Мер Дніпра Філатов про стосунки із Зеленським, Коломойським і не тільки

Ірина Ромалійська

Мер Дніпра, мільйонер Борис Філатов довгий час працював юристом у команді олігарха Ігоря Коломойського, а коли останній був призначений головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації, став його заступником. У 2014-му Філатов був обраний до Верховної Ради за мажоритарним округом, а в 2015 році став мером четвертого за чисельністю населення міста України.

Він близько десяти років знайомий із президентом України Володимиром Зеленським та, за його словами, називає його Володею (а Зеленський його – Борею). Також він чудово знайомий із нинішнім главою адміністрації Зеленського Андрієм Богданом.

Що становлять собою Зеленський і Коломойський в особистому спілкуванні? Скільки партія «Слуга народу» може отримати на виборах у Верховну Раду і чи можна називати нового президента України «маріонеткою Коломойського»? Про все це Філатов розповів у великому інтерв’ю журналістці «Настоящего времени» – проекту Радіо Свобода за участі «Голосу Америки».

Ми подаємо деякі уривки цієї розмови, яка відбувалася наприкінці минулого тижня у штаб-квартирі Радіо Свобода у Празі.

«Коломойський – це людина-війна»

– Ви були дуже близькі з олігархом Ігорем Коломойським, який повернувся нещодавно в Україну, і працювали у нього адвокатом.

– Так. Я дуже багато чому навчився у нього – і хорошого, і, напевно, поганого. Я завжди говорив, що він геній. Для когось він добрий геній, а для когось – злий.

– А для України він добрий чи злий геній?

– Можна, я залишу це запитання без коментарів? Негоже говорити в такому ключі про людину, з якою ти разом був 15 чи навіть 20 років. Я ніколи не буду відхрещуватися від нашого спільного життєвого досвіду, але я ніколи не був його співробітником, не працював у «ПриватБанку». У нас були різні періоди: ми сварилися, мирилися, працювали довго, розходилися.

– А чому ви півтора року не спілкуєтеся з Коломойським?

– Я називаю це так: у нас сталася сімейна сварка (сміється). В один момент ми просто стерли номери один одного з мобільних телефонів. Хоча у нас не було скандалу, не було з’ясування відносин тощо.

– А в чому була причина сварки?

– Причина, напевно, в тому, що хлопчик Боря виріс із дитячих штанців. Подивимося, що буде з іншими.

– Він хотів керувати вами?

– Я не можу сказати, що він хотів мною керувати. Але у мене було своє бачення, як я повинен вибудовувати відносини з правлячим істеблішментом, розумієте? Сидячи в кріслі мера, ти не можеш посваритися з прем’єр-міністром, президентом, генеральним прокурором. Не тому, що я їх боюся, а тому, що тоді просто не буде ефективної роботи.

Відео сайту «Настоящее время»

А Ігор Валерійович – це людина-війна. Людина, яка бачить мету і не бачить перешкод. І в той період я б не хотів бути його солдатом в його з’ясуванні стосунків із правлячим режимом. Тому ми просто припинили спілкуватися.

Але у мене жодних образ немає, я зла на нього не тримаю. Гадаю, що мине якийсь час і, може, ми будемо спілкуватися. А може, не будемо.

– Як ви оцінюєте висловлювання Коломойського про те, що Україна повинна оголосити дефолт?

– Я оцінюю її негативно. Тому що він мислить із вершини якоїсь зрозумілої йому системи. Може, коли він говорить про дефолт, він десь у мізках тримає борги «ПриватБанку» у себе в голові. Але для людей це буде дуже погано. Тому я повинен думати – як міський голова, в першу чергу – про інтереси людей, а не про інтереси великих систем. Тому я вважаю, що ця ідея досить контроверсійна.

– В інтерв’ю телеведучому Дмитру Гордону в 2017 році ви сказали про Коломойського: «Він людина із комірки, такий собі Карабас-Барабас, який смикає всіх за ниточки».

– Це так.

– Новий президент України в цьому випадку Арлекін?

– Ні, я думаю, що це спрощення. У Ігоря Валерійовича завжди така була роль: сидіти в комірці і смикати всіх за ниточки. Насправді дуже дивно зараз виглядає те, що він вийшов у паблік, всюди виступає, роздає інтерв’ю.

– Це нетипова для нього роль. Зазвичай він не давав стільки інтерв’ю.

– Так. Чому він змінив свою парадигму – я не знаю. Але, думаю, що він як гросмейстер цим чогось домагається.

– Зеленський підконтрольний йому?

– Як на мене, ні. Гадаю, що Володимир Олександрович абсолютно самостійна людина, і у нього свій шлях. Не можна заперечувати те, що вони знайомі, що у них були спільні бізнес-проекти. Але я впевнений, що непідконтрольний.

«Зеленський абсолютно нормальна, земна людина»

– Ви ж із новим президентом давно знайомі, так?

– Років десять, напевно.

– Зустрічалися напевно на якихось корпоративах, говорили йому «Володю, привіт». Він до вас, до речі, як звертався?

– Борю.

– А який він у цих компаніях?

– Та слухайте, він абсолютно нормальна, земна людина. Але місце сидіння визначає точку зору. І мені б, звичайно, найменше хотілося, щоб нормальна, абсолютно приземлена, позитивна людина на ім’я Володя, забронзовіла, розумієте?

– А є передумови для цього?

– Ці передумови залежать від самої роботи: від кабінету, де ти перебуваєш, і від оточення. Коли до тебе весь час приходять і увесь час шепочуть на вухо або якісь папірці підсовують.

​– Наші експерти умовно розділилися на два табори. Одні вважають, що Зеленський повністю підконтрольний Коломойському, інші вважають, що сам Коломойський хоче створити видимість цього контролю.

– Я вже сказав, що Зеленський непідконтрольний Коломойському. А те, що хоче створити Коломойський, знає тільки він один. Він гросмейстер. Він грає на величезній кількості шахівниць. Чого він домагається – я думаю, що тільки він один це знає.

– За межами України, особливо на пострадянському просторі, часто порівнюють пару «Коломойський і Зеленський» із парою «Березовський і Путін». Власне, Березовський стверджував, що привів до влади Путіна. Ви згодні з такою аналогією?

– Я тоді у Москву їздив по роботі. Я пам’ятаю, відкриваєш «Московський комсомолець» – а там стаття «Путізовський або Берепутін». Але я, як історик за першою освітою, вважаю, що історія не терпить аналогій. Напевно, можна якісь проводити паралелі, але диявол переважно криється в деталях. Це різні історії, різні люди, різні долі, різні історичні періоди.

– Як ви вважаєте, що або хто взагалі може змінити олігархічний лад, який десятиліттями існує в Україні? Олігархи фактично формують партії, мають сфери свого впливу в уряді.

– Є така добра приказка, я не пам’ятаю її на латині, про те, що правлять не царі, а правлять часи. Це можуть змінити тільки часи. Ми зараз перебуваємо на порозі цих тектонічних змін у мізках людей. Я думаю, що ми відійдемо від олігархічного капіталізму в «силу того», що зміняться часи. І Зеленський – це ж віяння часу. Дочекаємося. Я гадаю, що на нашій пам’яті це буде точно.

– А як ви оцінюєте взагалі Зеленського-президента?

– Я можу оцінювати Володимира Олександровича сьогодні (і тоді Володю) як порядну людину, яка хоче зробити щось добре, увійти в історію, в якої є благі наміри. І я б дуже не хотів, щоб ці благі наміри повторили приказку «Благими намірами вистелена дорога до пекла». Цього я боюся.

«Богдан – це людина Богдана. Дуже грамотний, дуже чіпкий, дуже ефективний»

– Ви працювали адвокатом Коломойського, як і нинішній глава Адміністрації президента Андрій Богдан?

– Ми разом із Богданом працювали адвокатами Коломойського.

– Тобто теоретично ви зараз могли очолити Адміністрацію президента?

– Я думаю, ні. Давайте не дивитися сильно лінійно. Андрій мій товариш, хоча ми з ним посварилися. Але він, я думаю, все-таки став керівником адміністрації не тому, що він адвокат Коломойського, а тому, що у нього дуже близькі стосунки з Володимиром Олександровичем. Володимир Олександрович, наскільки я розумію, ухвалює остаточне рішення самостійно.

– А Богдан – людина Коломойського чи людина Зеленського?

– Я думаю, Богдан – це людина Богдана. Він дуже грамотний, дуже чіпкий, дуже ефективний, людина з великими амбіціями. І, знаєте, я б хотів, щоб у Андрія вийшло.

– А Коломойський буде впливати на нього?

– Мені сказати важко. Чи може Коломойський, наприклад, вплинути на мене? З урахуванням того, що ми вже півтора року не спілкуємося, напевно не може. З іншого боку, з урахуванням мого бекграунду, він все одно в моєму житті незримо присутній і все одно якось впливає. У нас є спільні друзі, знайомі, ми живемо в одному місті. Тому, напевно, так, він може на мене впливати. Точно так само, як він може впливати на Андрія. Життя – дуже складна річ.

«Система завжди переможе анархію»

– Уже двічі парламент України не підтримав ініціативи Зеленського: провалив його законопроект щодо зміни виборчого права і не відправив у відставку прем’єра Гройсмана. Це явне протистояння між новою командою і давно сформованою політичною елітою.

– Розумієте, Зеленський повинен відповідати сподіванням людей, які за нього голосували. І він, напевно, думає, що діє у правильній парадигмі. Але чи дасть ця парадигма потрібний результат – велике питання. Якщо ти йдеш із контр-елітарним порядком, то ти повинен очікувати, що рано чи пізно еліта об’єднається проти тебе. Але мене більше бентежить те, що країна йде в бік якогось неконтрольованого хаосу. Дай Боже, щоб я помилявся.

– Що ви маєте на увазі?

– Я завжди намагаюся свій життєвий шлях екстраполювати. Я зловив себе на думці, що я теж прийшов на хайпі, я теж намагався зламати раду (міська рада Дніпра – ред.), рада намагалася зламати мене. Ми дуже багато лаялися, я погрожував її розпустити, рада мені хотіла висловити імпічмент, бійки були постійні в залі, рубали кабелі, мінували будинок, проводили виїзні сесії.

І в один момент, коли вже, в принципі, я переміг, я упіймав себе на думці, що людям це набридло. Тобто люди рано чи пізно скажуть: «Послухайте, ми відправили вас працювати, а ви займаєтеся тільки тим, що оголошуєте вибори, перевибори, розпускаєте, розбігаєтеся, тікаєте. А результат де?» Система завжди переможе анархію.

Борис Філатов, Прага, червень 2019 року

[***]

– Ви – людина, яка була і в бізнесі, і у владі, ви знаєте, що однієї мотивації недостатньо. Потрібно мати системне бачення, професіоналізм, сильну команду.

– Зеленський намагається вчитися. І хоче вчитися, і він вчиться. Чи вийде у нього – я не знаю. Але я бажаю йому тільки успіхів. Не тому, що він президент, а тому, що його успіх – це наш успіх, успіх країни. Його неуспіх – це неуспіх країни. І це мене дуже сильно лякає. Якщо він піде шляхом позасистемних дій – це може розбалансувати систему, тому що будь-яка система завжди перемагає анархію.

[***]

– Ви, напевно, маєте внутрішню соціологію. Які ваші прогнози на парламентські вибори в Україні?

– Зараз у партії «Слуга народу», якої насправді не існує, в якій немає ні структури, ні кандидатів, ні програми, рейтинг у Дніпрі, напевно, 35%. Тобто, перепрошую, можна мавпу зловити в зоопарку, і вона зможе балотуватися від «Слуги народу» і отримати добрий результат.

Але є й інша історія – «об’єднана опозиція». Як на мене, вся справа йде до того, що «Опоблок» і «За життя» об’єднаються. У них теж ростуть рейтинги, і їхній електорат кристалізується. І вони теж можуть набрати 20%, а то й більше, по всій країні, не кажучи вже про південний схід.

– По мажоритарних округах у Дніпрі хто буде йти від «Слуги народу» і які у нього шанси?

– Я вам відкрию таємницю: навіть вони не розуміють, хто буде йти. Тобто вони оголошують якісь збори в інтернеті, на них ходять якісь люди і кажуть, що ми будемо йти. Поки ніхто не розуміє.

– Ви будете йти на парламентські вибори?

– Ні, однозначно ні. Я поспостерігаю осторонь. Це було моє усвідомлене рішення. Хоча мені чотири партії пропонували.

– Які?

– Не буду казати. Це було б просто не дуже коректно щодо колег. Навіщо? Я бажаю їм усім успіху, але сам я не піду.

– А вас кликали у «партію мерів», яку організовують Кернес і Труханов?

– Скажу так: здогадайтеся самі. Я ж казав, що не буду говорити, але, напевно, було б логічно, якби мене кликали. Тим більше, що у мене з «поганими Генами» досить добрі стосунки – і особисті, і людські. Але я не коментую колег, не коментую їхніх політичних закликів і життєвого шляху. Але скажу, що і один, і другий як сіті-менеджери непогані. І мені є чому у них повчитися. Вже у Кернеса так точно.

Розширену версію інтерв’ю читайте на сайті «Настоящего времени».