічого не росте. Дуже велике засилля були цієї робінії. Коли вичищали, то потім на трьох гектарах залишалось буквально дві сосни. Тобто майже нічого з місцевих рослин не росло. Тільки робінія. Тому її розчистка – це досить кропітка робота була», – пояснює Ростислав Полушвайко.

А ще довелось прибирати чимало сміття, яке роками викидали місцеві мешканці в яри та лісосмуги.

«В ярах було досить багато сміття! Воно там не рік і не два збиралось. Для того, щоб повноцінно проводити ту програму, ті проекти, які ми оголошуємо, то потрібно довести було стан парку до належного рівня, щоб можна було показати людям. Бо як же діти? Ми тут будемо розказувати про природоохоронну діяльність, а сміття не було прибрано?!» – зазначає Тетяна Ферльовська.

Сьогодні парк максимально наближений до дикої природи. Тут немає асфальтованих доріжок. Прогулюючись лісом можна запросто зустріти косулю, лисицю або лося. Тварини не лякаються людей, але й не наближаються. Вони живуть так, як і їхні пращури понад тисячу років тому. Ходять там, де хочуть, самі шукають собі їжу. Люди в цей процес не втручаються.

​У неволі з власної волі

Лось Аслан мирно гуляє за дерев’яною огорожею. Він спокійно реагує на групи туристів, дозволяє себе фотографувати та навіть гладити. Аслан – один із небагатьох, хто не може жити у дикій природі. Його торік, ще маленьким, врятували працівники парку. Тривалий час доглядали та вигодовували. Коли Аслан виріс, стало зрозуміло – тварина надто звикла до людей та їжі, яку вони йому дають. Сам він не зможе себе прогодувати, буде йти до людських поселень, і одного разу все може погано скінчитися, пояснюють працівники парку. Тому вже дорослого лося вирішили залишити у напіввільному стані.

А цьогоріч врятували ще одне лосеня – маленьку Єву.

«У сусідньому селі Євминка знайшли маленьке лосеня, – розповідає Ростислав Полушвайко. – Вже над ним ворони кружляли. Його врятували грибники – вони сказали нам, а ми вже забрали до себе. Зараз Єва ще маленька дуже, вигодовуємо. І от будемо тримати такий розплідник цих лосів, а молодняк будем випускати в ліс».

Співробітники парку планують реалізувати цілу програму щодо порятунку лосів. Хочуть відновити їхню популяцію на Чернігівщині.

Розвиток туризму

Парк «Беремицьке» є цікавим туристичним об’єктом. Сюди їдуть різні категорії любителів подорожувати – і пенсіонери, і школярі, і іноземці. У 2017 році туристів, які відвідали парк, було всього сім сотень. Але вже наступного року – три тисячі. В 2019-му співробітники парку розраховують прийняти до 10 тисяч туристів.

Для відвідувачів розроблені кілька маршрутів – від найлегшого для дітей, до найскладнішого – для любителів активного відпочинку. А в майбутньому планують створити кількаденні туристичні подорожі зі сплавами по місцевих річках.

​Співпраця з громадою

Парк «Беремицьке» активно співпрацює з Остерською громадою. Окрім податків, які справно сплачують до місцевого бюджету, вони створили робочі місця для місцевого населення: 30 місць постійних, та 100 – у період сезонних робіт. Крім того, активно розвивають туристичну галузь в регіоні. Спільно розробляють цікаві проекти та нові туристичні маршрути.

«Потенціал регіону просто надзвичайно великий, туристичний. І ми хочемо, щоб рівно віддалено від Києва та Чернігова був такий великий туристичний об’єкт, де людина приїде і зможе побачити ось цю природу, у великій концентрації тварин, де чисто, де немає сміття, де немає асфальту», – розповідає про плани Ростислав Полушвайко.

«Вони вкладають багато коштів, вони будують свої підсобні приміщення, приміщення для обслуговуючого персоналу, сплачують нам пайову участь. Це доволі непогані кошти. Також вони платять податок на землю. Вони планують збудувати у нас в місті готель», – говорить заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Остерської міської ради Андрій Скидан.

«Остерська громада цікава тим, що на її території почали розвивати оригінальні проекти. Парк «Беремицьке» – гарний приклад співпраці влади, бізнесу та громадськості. В цьому парку створені робочі місця, є територія для туризму. І засновники парку, і громада прагнуть до того, щоб розвивати цей проект далі, щоб в громаду їхали туристи, і на цьому всі заробляли», – каже радник з комунікацій Чернігівського центру розвитку місцевого самоврядування Оксана Стельмах.

Парк планують розвивати і надалі. Тут збільшуватимуть кількість тварин. Наприклад, планують розводити популяції фазанів та глухарів, хочуть завезти зубрів. Головна мета – відновити унікальну фауну Полісся.