Перше покоління, яке вже виросло за існування незалежної України, все більше окреслює свої позиції в суспільстві і вимагає змін. Одним із його голосів, із яким знайомить польське видання Tygodnik Powszechny, є реперка Альона Альона. «Моє покоління починає свій рух, ми перегортаємо сторінку стару» – звертається вона до всіх, хто хоче змін. Atlantic Council міркує про те, що суспільний попит на зміни в Україні є занадто потужним, тому його не можна ігнорувати, і про те, що саме має робити президент Зеленський аби виконати свою обіцянку про зміни. А видання Times пише про переслідування і репресії кримських татар в окупованому Росією Криму і про страх цих людей перед повторенням історії, яку започаткував Сталін.
«Кримсько-татарська меншина побоюється, що історія – на тлі арештів і переслідувань з боку російських сил – повторюється» – під таким заголовком видання Times публікує статтю про переслідування кримських татар в анексованому Росією Криму.
Репресії проти мусульман, пов’язаних з ісламістською організацією, мають паралелі зі сталінською чисткою в 1940-х роках, пише Ханнаг Лусінда Сміт у репортажі із Сімферополя. На прикладі кількох окремих сімей, які зазнали переслідування з боку нинішньої влади контрольованого Росією півострова, авторка статті наводить дані: зараз у російських в’язницях перебувають 86 кримських татар, які чекають судового розгляду за звинуваченнями у зв'язках з «Хізб ут-Тахрір», міжнародною ісламістською організацією, яка є легальною в Україні, але з 2003 року її класифікують у Росії як «терористичну». Більше ніж десяток країн по всьому світу не визнають її, водночас «Хізб ут-Тахрір» є законною, зокрема, й у Великій Британії, зазначає авторка.
Дружина одного із затриманих російськими спецслужбами кримського татарина розповідає, як її чоловіка люди в масках повалили на землю перед тим, як почати обшук у будинку.
«Їх було більше ніж 20 чоловіків, деякі з них із спецпідрозділів, деякі з ФСБ», – розповіла 41-річна Ґульнара Адилова про події, які сталися 6 тижнів тому. – «Коли я попросила їх показати документи, я побачила, що у них є довгий список людей, яких вони арештовували цього дня».
49-річний Білал Аділов був серед двох десятків інших, затриманих 29 березня, кримських татар – мусульманської меншини, яка становить близько 12 відсотків від 2 мільйонів населення Чорноморського півострова, анексованого владою президента Росії Путіна п’ять років тому.
Дружина Аділова наполягає на тому, що Білал ніколи не був пов’язаний із «Хізб ут-Тахрір», але з ним розправились через те, що він висловлювався про попередні арешти і був громадським опонентом анексії Криму.
«Вони знали його, тому що він був блогером, він завжди ходив на чужі судові засідання, і вони не люблять активних людей», – сказала вона. «Ми не очікували нічого від Росії. За ці п’ять років ми ніколи не спали спокійно».
Наразі четверо кримських татар були засуджені, їм винесли вироки на 15 років, які потім збільшили до 17 років. Судові процеси проводяться в закритих судах, а ключові докази надають таємні свідки.
За організацію діяльності «Хізб ут-Тахрір» у Росії передбачене покарання до довічного ув’язнення; за просування ідей або членство в організації – до 20 років в'язниці.
Татарські активісти, яким заборонено проводити несанкціоновані мітинги, згідно з суворими російськими законами про громадські зібрання, організували серію синхронізованих одиночних протестів, за які їх також затримали, хоча пізніше звільнили без висунення звинувачення.
Батько Ґульнари Аділової, 83-річний Сервіє, був семилітнім, коли в 1944 році відбувалася сталінська депортація кримських татар із півострова. Він одним із перших повернувся до Криму, коли СРСР розвалився. Він усе ще намагається говорити про те, що сталося – і знову боїться найгіршого.
«Я пам'ятаю, як солдати постукали у двері і дали нам 15 хвилин, щоб підготуватися, – говорить він про події 75-річної давнини. – І я впізнаю те, що відбувається зараз. Це залякування».
«Зеленський сіє сум’яття і створює ще один шанс на зміни» – статтю з таким заголовком друкує видання Atlantic Council.
Володимир Зеленський може бути популярним серед українців, але він отримує відверто недружнє ставлення від своєї політичної еліти. У нового президента України мало друзів у парламенті та уряді, пише оглядачка з Вашингтона Оксана Бедратенко. Авторка наводить приклади: через кілька днів після вступу на посаду Зеленський зазнав поразки в Раді, оскільки парламент не розглянув його законопроект про новий виборчий закон. Рада не мала голосів, щоб поставити на порядок денний президентський законопроект, незважаючи на те, що Зеленський стверджує, що законопроект є результатом компромісу між парламентськими фракціями. […] Але без підтримки з боку Верховної Ради та уряду Зеленський не має жодного важеля, щоб просунути свою політичну програму. Зеленський, на думку авторки, потребує швидких перемог, щоб продемонструвати їх перед парламентськими виборами, особливо з огляду на брак свого досвіду як президента.
Авторка звертає увагу на те, що безлад у політичній еліті України, як виглядає, має один важливий виняток: економічні експерти продовжують утримувати форт. Керівник Центрального банку Яків Смолій та міністр фінансів Оксана Маркарова також пообіцяли продовжити свою політику, яка допомогла стабілізувати економіку після кризи 2014 року, підживленої агресією Росії. Курс макростабільності, що реалізується відповідно до рекомендацій МВФ, демонструє забезпечення незалежності Центрального банку та дотримання жорсткої монетарної та фіскальної політики. Це призвело до зниження рівня інфляції та відносно стабільного обмінного курсу, а також сприяло зростанню ВВП і зробило Україну прийнятною для міжнародного кредитування.
Збереження цього курсу є надзвичайно важливим, і спосіб, у який новий президент України обирає свою економічну політику, визначатиме успіх його політики, – пише авторка статті.
Позиція Зеленського щодо МВФ є, на її думку, ще більш важливою, оскільки вона свідчить про його незалежність від олігарха Ігоря Коломойського, який забезпечив нового президента неабияким медійним висвітленням (Коломойський володіє важливим каналом «1+1»). Коломойський, лютий критик МВФ, назвав програму фонду «експериментом із народом» і висловив думку, що дефолт буде корисним для України. Більшість фахівців вважають цю пораду єретичною і небезпечною.
Що ж потрібно робити Зеленському? – ставить запитання автор статті. Залучити міжнародні та бізнес-спільноти до підготовки дій, які треба робити відразу після виборів. Новий президент, який обіцяв зміни, може скористатися рідкісним шансом для України просунути реформи, які були заблоковані принаймні з 2016 року.
Президентство Зеленського може дати країні настільки необхідний для неї імпульс до просування реформ. Найбільш оптимістичний сценарій, на думку автора статті, полягає в тому, що деякі реформи, які не потребують схвалення парламентом, можуть розпочатися раніше, якщо Зеленському вдасться налагодити конструктивну співпрацю з чинним Кабінетом міністрів. Однак, якщо політичні потрясіння триватимуть і Зеленський не буде спроможний виконати свою обіцянку змін, його президентство може призвести до повноцінної економічної кризи.
[…] Ставки для країни занадто високі, щоб політична боротьба посіла центральне місце. Коли суспільний попит на зміни є занадто потужним – його не можна ігнорувати, – робить висновок автор статті.
«Поколінням безперервної нестабільності» називає польське видання Tygodnik Powszechny «перше покоління, яке вже виросло за існування незалежної України і яке все більше окреслює свої позиції в суспільстві і вимагає змін». Одним із його голосів є реперка Альона Альона.
Автор статті Павел Пеньонжек змальовує свої враження від концерту Альони Альони в одному з харківських клубів і від спілкування з нею у травні.
«Важко повірити, що лише кілька місяців тому дівчина тремтіла від страху і не могла згадати слів. Тепер, схоже, вона завжди була на сцені», – розповідає автор статті.
Їй 28 років, і в своїх творах вона звертається до рівних собі. У певному сенсі вона також говорить від їхнього імені. У пісні «Відчиняй» вона співає:
«Тільки,
тільки азарт, загартований дух.
Моє покоління починає свій рух,
ми перегортаємо сторінку стару.
Ставки максимальні сьогодні на гру, –
ти піймай цей рух».
Можна також сказати, що вона закликає старші покоління – батьків, бабусь і дідусів – чути молодих, – пише автор, цитуючи співачку, справжнє ім’я якої Олена Савраненко: «Нам майже по 30 років. […] Це покоління, яке вже здатне робити щось своє, не наслідує тих, хто прийняв їх на роботу; яке саме здатне робити і вносити зміни; яке має дітей і хоче, щоб їх виховували не радянські батьки, а лише вільні українці».
Автор статті розповідає польському читачеві історію цієї молодої української реперки і те, як вона дає собі раду з неабиякою популярністю. «Реп – це одне, але коли ви стаєте публічною людиною, це інша справа. Ваші рішення можна взяти за приклад», – пояснює Альона Альона.
«Я повинна контролювати свої слова, і якщо у мене є ідея, я хочу віддати її слухачеві правильно, не сидіти і не базікати» – говорить реперка. Вона вважає, що її покоління відрізняється від попередніх поколінь тим, що воно живе в стані постійної нестабільності. Як приклад вона наводить освіту, де практично все змінилося за роки – починаючи від кількості класів до системи оцінювання.
«У нас немає стабільності. Ми шукаємо, як адаптуватися до того, що відбувається навколо нас, як вижити в цьому світі і залишитися, коли все постійно змінюється», – пояснює вона.