Корупційні схеми на маршруті «Харків – Прага»: оцінка чеської журналістки

Прагу і Харків об’єднують спільні торговельні інтереси, однак значною мірою вписані вони, як наголошує відома чеська журналістка Петра Прохазкова, в корупційні схеми. У розмові з Радіо Свобода вона закликала провести спільне чесько-українське розслідування, щоб пролити світло на роль харківських чиновників.

Чиновники харківської мерії та їхні родичі активно почали реєструвати фірми у Чехії. На це звернув увагу Харківський антикорупційний центр. Чеській журналістці Петрі Прохазковій вдалось зібрати низку доказів, які підтверджують тіньові схеми, викриті журналістами в Україні. Вона вирішила привернути увагу до проблеми своєю публікацією у чеській пресі, а про головні висновки поділилася з Радіо Свобода.

– Чи хтось із слідчих органів Чехії займається цією справою?

– Думаю, що в цьому випадку мали б в першу чергу швидко озватись українські органи. Я не цілком певна, чи тут дійшло до порушення чеського законодавства. Адже у нас фірму може відкрити хто хоче і торгувати чим захоче, тобто ми ще не є цілком певні, чи дійшло до порушення чеських законів, до відтоку капіталу. Але про те, що абсолютно точно дійшло до порушення українських законів, це вже нам зрозуміло.

– Ви звертаєте увагу на кілька чеських фірм, зокрема, на Inter Tech Praha, співвласниками якої є донька керівника відділу транспорту мерії Харкова Аліна Чумакова і син мера Харкова Геннадія Кернеса Родіон Гайсинський. Чи вам відомо щось більше про цю чи інші фірми?

– Ми спробували всі ці фірми розшукати в чеському реєстрі фірм, ми навіть деякі з цих фірм відвідали. Всі вони мають одну спільну рису: вони нічого не виробляють, нічого не створюють, але це можуть бути торговельні фірми.

Мер Харкова Геннадій Кернес (архівне фото)

​– Але як ця фірма, й інші, пов’язані з мером Харкова, нічого не виробляючи, заробляють?

– Так, заробляють безумовно. І що ще мають спільного, це те, що з ними дуже важко контактувати, вони переважно зареєстровані в будівлі з охороною. І там на прохідній вам, звичайно, скажуть, що в цій будівлі ця фірма перебуває, але не дадуть вам ні номер телефону, ні імейлову адресу, і скажуть, що якраз в цю мить там нікого з працівників немає. Гадаю, що там навіть фізично цієї канцелярії немає, що це тільки фіктивна адреса, яка потрібна для того, щоб можна було в Чеській Республіці фірму зареєструвати. Тобто цю інформацію дуже важко здобути, важко дізнатись, що це за люди. Більшість з тих осіб, які зареєстровані у чеських фірмах, про які ми згадували в публікації, мають певний зв’язок з мерією Харкова, це або родичі, або знайомі родичів мера.

– Чи можна в такому випадку говорити про те, що йдеться, можливо, про великий родинний бізнес харківського мера в Чехії, або ж родичів працівників мерії Харкова?

– Для того, щоб обійти правило, що державний службовець не мав би мати всюди по світі свої фірми, які ведуть вигідну торгівлю з мерією, вони у всі ці фірми призначають родичів. Можливо, що деякі з них фізично перебувають у Чеській Республіці, але часто це не так, вони перебувають в інших країнах. У Чехії вони лише користуються тим, що у нас відносно просто відкрити s.r.o. (підприємство з обмеженою відповідальністю – ред.). І низка українців, які тут живуть і займаються підприємництвом, знають, як це робиться, мають тут різні контакти і все функціонує прекрасно. По суті, не заважало б, якби ці фірми брали участь у чесній конкуренції.

– А звідкіля надходять гроші, і немалі, фірмам з українськими власниками з Харкова, які нічого не виробляють?

– По-перше, вони немов би щось перепродають, купують за одну ціну, потім її піднімають і пропонують харківській мерії чи якомусь маленькому комунальному підприємству, яке підпорядковане харківській мерії, а потім цей «заробіток» між собою розділять. І другий спосіб, як ці фірми заробляють, – це прибуток через Чехію виводиться до різних офшорів чи податкових раїв, і вже потім реалізується. Ці фірми існують не для того, щоб хтось займався підприємництвом, але існують тільки для того, щоб певні люди в Україні в державних чи комунальних органах могли заробляти більше, ніж становить їхня звичайна зарплата.

– Яка роль у цьому мера Харкова?

– Ми не маємо цілком точного доказу, що саме Кернес є головою цього спрута, всі ці докази, як це буває у журналістів, є непрямими. Але я думаю, що зараз мали б почати діяти слідчі органи, вони мали б цю справу дослідити. Це не справа журналістів, це робота слідчих органів розібратися і довести справу до суду. Зараз я очікую, що приєднаються до справи відповідні органи, не тільки газети.

​– Чи, наприклад, Промислова палата, чи Торговельна палата в Чеській Республіці, чи можливо хтось інший звернув уже увагу на те, що аж надто багато потенційних корупційних контактів ведуть з Харкова до Праги?

– Була одна така давня справа, яка привертає увагу. Ще в 2011 році місто Прага через одну чеську фірму продало Харкову старі непридатні трамваї за ціну нових і модерних. З цього видно, що тут існує давня традиція дуже особливої співпраці Чеської Республіки з Харковом. (Представник чеської фірми тоді запевняв Радіо Свобода, що старі трамваї ще у гарному технічному стані і порівняв їх із нерухомістю – ред.) Можливо, що тоді це себе виправдало і що всі подальші роки щось подібне діється, але довести до кінця цю справу мав би хтось інший, ніж журналісти. У нас для цього немає ні потужностей, ні правових основ. Думаю, що тут є великий промах слідчих органів.

– Чи ви очікуєте, що потенційне спільне українсько-чеське розслідування Харків-Прага все ж принесе результати?

– Так, я в це глибоко вірю, навіть думаю, що Україна є в цьому далі, ніж ми, що Україна має набагато більше пройденого в боротьбі з корупцією, з протекціонізмом, зловживаннями, і що рівень цього громадського контролю в Україні набагато вищий, ніж у нас. Наприклад, і цю справу розкрили харківські активісти. Я недавно зустрічалась з людьми з ProZorro, цієї програми у нас взагалі немає. Думаю, що в цьому плані ситуація в Україні дуже покращується. Я б не була так песимістична, що все погано. Навпаки, гадаю, що все рухається до кращого.

– А чи можна було б перевірити, чи особи, про яких ви згадуєте в статті, чи вони, відкриваючи свої фірми в Чехії, залишаються громадянами України, чи мають громадянство інших країн, скажімо, чеське?

– Так, це б можна було перевірити, хоча це і велика робота. Ми над цим працюємо. Про низку речей ми вже знаємо, але доки це не буде на всі сто відсотків підтверджено, цю інформацію ми оприлюднювати не можемо. І друге: в деяких справах ми наштовхуємось на презумпцію невинуватості. Якщо ці люди не є державними службовцями, а є приватними особами, тоді ми ще більш пильні, ніж тоді, коли це є політик чи держслужбовець. Тому що держслужбовець на цей шлях став добровільно і має з тим рахуватись, але про приватну особу, щоб висловити їй підозру чи навести її повне ім’я та прізвище, для цього ми справді маємо мати дуже вагомі докази. А це велика робота, яка забирає час. Але напевно ми цим будемо займатись.

– А чи може чеський громадянин відповідно до чеського законодавства звернутись до поліції, щоб дізнатись, громадянин якої країни володіє фірмою чи нерухомістю в Чехії, тобто паспорт якої країни у нього в кишені?

– Гадаю, що зараз, коли у нас діють дуже суворі правила ЄС щодо охорони приватних даних, цю інформацію нам можуть не надати. Але цілком доступними є реєстри фірм, їхніх власників, так само власників нерухомості, в тому числі українських, грузинських чи, скажімо, азербайджанських громадян, з яких можна дізнатись, хто і чим володіє, який капітал вклав і на якій адресі перебуває фірма. Але іншу інформацію про цих людей з’ясовувати важче.

– Чому першою реакцією на журналістське розслідування було мовчання?

​– Мовчати і не реагувати ні нащо, вони вже цьому навчились, в Росії це звична тактика державних органів. Адже ти можеш писати багато про якісь розслідування, розкриття справ, докази, але коли про це викриті сторони мовчать, тоді ти опиняєшся в сліпій вуличці і не знаєш, що далі. Звичайно, що у випадку, якщо не діють слідчі органи, врешті, на жаль, нічого не станеться.