Литва не відзначає радянський День Перемоги 9 травня уже понад тридцять років. Натомість – як і в інших державах Євросоюзу – 8 травня литовці вшановують загиблих у Другій світовій війні. Але якщо процес декомунізації у цій країні фактично скінчився, то люстрація триває дотепер. Про це у розмові з Радіо Свобода розповідають провідні науковці Центру дослідження геноциду та опору Литви.
Керівник департаменту дослідження геноциду Арунас Бубніс народився за радянських часів, у той же період отримав середню і вищу освіту. За його словами, востаннє литовці відзначали День Перемоги у 1987 році. Тоді ж у Литві почалося національне відродження, з’явились політичні і громадські організації, які сприяли відродженню національних традицій країни та завдяки яким Литва повернула свою Незалежність.
Люди старшого покоління казали, що «СРСР нас звільнив від нацистів, але радянська армія забула вийти з Литви»Арунас Бубніс
«У нас 9 травня не любили: люди старшого покоління казали щось на кшталт «СРСР нас звільнив від нацистів, але радянська армія забула вийти з Литви» або «Сталін поклав життя мільйонів у війні, чого ж тут радіти». Тож доволі швидко у Литві люди долучились до традицій вшановувати пам’ять жертв Другої світової війни 8 травня», – розповів Бубніс.
Провідний експерт Центру дослідження геноциду та опору Крістіна Бурінскайте додає: перші 10 років життя вона прожила у Радянському Союзі, з того часу запам’ятала, що у дитсадочку та школі викладали російську мову, розповідали дітям про якісь «героїчні подвиги» Червоної (радянської) армії.
Декомунізація: Гідемінас замість Леніна, Висагінас замість Снєчкуса
З відновленням Незалежності у Литві розпочався процес декомунізації: вулицям, площам, цілим населеним пунктам почали повертати історичні назви або ж називати їх на честь литовських національних героїв та діячів науки, культури, мистецтва. А збудоване і назване на честь керівника Комуністичної партії Литви місто Снєчкус перейменували. Як розповів Бубніс, Антанас Снєчкус очолював Литву у період побудови Ігналінської атомної електростанції, і місто «атомників» тоді назвали на його честь. Тепер місто має ім’я Висагінас (як озеро поблизу).
У Москві висловлювали незадоволення декомунізацією, але литовці воліли відновити історичну справедливістьАрунас Бубніс
«У Москві висловлювали незадоволення декомунізацією, але литовці воліли відновити історичну справедливість і повернути до-радянські назви своїм вулицям, селищам, містам. Зазначу, що найгучніший резонанс у СРСР викликало перейменування проспекту Леніна на проспект Гедемінаса, це відбулось ще у 1989 році», – згадує Бубніс.
Тоді ж, навесні 1989 року, центр регіону Сувалкія – місто Капсукас (за прізвищем передвоєнного лідера комуністів) – повернулося до релігійної назви Маріямполє, також старі назви повернули невеликим населеним пунктам, додає Бурінскайте.
«Гора Гедемінаса». Вільнюс, Литва
Люстрація: процес іде повільно
Процес люстрації виявився більш тривалим і складним, визнають науковці. Так, за даними Центру досліджень геноциду та опору Литви, з понад семи тисяч таємних агентів радянських спецслужб добровільно себе ними визнали понад півтори тисячі осіб, каже Бубніс.
«Законодавство Литви у разі, якщо агент себе таким добровільно визнає, зберігає його таємницю на рівні «абсолютно таємно». Але проблема не у цьому, а в тому, що КДБ вивезло списки своїх таємних агентів до Москви, як тільки процеси національного відродження почались у тодішніх радянських республіках. Відтак, зібрати доказову базу для суду і покарати людину – надзвичайно складно», – пояснив Бубніс у розмові з Радіо Свобода.
Дніпро. «Стела люстрації». Україна, 13 вересня 2014 року
При цьому литовські науковці додають: серед тих небагатьох осіб, хто досі виходить 9 травня відзначати День Перемоги, вочевидь є і колишні агенти КДБ, котрі сподіваються на повернення «старих добрих часів».