(Рубрика «Точка зору»)
Третє пришестя Геннадія Москаля на Закарпаття було найдовшим і тривало майже чотири роки. Однак воно закінчилося не так тріумфально, як попередні. Призначення відомого всій Україні генерала міліції у липні 2015 року на посаду голови Закарпатської ОДА багатьма сприйнялося як найкращий варіант. Адже після резонансної стрілянини в Мукачеві, що показала реальний стан в краї з кримінальними кланами, до яких були причетні потужні місцеві політики, Порошенкові не залишалося нічого іншого, як поставити на чолі обласної вертикалі авторитетну людину збоку.
Геннадій Москаль ідеально підходив на цю роль, бо добре знав місцеву ситуацію і водночас не був членом жодного з угруповань. Серед завдань, які ставив президент перед генералом, було відновлення державної вертикалі. З цією задачею Москаль справився – новий керівник області став «газдою в хижі», а влада донедавна всесильного Віктора Балоги звузилася до єдиного Мукачівського району. Переграв Москаль Балогу і в обласній раді: хоча «Єдиний центр» набрав більше депутатських мандатів на місцевих виборах 2015 року, більшість сформувалася на основі «Солідарності». Політична стабільність – головний здобуток останнього керівника Закарпаття.
Геннадій Москаль у студії Радіо Свобода, 15 квітня 2019 року
За словами експертів, не вдалося Геннадію Москалю побороти контрабанду, яка, попри гучні заяви та показові телекадри, залишається поки що не викоріненою. Причому не тільки на рівні локальному, але й організованому. Подейкують навіть про загальнодержавні масштаби.
Те саме стосується й доріг, яких за останній час збудовано на триста кілометрів. І це є своєрідним рекордом в області. Але поки будували одні дороги, зима знесла інші. І головна обласна транспортна артерія – від Рахова до Мукачева моментами нагадує суцільне бездоріжжя.
Можна згадати й гучні кампанії проти вирубки лісів, але потомственні лісоруби, що живуть в кожному гірському селі, не занехаяли свого ремесла. Рубають, як рубали з діда-прадіда і навіть невідомо, що їм може завадити. Хіба що катастрофічна повінь, що знесе їхні села з лиця землі. Не додало балів обласному очільнику й останнє місце із децентралізації, якій він вперто опирався.
Голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль (праворуч) і керівник Львівської залізниці Іван Груник під час урочистого запуску відновленої дитячої вузькоколійної залізниці до 25-річниці Незалежності України. Ужгород, 24 серпня 2016 року
Політичний спокій в області давався Геннадію Москалю нелегко, адже він був змушений ділитися владою із союзниками в обласній раді – партією «Відродження», що відкололася від колишньої Партії регіонів, та угорськими обранцями. Посади розподілялися за квотним принципом і це приносило чимало головного болю, бо ж кваліфікованих кадрів – катма. Обидва попутники виявилися ненадійними, що чудово себе проявило під час президентських виборів. Все, що могли, союзники забрали, однак працювали виключно на себе. Тож результат у другому турі виявився найгіршим для влади у Західній Україні: 16,7 відcотка – за Порошенка і 80 відсотків – за Зеленського.
Особливо показова ситуація з угорцями. Постійно стаючи на бік угорської громади, Геннадій Москаль втрачав авторитет в очах української громадської думки, яка спрямована на укріплення державності. Проте очільник області свідомо на це йшов, очікуючи на підтримку угорських організацій в майбутньому. Проте найгірші показники на виборах президента команда Порошенка отримала саме в Берегівському районі, на 75% населеного угорцями. Більше того, місцеві угорські лідери Москалю навіть не подякували за безпрецедентну підтримку протягом цих чотирьох років. Добрий урок для наступників.
Президент України Петро Порошенко під час виступу на мітингу-реквієму з нагоди 80-річчя проголошення незалежності Карпатської України. Село Рокосово (Закарпатська область), 15 березня 2019 року
Економічний стан області, яка на 75% є дотаційною, тривожний. Як заявив сам Геннадій Москаль, «засіки» порожні, тож наступникові нема чого заздрити. А охочих посісти звільнене крісло вистачає. Поразка Порошенка відкриває можливості для табору Віктора Балоги, який завжди вважав себе фігурою №1 в області. Хоча тут на заваді можуть стати давні конфлікти між мукачівським нардепом та Ігорем Коломойським.
Партія «Відродження», яка в парламенті відверто стала на бік Зеленського, може претендувати на свої дивіденди і на Закарпатті. Тож існує велика ймовірність отримати посаду керівника ОДА представникові цієї політичної сили, попри те, що в області вона була союзницею БПП.
Депутатство як просування бізнесу
Вибори до парламенту, що відбуватимуться за старим виборчим законом, не принесуть жодних змін на Закарпатті. Тож обіцяних «нових облич» не буде. Тут є округи, по яких мажоритарники обираються депутатами із каденції в каденцію. Із шести теперішніх мажоритарників від Закарпаття – всі шестеро є підприємцями. (З них троє – рідні брати Балоги, а Василь Петьовка – двоюрідний).
На Закарпатті у Верховну Раду йдуть не заради політичних гасел, а для просування власних бізнес-інтересів. Звідси і традиційні методи роботи з виборцями, які умовно можна назвати «засіванням» – купівлею голосів у різноманітних формах. На жаль, новий президент України все зробив для того, аби ця віджила форма і далі процвітала. Не давши парламенту часу на ухвалення змін до виборчого законодавства, Зеленський заради максимального представництва своєї партії, по суті відкинув вкрай потрібну виборчу реформу.
Тож Закарпаття знову буде представлено у Верховній Раді «грошовими мішками», які в першу чергу турбуються за власні інтереси. І навіть прізвища цих нардепів навряд чи має значення.
А Геннадій Москаль здав ключі від найманої квартири в Ужгороді і подався шукати щастя далі. Як приїхав сюди без команди, так і поїхав сам. І в цій безклановості – його сильна сторона. Кажуть, що балотуватиметься до Верховної Ради на Луганщині, де він також кілька разів був очільником регіону. На державні посади бажання вже нема.
Олександр Гаврош – письменник, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода