На окупованій частині Донбасу пройшли перші засідання нещодавно обраних «молодіжних парламентів». Це не лише чергова імітація демократичних інституцій. Окупаційна адміністрація залучає молодь, аби готувати кадри для «політичного крила» разом із підготовкою гарматного м’яса у «військово-патріотичних» клубах.
Епопея з обранням «молодіжного парламенту» тривала з початку березня в ОРДЛО. Вона мала усі ознаки пропагандистського проекту. Ледь не щоденна присутність у новинній стрічці окупованих територій і телеефірі, широке залучення студентської молоді та школярів до «виборчого процесу», декларації про участь молоді у вирішенні долі «республік», як бойовики називають захоплені ними частини Донеччини і Луганщини.
Ця кампанія нагадувала мавпування справжніх виборчих перегонів, що відбувалися в цей же час в Україні. Та більшість українців, занурена в пристрасті президентської кампанії, її навіть не помітила. Хоча насправді обрання «молодіжного парламенту» досить важливе для розуміння планів окупантів.
Чергова калька з Росії
Ідея є калькою з «молодіжного парламенту» при Держдумі Росії (Громадська молодіжна палата при Держдумі). Створювати таку структуру заходилися ще за «голови республіки» в угрупованні «ЛНР» Ігоря Плотницького. З травня 2017 охочі увійти до «молодіжного парламенту» могли подавати анкети, заповнивши форму на сайті «народної ради ЛНР».
Передбачалося, що відбирати переможців будуть «депутати» й «міністри». Висунення кандидатур ішло переважно через осередки молодіжного крила «партії влади» – «Мир Луганщині». Також молодіжну активність підтримувала «федерація профспілок ЛНР» на чолі з Олегом Акімовим, який сам є вихідцем із молодіжки Партії регіонів.
У липні 2017 року в ОРЛО сформували «молодіжний парламент». При районних та міських окупаційних адміністраціях, а також при «раді міністрів» почали формувати «молодіжні ради».
Фінальний відбір кандидатів у парламент, липень 2017 року. Фото агентства бойовиків ЛІЦ
Після перевороту в «ЛНР» наприкінці 2017 року, коли до влади прийшли «силовики» на чолі з «міністром держбезпеки» Леонідом Пасічником, змінилося й керівництво «народної ради». Її очолив Денис Мірошниченко, який займався молодіжною політикою в інтересах Партії регіонів іще до війни. Він пообіцяв «перезавантаження молодіжного парламенту», але інституцію просто, що називається, спустили на гальмах.
Згадали про «молодіжний парламент» лише на початку цього року. Причому – синхронно в обох «республіках».
Завдання – «легалізація» угруповань
Функція «молодіжних парламентів» загалом мало відрізняється від завдання решти «громадських об’єднань» обох угруповань. Вони виступатимуть «дорадчим органом», таким собі «голосом народу». І через імітацію «ініціативи знизу» слугуватимуть «легалізації» будь-яких кроків окупаційної адміністрації ОРДЛО.
Так само це працює у випадку так званих «профспілок», які діють на непідконтрольній урядові території Донбасу. Наприклад, «профспілкових» діячів використовували на мітингах перед початком «націоналізації» підприємств української юрисдикції у лютому 2017 року. Вони від імені нібито трудівників вимагали ввести «зовнішнє управління».
Мітинг «профспілок ДНР» за націоналізацію підприємств української юрисдикції, лютий 2017 року. Фото агентства бойовиків ДАН
На відміну від попередньої моделі, коли заявки на членство розглядали дяді з «народної ради» і «ради міністрів», тепер і в Луганську, і в Донецьку вирішили створити справжнє реаліті-шоу. Кандидати знімали передвиборчі ролики (доступні в соцмережах та на відеохостингах), проводили дебати. А зрештою «тимчасова молодіжна виборча комісія» у кількох «вишах» проводила голосування.
«Репрезентативність» нібито підтверджена думками експертів. (Зрозуміло, в цій ролі виступають діячі з окупованої території, викладачі «вишів», «парламентарі» тощо.)
«Робота молоді в «урядових» структурах – це чудова можливість для простих громадян «республіки» бути почутими й зрозумілими», – каже, наприклад, доцент одного з «вишів» Луганська Дмитро Крисєнко.
У цих структурах сформовані профільні «комісії» – з охорони здоров’я, освіти, екології й таке інше. Тобто «молодіжний парламент» (зрозуміло, за «темниками» від старших товаришів) може актуалізувати питання в будь-якій сфері. І його підхоплять вже у «народній раді».
Соціальний ліфт у нікуди
Інший очевидний напрямок, на якому працюватиме новостворена структура, – «міжнародні зв’язки» задля «легалізації» окупованих територій як «незалежних» утворень. Про це поки що заяв не було, але є досвід попереднього «молодіжного парламенту».
Московські куратори, наприклад, забезпечили участь делегації угруповання «ЛНР» у Всесвітньому фестивалі молоді та студентів, який проходив у російському Сочі в жовтні 2017 року. Делегація формувалася силами саме «молодіжного парламенту». Який, щоправда, керувався молодіжкою «партії влади» «Мир Луганщині», що її очолював ставленик адміністрації президента Росії Ігор Плотницький.
Від'їзд делегації на Всесвітній фестиваль молоді та студентів, жовтень 2017. Фото агентства бойовиків ЛІЦ
Так звані «народні республіки» Донбасу не мають реального міжнародного визнання, то ж – не києм, то палицею – Кремль через власні зв’язки намагається імітувати його. Схожим чином на тезу про «міжнародне визнання» вже працює «федерація профспілок ЛНР».
Її делегації неодноразово брали участь у заходах Всесвітньої федерації профспілок (ВФП). За радянських часів це була організація, в якій перебували профспілки майже виключно країн соцтабору. Москва підтримує ВФП й після краху СРСР, а в обмін на це отримує невеличкі бонуси – на кшталт проведення заходів у Сирії або визнання окупаційних структур ОРДЛО справжніми «профспілками».
Та, можливо, найголовніше, для чого створюється «молодіжний парламент», – це підготовка кадрів для окупаційної адміністрації. Молоді пропонують соціальний ліфт. Скажімо, стати згодом «депутатами» у дорослій «народній раді».
Молодь в очах Москви має цілу низку переваг перед старшими діячами окупаційної адміністрації. По-перше, ці люди дорослішали під постійним впливом «республіканської» антиукраїнської пропаганди. По-друге, вони мають репутацію, не заплямовану участю в незаконних збройних формуваннях. Тому для незнайомих із контекстом іноземців вони мають вигляд просто нібито «громадських активістів», а не персон із угруповання, визнаного терористичним.
Це закладення кадрового резерву свідчить про довгострокові плани Кремля на окупованих територіях. Отже, розмови про розгляд варіантів повернення ОРДЛО під контроль України – це лише балачки.