(Рубрика «Точка зору»)
ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ
Ірина Костенко, Марина Остапенко, Лариса Мудрак
«Реконструкція Полтавської битви: задоволення отримали дорослі і діти» – новину під таким заголовком ми прочитали днями в одній з полтавських газет.
І замислились.
А від чого ж дорослі і діти отримали задоволення – від святкування однієї з найбільших катастроф в історії своєї держави, яка на два століття зупинила поступ до незалежності?
Гм... Значить, у державному Музеї «Поле Полтавської битви» нічого не міняється і губернія продовжує величати імперію.
(Докладно на цю тему ми писали у статті «Музей «Поле Полтавської битви». Чому влада України не реагує на загрозу національній безпеці»).
Першу реконструкцію Полтавського бою робив для Катерини ІІ її коханець Потьомкін. Цариця була у захваті, розпорядилася повторити «на біс» і виходить, що з її подачі цей «біс» верховодить у Полтаві до сьогодні. Угамувати ж імперські цирки «во славу русского оружия» не може ані 28-й рік незалежності ані 6-й рік російської агресії в Україні.
Нагадаємо, після Полтавської битви Україна стала колонією Москви. Ця баталія, як означив доктор історії Ігор Гирич «стала символом поразки і багаторічного приниження, на якому імперія виховувала рабське почуття провини українців перед «старшим братом»… «Полтава стала вододілом між українською і російською національними ідеями», – наголошує історик.
Саме для підпорядкування України російській ідеї імперія впродовж століть плекала міфотворчість про «славу русского оружия под Полтавой». І в результаті виплекала в багатьох українців почуття «собачого обов’язку перед Москвою», – як зазначив Михайло Грушевський. Очевидно, що виконанням саме цього обов’язку і керувались організатори нещодавньої реконструкції.
Яким чином можна позбутися цієї біди, котра невтомно сепарує громадян України і в такий спосіб закладає міну у цілісність держави?
Урочисте зібрання біля пам'ятника гетьману Івану Мазепі в пам'ять борців за свободу. Полтава, 21 листопада 2016 року
Пропозиція для Міністерства культури
Вважаємо, що сьогодні вкрай необхідним є створення в Україні спільного бачення кожного українця на ключові події української історії. На нашу думку, починати цю роботу потрібно спростуванням трьох головних імперських небилиць – «Київська Русь – спільна колиска трьох братніх народів», «Переяслався рада – возз’єднання України з Росією» та «Полтавська битва – слава російської зброї». Байками саме на ці теми імперія виховала численні покоління слухняних малоросів.
Мапа України французького військового інженера і картографа Гійома Левассера де Боплана 1680 року (на основі генеральної карти 1648 року)
До речі, днями Леонід Кучма на зустрічі з членами клубу керівників Литви назвав найбільшу з українських проблем. Вона, як вважає екс-президент, полягає у тому, що «історія України писалася в Москві, і герої України були намальовані в Москві… І якщо у нас не буде своєї пам’яті (історичної – ред.), то будемо жити по чужій».
Як свідчить історія, життя «по чужій пам’яті» завжди веде незалежну державу до чергового «возз’єднання».
Тому якнайшвидше чекаємо від Міністерства культури (саме йому підпорядковуються музейні заклади) інформації щодо підтримання нашої пропозиції. Не маємо жодних сумнівів, що її реалізація на 28-му році незалежності і 6-му році російської агресії зрештою допоможе державним музеям за державний кошт пропагувати історію, котра працюватиме на єдність і силу України.
Ірина Костенко, Марина Остапенко, Лариса Мудрак – журналісти
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
_________________________________
Інші матеріали з циклу «ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ»:
Тест на державність: Музей рідкісної книги у Ніжині подає приклад іншим
Керівництво КНУ і Голодомор: університет й досі вшановує організатора геноциду 1932–1933 років
Українська мова і церква: Нестор Літописець – перший історик України-Руси
Декомунізація монумента «Батьківщина-Мати». Хто повинен захищати Київ?
Музей «Поле Полтавської битви». Чому влада України не реагує на загрозу державній безпеці?
Ярослав Мудрий, косоворотка і музейники Софії Київської. Хто тримає цей союз?
Конституція України і музейники: звідки взялися у Софії Київській однодумці Володимира Путіна?
Чи свідчить архітектурна спадщина Києва про «європейськість» мера Кличка і міністра культури Нищука
Вкрадена українська святиня й досі у Москві. Богородиця Володимирська чи Вишгородська?
Що замовчують екскурсоводи у Києво-Печерській лаврі (до 300-ліття великої лаврської пожежі)
Провінційні комплекси Львівської національної галереї мистецтв імені Возницького
Політика Кремля і вища освіта України. Як роз’єднати цей союз?
Московські холопи і музейна справа України
Українська мова і подвійна мораль у КПІ імені Сікорського
Як вилучити малоросійський канон з українського простору НХМУ
Малоросійські штампи Національного художнього музею України
Києво-Печерська лавра. Кому служать лаврські музейники?
Київські князі розмовляли українською. Музейники це замовчують